ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 35/154-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “АККО-ІНВЕСТ”, м. Харків, на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі № 35/154-06 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фасадбудмонтаж”, с. Очеретові, Валківського району, Харківської області до Закритого акціонерного товариства “АККО-ІНВЕСТ”, м. Харків, про стягнення 72 152,98 грн.,
за участю представників сторін:
відповідача –ЗАТ “АККО-ІНВЕСТ” –Євмінов Є.В. (дов. від 03.01.2006 р.);
встановив:
У квітні 2006 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Фасадбудмонтаж”, пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства “АККО-ІНВЕСТ” про стягнення 72 152,98 грн.
Вказував, що відповідно до п. 2.2. договору підряду № 20/05-02 Пд від 20.05.2005 р., укладеного між ТОВ “Фасадбудмонтаж” та ЗАТ “АККО-ІНВЕСТ”, позивачем виконані ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщенні з облицювання фасаду будівлі автосалона ЗАТ “АККО-ІНВЕСТ” по вул. Котеловській, 2 в м. Харкові на суму 72 240 грн. у т. ч. ПДВ у передбачений договором строк до 15.07.2005 р.
Проте відповідачем, на виконання умов договору сплачено лише 36 120 грн. завдатку, у зв’язку з тим, що при прийманні робіт ним виявлені недоліки, що на його думку не відповідають умовам договору та складено 5 серпня 2005 року акт про виявлення дефектів облицьованих фасадних робіт автосалона.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 36 120 грн. основного боргу, 9 032,97 грн. пені, 1 691,58 грн. інфляційних та 715,47 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено.
Постановлено стягнуто з ЗАТ “АККО-ІНВЕСТ” на користь ТОВ “Фасадбудмонтаж 36 120 грн. основного боргу, 9 032,97 грн. пені, 1 691,58 грн. інфляційних витрат, 715,47 грн. 3 % річних, вартість юридичних послуг в розмірі 24000 грн., вартість за проведення експертизи у розмірі 592,96 грн., 721,53 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач свої зобов’язання за Договором підряду № 20/05-02 Пд від 20.05.2005 р., укладеного між сторонами по справі, виконав у повному обсязі, факт порушення відповідачем умов договору стосовно розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи повністю підтверджені доказами.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. (колегія суддів у складі: Демченко В.О. –головуючого, Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення в частині стягнення вартості юридичних послуг у розмірі 24 000 грн. скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції помилково та передчасно дійшов висновків щодо встановлення факту наявності прямих збитків, понесених позивачем через неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, у вигляді витрат на послуги адвоката у розмірі 24 000 грн., оскільки він не доведений належним чином та не підтверджений документально.
У касаційній скарзі ЗАТ “АККО-ІНВЕСТ” просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2006 р. повністю, як необґрунтоване і таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. частково, як таку, що частково не відповідає нормам діючого процесуального законодавства.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи господарський суд встановив, що 20.05.2005 р. між сторонами по справі було укладено Договір підряду № 20/05-02 Пд, згідно умов якого позивач зобов’язався виконати для відповідача ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщенні з облицювання фасаду будівлі автосалону по вул. Котельніковській, 2 у м. Харкові, а відповідач прийняти та оплатити роботи за надані послуги.
Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість виконаних робіт складає 72 240 грн., з урахуванням ПДВ.
Порядок оплати вартості виконаних робіт передбачено пунктом 4.2 Договору, згідно якого оплата проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний рахунок позивача, а саме в порядку передплати в сумі 36 120,00 грн. з урахуванням ПДВ відповідач сплачує після підписання Договору; решту вартості робіт на сумі 36 120 грн., з урахуванням ПДВ, –після виконання позивачем об’єму робіт протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за Договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача в якості передплати 36 120 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, при прийомі виконаних робіт 05.08.2005 р. відповідачем було складено акт виявлення дефектів робіт з облицювання фасаду будівлі автосалону, проте даний акт підписано лише з боку Замовника.
05.09.2005 р. позивач направив на адресу відповідача акт здачі-приймання виконаних робіт по Договору для його підписання. Даний акт був залишений відповідачем без підпису.
Також, як встановлено судом, позивач, на підтвердження своїх вимог, надав висновок КП ПіНДІ “Харківський Промбудндіпроект”до зауважень щодо оздоблювальних робіт автосалону по вул. Котельніковській, 2 у м. Харкові, виконаних ТОВ “Фасадбудмонтаж”, в якому вказано, що у висловлених замовником зауваженнях відсутні належні обґрунтування, які мають спиратися на нормативно-правові документи.
Крім того, 19.09.2005 р. позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Н.С.Бокаріуса про призначення будівельно-технічної експертизи.
Як встановлено судом, у висновку будівельно-технічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С.Бокаріуса № 8619 від 08.11.2005 р., виконані позивачем роботи з облицювання фасаду будівлі автосалону по вул. Котельніковській, 2 у м. Харкові в основному відповідають вимогам Сніп 3.03.01-87 “Несущі та огороджувальні конструкції”.
Надаючи оцінку висновку КП ПіНДІ “Харківський Промбудндіпроект” до зауважень щодо оздоблювальних робіт автосалону та висновку будівельно-технічної експертизи від № 8619 від 08.11.2005 р., суди вважали їх належними доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 36 120 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок невиконання відповідачем договору про сплату вартості виконаних позивачем робіт, у відповідача виникло зобов’язання по сплаті боргу в сумі 36 120 грн.
Проте, погодитися з такими висновком господарського суду в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов них без повного та всебічного з’ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи та можуть вплинути на результати вирішення спору.
Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи рішення у даній справі, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки висновку будівельно-технічної експертизи від № 8619 від 08.11.2005 р. з огляду на те, що проведена експертиза не дає чіткої відповіді чи відповідають виконані позивачем роботи будівельним нормам, умовам договору та не визначено якість виконаних робіт та не перевірено обставини щодо виконання умов договору позивачем.
Заперечення відповідача щодо неналежної якості робіт виконаних позивачем та відсутності підстав до сплати коштів у визначених позивачем обсягах, місцевий господарський суд залишив без перевірки та оцінки.
Місцевим судом розглянуто справу в одному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Згідно положенням ст. 4 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача вартості юридичних послуг на суму 24 000 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов даного висновку на підставі оцінки договору № 09/01-Ю від 01.08.2005 р., актів прийому-передачі виконаних послуг від 30.10.2005 р. та від 25.03.2005 р. Однак, відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та перекази коштів в Україні”, п. 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління Національного банку України від
21.01.2004р.), такими належними доказами сплати грошових сум можуть бути: меморіальний ордер, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки, а місцевим судом не досліджено в судовому засіданні обставини справи, що підтверджують чи спростовують доводи позивача з приводу витрат на послуги адвоката у розмірі 24 000 грн.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі обставини даної справи, перевірити обгрунтованість стверджень та заперечень сторін, при необхідності вирішити питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, всім здобутим доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “АККО-ІНВЕСТ” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року та рішення Господарського суду Харківської області від 19 квітня 2006 року у справі № 35/154-06 скасувати у повному обсязі.
Справу № 35/154-06 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська