УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року

м. Київ

справа № 761/25577/24

провадження № 51-903 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги,

установив:

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаної ухвали, якою, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційний суд повернув представнику ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Цим вироком, як убачається із змісту касаційної скарги, місцевий суд затвердив угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та засудженими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та призначив узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник вказує, незважаючи на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, не поклав безпосередньо на ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» відповідальність за вчинене засудженими кримінальне правопорушення, водночас у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, на його думку, суд зазначив про незаконну діяльність цього підприємства.

Представник вважає, що вказаний вирок зачіпає права та інтереси ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ», оскільки вказавши певні обставини у вироку суд створив підстави для покладення на цю юридичну особу обов`язку щодо відшкодування збитків.

Вважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував наведеного, а тому дійшов необґрунтованого висновку про те, що представник не має права подавати апеляційну скаргу в інтересах цієї юридичної особи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у скарзі мотивів не вбачається, з огляду на таке.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, зазначеного у постанові від 3 березня 2016 року, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду та касаційної скарги, представник ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» - адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на вирок на підставі угоди ухвалений щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Суддя-доповідач Київського апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу представника на вказаний вирок суду першої інстанції встановив, що у тексті судового рішення є лише згадування про те, що на користь ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» були оформленні правочини з відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав Корпорації «АІС», правонаступником якої стала Корпорація «Співдружність КОМП», що унеможливлювало примусове стягнення АТ «Укрсиббанк» за рахунок майна Корпорації «АІС» як фінансового поручителя заборгованості за кредитними договорами, укладеними банківською установою з ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод».

Перевіривши вказаний вирок суддя апеляційного суду зазначив, що згадане у тексті судового рішення, ухваленого на підставі угоди, не зачіпає права, свободи та інтереси ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ», зокрема і через те, що арешт на майно цієї юридичної особи накладений в іншому кримінальному провадженні. Тому дійшов висновку про відсутність підстав визнання ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» - іншою особою, яка мала б право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди, у зв`язку з цим, керуючись вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, постановив ухвалу про повернення представнику апеляційної скарги на вирок на підставі угоди ухвалений щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зокрема, мотивуючи своє рішення апеляційний суд врахував правовий висновок наведений у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, відповідно до якого, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що суддя апеляційного суду обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність вимог представника ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» щодо можливості апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30 липня 2024 року справа № 552/6085/23 зауважив, що відповідно до ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення лише в частині встановлення порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак судове рішення, що набрало законної сили, не має преюдиціального значення для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб.

Ухвала Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тому підстав для відкриття касаційного провадження колегія суддів Касаційного кримінального суду не вбачає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ПП Фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3