Справа № 215/2500/22

1-кп/215/248/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого – судді                 ОСОБА_1 ,

при секретарі                                 ОСОБА_2

за участю: прокурора                         ОСОБА_3

обвинуваченого                         ОСОБА_4        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,

                                               ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 22.01.2025 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 22.03.2025 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну на домашній арешт, заперечує.

Обвинувачений не заперечує розглядати клопотання прокурора та своє за відсутності захисника. Заперечує проти клопотання прокурора, так як він має міцні соціальні зв`язки, місце проживання, працевлаштування, всі учасники допитані. Своє клопотання, яке він подавав раніше та яке надійшло з запізненням, про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, підтримує.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, обвинуваченого, попередню ухвалу суду від 22.01.2025 р. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, задовільнивши клопотання прокурора, а в клопотанні обвинуваченого відмовити, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, які свідчать про вказане.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він хоча й працював, і має співмешканку, у якої проживав і яка надала згоду на його перебування під домашнім арештом у належному їй житлі, але він обвинувачується у тому, що маючи не погашені судимості, у період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин, за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, не є неповнолітнім або інвалідом, або особою похилого віку, тому він може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та суд при продовженні строку його дії, а також посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Суд вважає, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого - з метою переховування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, жодним чином не свідчить про неможливість вчиненя ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім цього, факт того, що потерпілий та свідки вже допитані, теж не є підставою для відмови прокурору в задоволенні його клопотання, або зміни запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи, що судом не встановлювався ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, до заявлення обвинуваченим клопотання про зміну на домашній арешт, а підставою задоволення клопотання прокурора є інші, вказані судом раніше ризики.

При розгляді клопотання стосовно дії запобіжних заходів вже під час судового розгляду провадження, факт доведеності винуватості особи, до постановлення остаточного рішення у справі, не враховується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331  КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовільнити.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 16.05.2025 р..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: