ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 43/17-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірнього підприємства Акціонерного товариства “Харківстальконструкція” Харківське спеціалізоване управління № 3 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 року у справі № 43/17-06 Господарського суду Харківської області за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків, до Дочірнього підприємства Акціонерного товариства “Харківстальконструкція” Харківське спеціалізоване управління № 3 та Управління комунального майна та приватизації, м. Харків, про стягнення 18 881,56 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –КП “Харківські теплові мережі”- Гроссу Г.В. (дов. від 22.12.2004 р.);
відповідача 1 –ДП АТ “Харківстальконструкція” ХСУ № 3 –Єршов Р.В. (дов. від 01.02.2006 р.);
встановив:
У лютому 2006 року позивач - Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” пред’явив у господарському суді позов до відповідачів - Дочірнього підприємства Акціонерного товариства “Харківстальконструкція” Харківське спеціалізоване управління № 3 та Управління комунального майна та приватизації про стягнення 18 881,56 грн.
Вказував, що згідно договору оренди № 1351 від 03.11.1988 р., ДП АТ “Харківстальконструкція” ХСУ № 3 займає житлові приміщення в окремій будівлі за адресою –м. Харків, вул. Ньютона, 111., проте в порушення правил користування тепловою енергією та договору оренди відповідач не уклав договір на користування тепловою енергією з КП “Харківські теплові мережі” та в період з жовтня 2004 р. по листопад 2005 р. здійснював користування тепловою енергією без договору.
Посилаючись на те, що відповідач споживав теплову енергію з жовтня 2004 р. по листопад 2005 р. без достатніх підстав, позивач просить стягнути з відповідача вартість спожитої теплової енергії на суму 18 881,56 грн.
27.03.2006 р. ухвалою суду першої інстанції за ініціативою суду було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління комунального майна та приватизації.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 р. (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ДП АТ “Харківстальконструкція” ХСУ № 3 на користь КП “Харківські теплові мережі” 18 881,56 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії, 188,82 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. (колегія суддів у складі: Погрібняк В.Я. –головуючого, Гончар Т.В., Істомінової О.А.) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення, які займає відповідач на підставі договору оренди № 1351 від 03.11.88р., відповідачем не доведено того, що він не займає спірне приміщення та те, що договір оренди припинив свою дію.
У касаційній скарзі ДПАТ “Харківстальконструкція” ХСУ № 3 просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 р. з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення, які займає 1-й відповідач на підставі договору оренди житлових приміщень №1351 від 03.11.1988 р. і використовувались під гуртожиток площею 1293,5 кв. м за адресою: вул. Ньютона, 111. Жодного акту про звільнення вказаних приміщень 1-м відповідачем до суду надано не було.
Факт постачання теплової енергії підтверджуються актами, складеними позивачем в порядку здійснення контролю за режимами споживання теплової енергії № 9 від 12.10.2004 р., № 311 від 17.03.2004 р., № 004135 від 12.03.2004 р., № 318 від 01.12.2004 р., № 447 від 06.12.2004 р., від 07.04.2005 р. та акт б/н від. 14.10.2005 р.
Також позивачем на адресу відповідача були направлені платіжні вимоги-доручення за теплову енергію-опалення, проте відповідач кошти за отриману теплову енергію не сплатив.
Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог місцевий суд виходив з того, що згідно з ст. 530 ЦК України якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Посилання відповідача на те, що він не займає спірні приміщення, правомірно не прийняті господарським судом до уваги так як ці обставини не доведені відповідачем. Твердження відповідача про те, що договір оренди № 1351 від 03.11.1988 р. припинив свою дію також спростовується доказами наявними в матеріалах справи, зокрема листом управління комунального майна та приватизації за № 12678 від 31.08.2005 р. згідно якого договір № 1351 є діючим.
Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в п. 4 цього договору визначений термін його дії з 01.11.1988 р. по 01.11.1993 р., а п. 16 передбачено, що після закінчення строку дії договору, якщо немає угоди про його продовження на новий строк, орендар зобов'язаний у 15 денний термін здати орендодавцеві приміщення з отриманим обладнанням, інвентарем та іншим майном в повному порядку. У порушення умов договору відповідач після закінчення строку дії договору не передав орендодавцеві приміщення, розташовані за адресою: вул. Ньютона, 111, продовжуючи користуватися ними, відповідно не було складено акту прийому-передачі цього приміщення.
Відповідно до п. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач (орендар) продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму оренди, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. З боку орендодавця заперечення подані не були, тому договір оренди житлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Ньютона, 111, вважається поновленим.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення вартості спожитої теплової енергії без достатніх підстав в сумі 18 881,56 грн.
З даними висновками місцевого та апеляційного судів повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 р. у справі № 43/17-06 необгрунтовані та прийняті при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Акціонерного товариства “Харківстальконструкція” Харківське спеціалізоване управління № 3 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 року у справі № 43/17-06 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська