Справа № 159/850/24

Провадження № 1-кп/159/129/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження №12023030550001615 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянина України, з середньою професійною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- 20.06.2019 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

- 22.12.2020 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців,

- 09.08.2022 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільнений по відбуттю покарання у серпні 2023 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи судимим вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України, повторно 26.10.2023, приблизно о 18 год 00 хв, перебуваючи в квартирі за місцем проживання потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «POCO C40» (ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ), вартістю 2733,33 грн, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Такими умисними діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав і пояснив, що того дня зайшов до потерпілого ОСОБА_7 у справах, поспілкувавшись кілька хвилин непомітно забрав зі столу мобільний телефон потерпілого і вийшов з квартири. Переодягнувся і разом із знайомим ОСОБА_8 заніс телефон у майстерню в м.Ковелі, де продав. Кошти витратив на власні потреби. Не може пояснити своєї поведінки, шкодує про вчинене.

Суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, достовірності і допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що знає обвинуваченого з дитинства, останній проживає у сусідній квартирі (кімнаті колишнього гуртожитку). У жовтні 2023 року мати ОСОБА_5 , яка працює за кодоном, попросила забрати для ОСОБА_5 передачу, тому він запросив обвинуваченого до себе в квартиру і вони кілька хвилин спілкувалися з цього приводу. У кімнаті був лише онук потерпілого. Відразу після того, як ОСОБА_5 залишив квартиру, він помітив зникнення мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «POCO C40», який нещодавно придбав за пенсію. Не зміг наздогнати ОСОБА_5 . Це була не перша подібна ситуація. Раніше ОСОБА_5 вже двічі крав у нього телефони, але мати обвинуваченого приносила взамін інший телефон. Після крадіжки ОСОБА_5 на тривалий час зник з квартири, тому про подію він повідомив поліцію пізніше.

У заяві про вчинення злочину від 30.11.2023 ОСОБА_7 чітко зазначає дату крадіжки - 26.10.2023 і вказує на ОСОБА_5 як особу, яку підозрює у вчинення злочину (а.с.70 т.1).

Згідно з протоколом від 07.12.2023 викрадений у потерпілого мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «POCO C40» (ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ) добровільно видала працівникам поліції ОСОБА_9 (а.с.71 т.1).

Вартість мобільного телефону на час вчинення інкримінованих дій згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-23/14211-ТВ становить 2733,33 грн (а.с.81 т.1).

Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що візуально знає обвинуваченого ОСОБА_5 , останній разом з іншим чоловіком принесли йому у жовтні 2023 року мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «POCO C40» із пошкодженим екраном, запитали вартість ремонту, а потім запропонували придбати на запчастини, однак попросили скинути усі особисті дані. Він погодився, придбав телефон, відремонтував і продав знайомій ОСОБА_9 . Пізніше дізнався від працівників поліції, що телефон не належав продавцям.

Сукупність досліджених судом доказів є достатньою для доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд відповідно до вимог статей 50,65 КК України керується загальними засадами призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і вважає необхідним призначити покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Справедливість покарання може бути досягнута також шляхом застосування статті 69 КК України.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд встановив, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке у зв`язку із кваліфікуючою ознакою «в умовах воєнного стану» віднесене за приписами ст.12 КК України до тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

За обставинами справи вартість викраденого майна становить 2733,33 грн, що не значно перевищує суму (2684,00 грн) декриміналізованої крадіжки. Викрадене майно повернуте потерпілому і реальні збитки для останнього не настали.

ОСОБА_5 вину визнав, у вчиненому розкаявся, що є обставинами які пом`якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

ОСОБА_5 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває під наглядом нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, проте після звільнення з під варти у травні 2024 року пройшов лікування, в поле зору правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки не потрапляв, має періодичний дохід, дотримувався правил військового обліку.

Перераховані вище обставини, які в силу положень ч.2 ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого та в сукупності з наведеними даними про його особу, на переконання суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а тому дають обґрунтовані підстави визначити обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої даною нормою закону.

Водночас суд відхиляє доводи захисника про доцільність призначення покарання із застосуванням статті 75 КК України, оскільки перебіг судового розгляду доводить необхідність реального відбування покарання задля виправлення особи і недопущення відчуття безкарності за вчинене.

Запобіжний захід до обвинуваченого на час ухвалення вироку не застосовується. Строк відбування покарання необхідно обраховувати з дня приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання необхідно врахувати строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з моменту затримання 15.12.2023 (а.с.146 т.1) до часу звільнення з під варти 28.05.2024 (а.с.207 т.1).

Цивільний позов у справі не заявлений.

Арешт з майна потерпілого скасований під час судового розгляду, інші речові докази - штани і кросівки необхідно повернути обвинуваченому.

Процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи СЕ-19/103-23/14211-ТВ від 18.12.2023 в розмірі 1514,56 грн (а.с.83 т.1) відповідно до ст.124 КПК України покладаються на обвинуваченого.

Керуючись статтями 374, 375, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15.12.2023 до 28.05.2024 з розрахунку - один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази: штани і кросівки (квитанція №001386, порядковий номер 695, а.с.65 т.1) повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи СЕ-19/103-23/14211-ТВ від 18.12.2023 в розмірі 1514,56 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1