ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 20/146 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Донецької області від 13 червня 2006 року у справі № 20/146 Господарського суду Донецької області за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до Державної комунальної установи “Центральна міська лікарня”, м. Харцизьк про стягнення 18 228,55 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –Тютюнник С.В., (дов. від 18.09.2006 р.);
встановив:
У квітні 2006 року позивач –Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Державної комунальної установи “Центральна міська лікарня” про стягнення 18 228,55 грн.
Вказував, що між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ДКУ “Центральна міська лікарня” укладено договір оренди державної власності від 26.12.2001 р. № 64 та додатки до нього, строком на один рік, а саме до 31.12.2002 р.
Після закінчення строку дії Договору, Відповідач продовжував користуватися орендованим майном, проте свої зобов’язання по сплаті орендної плати не виконав, виставлені Позивачем рахунки сплатив частково.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 18 228,55 грн. заборгованості за договором оренди державного майна, з яких 12 749,63 грн. –основного боргу, 1 208,95 грн. –пені, 3 426,96 грн. –інфляційні витрати, 843,01 грн. –3 % річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2006 р. (суддя Донець О.Є.) позовні вимоги задоволено частково.
Постановлено стягнути з ДКУ “Центральна міська лікарня” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 8 635,63 грн. –основного боргу, 2023,10 грн. –інфляційних витрат, 474,75 грн. –3% річних, 200 грн. –пені, 119,99 грн. – витрати по сплаті держмита та 77,37 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення відстрочено до 30.01.2007 р.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач свої зобов’язання за договором оренди укладеного між сторонами по справі, виконав у повному обсязі, факт порушення відповідачем умов договору, стосовно розрахунків за орендну плату повністю підтверджені доказами, наданими позивачем до матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі від 26.12.2001 р.; розрахунком орендної плати; розрахунком суми боргу; договором оренди державного майна від 26.12.2001 р. № 64.
У касаційній скарзі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить скасувати судове рішення у даній справі в частині надання відстрочки відповідачу терміном до 30.01.2006 р. з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2001 р. між ДК „Газ України” та ДКУ „Центральна міська лікарня”, було укладено договір оренди державного майна № 64 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає в строкове оплатне володіння та користування окреме індивідуально визначене майно.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 10 числа кожного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
В пункті 3.4 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем у відповідності із діючим законодавством з урахуванням пені в розмірі 1% суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати), але не більш двох облікових ставок НБУ за вказаний період.
Відповідно до п. 8.5 договору у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Приймаючи рішення у справі № 20/146 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання, позовні вимоги підтверджені наявними у справі копіями договору оренди державного майна № 64 від 26.12.2001р. із додатковими угодами; актами приймання-передачі від 26.12.2001р.; розрахунками орендної плати; рахунками; розрахунком суми боргу.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів погашення боргу, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність факту порушення відповідачем діючого законодавства та невиконання своїх зобов’язань за договором оренди в частині оплати орендованого майна.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам і матеріалам справи є висновок місцевого суду про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 749,63 грн. підлягають частковому задоволенню, з урахуванням строку позовної давності (з квітня 2003 р. по березень 2006 р.), а саме на суму 8635,63 грн., оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності, а позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цього строку.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 зазначеного кодексу, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи строк позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат на суму 2023,10 грн. та 3 % річних, в розмірі 474,75 грн., також є обґрунтованими та задоволенні господарським судом правомірно.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, то місцевий господарський суд, у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, обґрунтовано зменшив розмір стягуваної пені до 200 грн. з врахуванням фінансового стану відповідача.
Також місцевим судом правомірно задоволено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 30.01.2007 р., та враховано, що відповідач є бюджетною установою і кошти на погашення даної заборгованості не були передбачені на 2006 р., а тому їх виплата не може бути здійснена в поточному році.
Враховуючи вище викладене, місцевий суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З даними висновками місцевого суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2006 р. у справі № 20/146 необгрунтоване, прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судом вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 13 червня 2006 року у справі № 20/146 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська