1Справа № 335/3189/19 2/335/1439/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року                                                        м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,

за участю секретаря Шевченко К.В.,

представника відповідача Войтовича Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги мотивує тим, що відповідно до договору б/н від 31.03.2011 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг - передбачена можливість одностороній зміні тарифів та інших невід`ємних частин договору. ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 14.02.2019 р. відповідач має заборгованість в сумі 95736,05 грн., з яких: 43943,36 грн. - заборгованість за кредитом; 45957,64 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 - штраф (фіксована частина), 4535,05 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою від 22.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішення суду від 28.05.2019 року позов задоволено частково.

Ухвалою суду від 21.02.2025 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2019 року скасовано. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

25.02.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначив, що між сторонами не укладено повноцінного кредитного договору в розумінні ст. 1046 ЦК України. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 31.03.2011 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Також матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети- заяви. Більше того, в копії заяви, яку позивач додав до позову, не зазначена така істотна умова кредитного договору, як сума кредиту. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді суму кредиту, умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, який в силу вимог ст. 257 ЦК України становить в таких правовідносинах, які склалися між сторонами, в три роки. Анкета-заява датована 31 березня 2011 року, отже, строк дії картки сплив 31.03.2013 року. За таких обставин початком спливу строку позовної давності є 01.04.2013 року, а закінченням цього строку є 01.04.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду лише в 2019 році.

10.03.2025 року від представника позивача надійшли пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України, в яких позивач зазначив, що ПриватБанком протягом дії договору № б/н від 31.03.2011 року ОСОБА_2 було видано - 4 (чотири) кредитні карти „Універсальна”, що підтверджується відповідною довідкою та доказами отримання цих кредитних карток за договором. Остання з кредитних карток Універсальна GOLD № 4149629394595367 видана Відповідачеві 21.12.2017 р. зі строком дії до останнього дня жовтня місяця 2021 р., що підтверджується довідкою банка та скріншотом з банківського програмного комплексу. Згідно банківської виписки за договором - останні поповнення коштів за договором відбулися 16 та 17 травня 2018 р., що є перериванням строку позовної давності. Таким чином, припущення представника Відповідача про те, що Позивачемнібито пропущений строк позовної давності, бо „строк дії картки сплив31.03.2013 року” - не відповідає дійсності та доказам по справі. В обґрунтування правової позиції Банку щодо кредитування карткового рахунка та необхідності повернення саме отриманих кредитних коштів звернув увагу, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПриватБанку не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту. Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 365/159/19, від 02.12.2020 р. у справі № 161/5267/20 та багатьох інших.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у додаткових поясненнях просить про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить, їх задовольнити з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні 11.03.2025 року представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити на підставах, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2011 р. ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк"

Наразі змінено найменування ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як встановлено судом, анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 31.03.2011 року не містить умов щодо, сум комісії, строку повернення кредиту (користування ним). Також в анкеті-заяві відсутні умови про відповідальність позичальника за порушення зобов`язань у вигляді неустойки (пені, штрафів).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просить крім тіла кредиту стягнути також й заборгованість зі сплати відсотків, в обґрунтування якої посилається на Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, в яких визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, неустойка, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку, з якими був ознайомлений позичальник.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг у Приватбанку ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

За відсутності підтвердження щодо конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг у Приватбанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися банком.

Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 31.03.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір процентної ставки, порядок її зміни та можливість нарахування банком комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Таким чином, вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення відсотків за кредитом у розмірі 45957,64 грн. , пені та комісії у розмірі 800 грн., штрафів :500,00 - штраф (фіксована частина), 4535,05 грн. - штраф (процентна складова) є необґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

В анкеті-заяві позичальника від 31.03.2011 року не визначено строк повернення кредиту, а тому відповідно до положення частини другої статті 530 ЦК України ,враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПриватБанку не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту і банк вправі вимагати захисту порушених прав шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 365/159/19, від 02.12.2020 р. у справі № 161/5267/20 та багатьох інших.

ОСОБА_2 не сплатила заборгованість за тілом кредиту у розмірі 43943,36 грн., а тому суд вважає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст.260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 р. № 75.

До вищевказаного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Відповідач заявляючи про застосування строку позовної давності зазначив, що Анкета-заява датована 31 березня 2011 року, отже, строк дії картки сплив 31.03.2013 року. За таких обставин початком спливу строку позовної давності є 01.04.2013 року, а закінченням цього строку є 01.04.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду лише в 2019 році.

Разом із тим, позивачем 09.04.2019 року(а.с.50-57) надано суду виписку ОСОБА_3 за період з 31.03.2011 по 14.02.2019 року з якої судом встановлено, що останні поповнення коштів ОСОБА_4 відбулися 20.01.2018 року на суму 1000 грн., 21.12.2017 року на суму 500 грн. в терміналі самообслуговування. Також відбувалися активні поповненння карти, зокрема, 06.02.2014 року поповнення на суму 540 грн. 14.03.2014 року поповнення на суму 200,00 грн., 16.04.2014 року поповнення на суму 300,00 грн., 22.05.2014 року поповнення на суму 300 грн., 11.06.2014 року поповнення на суму 400 грн., також поповнення рахунку здійснювалося відповідачем 21.07.2014, 13.08.20214, 23.09.2014, 22.10.2014, 21.11.2014, 19.12.2014, 11.01.2015р, 31.01.2015, 20.03.2015, 29.12.2015р.

Суд враховує, що у заяві підписаній відповідачем строк дії банківської карти не зазначено. При цьому до відкриття провадження у справі позивачем надано суду виписку із банківського рахунку ОСОБА_4 з якої встановлено, що відповідачем вжито дії щодо перевипуску та отримання нею з 2011 року щонайменше чотирьох нових банківських карток, перенесення існуючої заборгованості при отриманні нових карток та активне користування грошовими коштами позивача протягом тривалого терміну з 2011 року по 2018 рік по усіх банківських картках в межах строку їх дії, аж до 2018 року коли вчинено останнє поповнення коштів.

Вказані дії відповідача свідчать про фактичне визнання заборгованості та відповідно до норм частини першої статті 264 ЦК України - про переривання перебігу строку позовної давності.

Банк з даним позовом у цій справі про стягнення заборгованості звернувся поштою 17.03.2019 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги суд задовольняє частково.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (задоволено 45,90%) в сумі 881,74 грн.(сплачено судового збору 1921,00 грн)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 269 274,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за договором №б/н від 31.03.2011 р. у розмірі 43943,36 грн. (сорок три тисячі дев`ятсот сорок три гривні 36 копійок).

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 881,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:                                            Ю.В. Апаллонова