ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 жовтня 2006 р.

№ 2/7

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну   скаргу

Чернівецького обласного державного комунального підприємства "Чернівціоблтепломережа"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року

у справі за позовом до

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” Чернівецького обласного державного комунального підприємства “Чернівціоблтепломережа”

про	стягнення коштів

      В С Т А Н О В И В:

з січня 2006 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"  пред’явила у господарському суді Чернівецької області позов до Чернівецького обласного державного комунального підприємства "Чернівціоблтепломережа"  про стягнення 1 536 447,74 грн. заборгованості за поставлений природний газ на умовах договору №06/03-362ТЕ-38 від 31.12.2003 року, 303 018,15 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок  інфляції, 80 429,93 грн. відсотків, 174 367,93 грн. пені та 107 551,34 грн. штрафу, а всього –2 201 815 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.03.2006 року позов задоволено частково.

Постановлено про стягнення на користь позивача 1 536 447,74 грн. боргу, 303 018,15 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок  інфляції, 80 429,93 грн. відсотків.

У решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року рішення господарського суду першої інстанції у частині відмови у стягненні пені скасовано і позов у цій частині задоволено.

У решті рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2006 року залишено без змін.

Прийняте апеляційним господарським судом рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на безпідставність стягнення пені, неправильне застосування судом норм матеріального права і просить постанову апеляційного господарського суду у частині стягнення 174 367,93 грн. пені скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 31.12.2003 року сторони уклали договір №06/03-362ТЕ-38, на виконання якого відповідачу поставлено 58 452 481 тис.м.куб. природного газу загальною вартістю 12 275 021,02 грн., розраховуватись за який він зобов’язався щомісячно, шляхом попередньої оплати, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Але, незважаючи на сплив кінцевого терміну розрахунків 10.01.2005 року, відповідач розрахувався за поставлений природний газ не у повному обсязі, і на час звернення до суду залишок його заборгованості складав 1 536 447,74 грн., що ним не оспорювалось під час судового розгляду і не ставиться під сумнів й у касаційній скарзі, а тому, за таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано постановив про стягнення суми боргу, з урахуванням індексу інфляції за час прострочки платежу та відсотків за користування чужими коштами і підстав для скасування судового рішення у цій частині судова колегія не вбачає.

Проте, з наведеними апеляційним господарським судом мотивами і стягненням пені за час прострочки платежу, погодитись не можна.

Постановляючи про стягнення пені, апеляційний господарський суд послався на п.7.2 та п.7.5 договору, які передбачають, що пеня нараховується протягом шести місяців перед зверненням з вимогою чи позовом.

Проте, ст.259 ЦК України надає сторонам лише право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, який врегульований ст.261 ЦК України.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня,          коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На час подання позову - 31.01.2006 року, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), встановлена ст.258 ЦК України строком в один рік сплинула, оскільки, право вимоги у позивача виникло 10.01.2005 року.

Переглядаючи справу, апеляційний господарський суд зазначене не врахував, а тому, прийняте ним рішення не можна визнати законним і обгрунтваним.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст.1119, 11111 ГПК України, -

    П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року у частині стягнення з Чернівецького обласного державного комунального підприємства "Чернівціоблтепломережа"  на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 174 317,93 грн. пені скасувати, а у решті рішення господарського суду Чернівецької області від 09.03.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                            Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                                

                                                                                            В.М. Харченко