СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 червня 2006 року | Справа № 2-23/1246-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 13.04.2006 у справі № 2-23/1246-2006
за позовом Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, 97503)
до Приватного підприємства "Лора" (вул. Гагаріна, 28-а, пмт. Гвардійське, 97513)
про стягнення 230347,83 грн.
ВСТАНОВИВ:
Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Лора" 230 347, 83 грн., як отриманих без встановлений законом підстав.
Результатами документальної перевірки Приватного підприємства "Лора" з питання здійснення господарської діяльності по центральному водопостачанню та водовідведенню за період із 01.09.2002 по 31.12.2004 (акт перевірки №103/23-2 від 16.09.2005) було встановлено, порушення відповідачем пункту 21 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-ІІІ від 01.06.2000 (приватне підприємство "Лора" надавало послуги по центральному водопостачанню та прийманню стоків без наявної на то ліцензії на здійснення вказаних видів діяльності за весь перевіряємий період).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2006 (суддя Іщенко Г.М.) відмовлено позивачу у позові.
При прийнятті рішення суду першої інстанції виходив з того, що державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організації та громадян, про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав. Тому позов податкового органу на користь держави може бути задоволений лише у випадку подання доказів отримання коштів за відсутність будь –яких угод та інших підстав, встановлений законом.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” відповідно до якого органи державної податкової служби мають право на стягнення коштів, які одержані відповідачем під час надання послуг по центральному водопостачанню та прийманню стоків без наявної ліцензії, як таких, що одержані без установлених законом підстав.
Сторони не скористались своїм правом участі у судовому засіданні 22.06.2006.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним підприємством "Лора" та деякими суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами були укладені договори на відпуск –продажу води та водовідведення стоків (а.с. 80-119) відповідно до яких відповідач надавав послуги по центральному водопостачанню та водовідводу. Проте, як встановлено актом перевірки №№103/23-2 від 16.09.2005 та не заперечується відповідачем, він не мав ліцензії на здійснення вказаної діяльності.
Відповідно до пункту 21 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення.
Згідно статей 22, 23 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” до суб'єктів господарювання за здійснення господарської діяльності без ліцензій, в разі якщо вимога щодо наявності ліцензії встановлена законом, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, встановлених законом, стягнення яких здійснюється органом, на який згідно чинного законодавства покладено функції контролю за наявністю ліцензій, та стягується шкода у зв'язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування.
Пунктом 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” дійсно податковим органам надано права подавати до суду позови про визнання угод недійсним та стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, позови про визнання недійсними угод, укладених відповідачем, позивач не заявляв. Грошові кошти були отримані відповідачем на підставі цивільно –правових угод, а не без належних на то підстав, на що наполягає позивач.
Судом першої інстанції обґрунтовано не задоволено клопотання позивача, яким він просить суд вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним угоди, укладені між відповідачем та споживачами згідно яких надавались послуги по про центральному водопостачанню та водовідводу, оскільки позивачем не вказано які саме угоди необхідно визнати недійсним та обґрунтовані підстави для визнання їх недійсними.
Таким чином при відсутності в чинному законодавстві матеріально-правової норми, якою б було встановлено стягнення в доход держави отриманого за результатами безліцензійної діяльності, та за умови, що цивільно-правові договори, на підставі яких здійснювалась така діяльність, в установленому законом порядку не визнані недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2006 у справі № 2-23/1246-2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим –без задоволення.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
О.В. Дугаренко