ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "29" листопада 2011 р.                                                                                    Справа № 5015/4055/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач

суддів:Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.

розглянув

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівтурист", м.Львів

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р.

у справі№5015/4055/11 господарського суду Львівської області

за позовомВ.о. Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Федерації профспілок України, м.Київ і Фонду державного майна України, м.Київ

доЛьвівського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Львівтурист", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє  самостійних вимог на предмет спору
Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м.Львів

проВизнання недійсним свідоцтва про право власності від 20.10.1999р. на будівлю готелю "Турист", що знаходиться по вул.Коновальця,103 у м.Львові; визнання за Федерацією профспілок України, м.Київ права власності на вищевказану будівлю; витребування вищевказаної будівлі з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивачів :ОСОБА_1, за довіреністю від 29.11.11р. (Федерація профспілок України, м.Київ)

не з'явився (Фонд державного майна України, м.Київ)

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився

від прокуратури:Рудак О.В., посв. від 14.04.08р.

ВСТАНОВИВ:

В.о. Прокурора Франківського району м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Федерації профспілок України, м.Київ і Фонду державного майна України, м.Київ  з позовом до Львівського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Львівтурист", м.Львів  за  участю третьої особи про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20.10.1999р. на будівлю готелю "Турист", що знаходиться по вул.Коновальця,103 у м.Львові; визнання за Федерацією профспілок України, м.Київ права власності на вищевказану будівлю; витребування вищевказаної будівлі з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2011р. у справі № 5015/4055/11 ( суддя Довга О.І.) повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду. Ухвала суду мотивована тим , що в даному позові Прокурором об'єднано вимоги , які не пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами  та об'єднання таких вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін , та суттєво утруднить вирішення спору.

   Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. у справі №5015/4055/11 (колегія суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А., Оришина Г.В.) апеляційну скаргу Прокурора Франківського району м.Львова задоволено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2011р. у справі № 5015/4055/11 скасовано, справу передано на розгляд місцевого господарського суду.

Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду,  Приватне акціонерне товариство "Львівтурист", м.Львів, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. у справі №5015/4055/11 та залишити в силі ухвалу господарського суду Львівської області від 21.07.11р. у справі №5015/4055/11.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що  місцевий господарський суд в мотивувальній частині ухвали від 21.07.11р. помилково послався на п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України під час залишення без розгляду позовної заяви прокурора, хоч у даній справі мало місце порушення правил об'єднання вимог (ст. 58 ГПК України),  про які зазначено судом першої інстанції. Крім того , вважає , що позов заявлений Прокурором в інтересах неналежних позивачів , оскільки , на думку скаржника,  Федерація професійних спілок України є громадською організацією всеукраїнського  статусу  та не має ніякого відношення  до загальнодержавної власності , а щодо Фонду державного майна України , то Прокурором в позові не зазначено яким чином власність ЗАТ по туризму та екскурсіях "Львівтурист" на будівлю готелю порушить права, свободи чи охоронювані законом інтереси. Також, зауважує на тому , що свідоцтво про право власності , яке Прокурор просить визнати недійсним  не є актом і вимога з цього приводу  господарськими судами не розглядається. Щодо інших вимог Прокурора , заявник , вважає , що вони не зв'язані підставами виникнення , а тим більше доказами , в зв'язку з чим не можуть бути розглянути в одному судовому провадженні.   Окрім вищенаведеного , заявник звертає увагу судової колегії на те , що Львівське ЗАТ по туризму та екскурсіях "Львівтурист", м.Львів змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Львівтурист", м.Львів, що не було відображено в оскарженій Постанові Львівського апеляційного господарського суду.

В нинішнє судове засідання представники Фонду державного майна України, м.Київ, відповідача та третьої особи не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Наданим Господарським процесуальним кодексом України правом сторони не скористалися –відзивів на касаційну скаргу не надали. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій , В.о. Прокурора Франківського району м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Федерації профспілок України, м.Київ і Фонду державного майна України, м.Київ  з позовом до Львівського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Львівтурист", м.Львів  за  участю третьої особи про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20.10.1999р. на будівлю готелю "Турист", що знаходиться по вул.Коновальця,103 у м.Львові; визнання за Федерацією профспілок України, м.Київ права власності на вищевказану будівлю; витребування вищевказаної будівлі з чужого незаконного володіння.

Перевіривши матеріали позовної заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку про повернення їх заявнику без розгляду. Таке рішення суд першої інстанції, з посиланням на вимоги п. 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтував тим , що вимоги об'єднані у вищенаведеному позові Прокурора не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, що , на думку суду, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.  Проте, при ухваленні такого рішення керувався приписами ст.ст. 54, 58, п.6 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вищенаведеною ухвалою, Прокурор Франківського району м.Львова звернувся до Львівського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те , що  судом першої інстанції не вірно , в даному випадку, застосовано положення п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України , оскільки , на думку апелянта, об'єднані у позовній заяві позовні вимоги є взаємопов'язані , послідовними та мають розглядатися разом , оскільки , у випадку подання декількох позовів із зазначенням у кожному окремі позовні вимоги призведе до унеможливлення розгляду таких окремих вимог та затягне строки розгляду справи, що може завдати істотної шкоди інтересам держави.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. у справі №5015/4055/11 (колегія суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А., Оришин Г.В.) апеляційну скаргу Прокурора Франківського району м.Львова задоволено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2011р. у справі № 5015/4055/11 скасовано, справу передано на розгляд місцевого господарського суду. Постанову суду мотивовано тим , що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції  керувався п. 6.ч. 1 ст. 63ГПК України , якою передбачено  повернення позовної заяви  і доданих до неї документів без розгляду , якщо не подано доказів надсилання відповідачеві  копії позовної заяви і доданих до неї документів. При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено , що матеріали позовної заяви містять в собі документи , а саме оригінали описів вкладення до цінних листів,  що підтверджують надсилання Прокурором копій позовної заяви позивачам, відповідачу та третій особі.  З приводу об'єднання у позовній заяві декілька вимог, апеляційний суд  вказав на те , що на стадії прийняття позовної заяви до розгляду неможливо встановити несумісність  розгляду цих вимог вт одному судовому провадженні.

Судова колегія Вищого господарського суду України  погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з оглядом на наступне.

Відповідно до ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Якщо суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Пунктом 5 частини 1 статті 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Так, за змістом названої  норми, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання вимог, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих цивільних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог,  тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

В даному випадку , як про це вже було позначено вище, В.о. Прокурора Франківського району м.Львова  у позовній заяві об'єднані вимоги про  визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20.10.1999р. на будівлю готелю "Турист", що знаходиться по вул.Коновальця,103 у м.Львові; визнання за Федерацією профспілок України, м.Київ права власності на вищевказану будівлю; витребування вищевказаної будівлі з чужого незаконного володіння.

Тобто, як це вірно встановлено судом апеляційної  інстанції, прокурором оспорюється право власності на будівлю готелю "Турист", що розташована за адресою: м.Львів, вул. Коновальця,103 та на стадії прийняття позовної заяви до розгляду неможливо встановити правомірність об'єднання вищевказаних вимог.  

При цьому, судова колегія, також як і суд апеляційної інстанції, вважає порушенням норм процесуального права застосування , в даному випадку, приписів п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки порушення цієї норми, якою суд першої інстанції керувався при прийнятті оскарженого судового акту, спростовується матеріалами справи.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою скасована ухвала місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівтурист", м.Львів залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. у справі №5015/4055/11 господарського суду Львівської області –без змін.

Головуючий суддя:            М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко