копія
С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/7274/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Макотренка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження та вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту –позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту – відповідач, УПФУ в м. Сумах), в якому просила визнати протиправними і скасувати:
- рішення № 2536 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 30 вересня 2011р. у розмірі 170грн.;
- рішення № 2537 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 30 вересня 2011р. у розмірі 13139,03грн.;
- розпорядження № 14 щодо усунення виявлених в ході документальної перевірки порушень від 30 вересня 2011р., згідно з яким Позивачу протягом 30 днів з дня отримання розпорядження необхідно усунути порушення, які виявлені в ході документальної перевірки;
- вимогу про сплату боргу від 30 вересня 2011р. № 125/1 про сплату недоїмки в сумі 3889,33грн.;
- стягнути з державного бюджету на користь Позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.
Позивач у своєму адміністративному позові вимоги мотивує тим, що протягом періоду, протягом якого виникли вказані вище зобов’язання, згідно Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" він перебував на спрощеній системі оподаткування, відповідно сплачуючи єдиний податок, звільнявся від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах. Відповідно вважав, що нарахування страхових внесків до пенсійного фонду в 2005-2006 роках у сумі 3889,33грн. та застосування фінансових санкцій здійснено відповідачем в порушення вимог Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Крім того, посилаючись на приписи ст.58 Конституції України щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, зазначив, що застосування відповідачем пунктів 4 та 5 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність, суперечить конституційним нормам прямої дії.
Заперечуючи проти позову (а.с. 33, 34), відповідач зазначив, що фінансові санкцій застосовані до відповідача на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 р., якою передбачено право застосування до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фінансових санкцій відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяла до 1 січня 2011 року. Крім того, зазначив, що в зв'язку з технічною помилкою рішення № 2537 від 30.09.11р. було виписане на ОСОБА_4, хоча адреса проживання та код ЄДРПОУ позивача - ОСОБА_3. Просив позовну заяву залишити без задоволення, а вимогу Ф 125/1 від 30.09.2011р., рішення № 2537 від 30.09.2011р та № 2536 від 30.09.2011р. - залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених вище, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як встановлено вивченням матеріалів справи, відповідачем на підставі направлення №575 від 26.09.2011 року проведена планова перевірка позивача за період 01.01.2004р. по 01.09.2011р.
Про результати перевірки відповідачем складено акт №249 від 30.09.2011 року про результати планової перевірки (а.с. 7-17), якою встановлено факт необчислення належних до сплати страхових внесків у 2005р.-2006р., в результаті чого донараховано страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 3889грн.33коп. Перевіркою правильності та достовірності формування та подання відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, встановлено неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в 2005р.-2006р.
30.09.2011 відносно позивача УПФУ в Ковпаківському районі винесено вимогу про сплату боргу №Ф125/1 щодо сплати недоїмки у сумі 3889 грн. 33коп. (а.с. 22).
Розпорядженням № 14 від 30.09.2011р. позивачу запропоновано усунути виявлені в ході документальної перевірки порушення (а.с. 21),
Крім того, відповідачем прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 30.09.2011р. №2536, яким до позивача застосовані фінансові санкцій на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в сумі 170 грн. (а.с. 19), та рішення №2537 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 13139грн.03коп (а.с. 20).
Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.п. "е", "й" п.п. 12 п. 11 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 - VI від 08.07.2010 року статті 17, 18, 19, частини 1-9 ст. 106 з Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виключено.
Але разом з тим абз. 6 п. 7 розділу VIІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI встановлює, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до абз. 7 п. 7 розділу VIІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку щодо обґрунтованості донарахування ОСОБА_3 страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в період 2005р.-2006р. в розмірі 3889,33грн. та винесення відповідної вимоги №Ф125/1 про їх сплату.
Щодо правомірності застосування фінансових санкцій рішеннями від 30.09.2011р. №2536 та №2537 слід зазначити, що до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкова державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року.
Таким чином, відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страховій внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій та порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати таким чином:
- органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011р. суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій в сумі 13139,03 грн. на підставі рішення № 2537 від 30.09.2011 року та в сумі 170,00 грн. на підставі рішення № 2536 від 30.09.2011 року, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вказаних рішень підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування вимоги від 30.09.2011 року про сплату боргу в сумі 3889,33 грн. та розпорядження № 14 від 30.09.2011 року щодо усунення виявлених в ході документальної перевірки порушень, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з Акту про результати планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 249 від 30.09.2011 року, (а.с. 7-17), перевіркою встановлено факт необчислення належних до сплати страхових внесків у 2005р.-2006р., в результаті чого донараховано страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 3889 грн. 33 коп. Перевіркою правильності та достовірності формування та подання відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, встановлено неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в 2005р.-2006р.
З наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень вбачається, що позивачем не оспорюються фактичні обставини, викладені в акті перевірки, зокрема, щодо необчислення належних до сплати страхових внесків та неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в 2005-2006 р.р. На думку представника позивача, в останньої був відсутній обов’язок щодо вчинення вказаних дій, оскільки вона була платником єдиного податку і була звільнена від сплати внесків до пенсійного фонду.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, суд вважає законним і обґрунтованим винесення відповідачем вимоги № 125/1 від 30.09.2011 року про сплату позивачем боргу в сумі 3889,33 грн.
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, розпорядження № 14 від 30.09.2011 року прийнято на підставі статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно з частиною 7 статті 7 вказаного Закону, на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з ч. 9 ст. 7 зазначеного Закону, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов’язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Оцінюючи розпорядження № 14 від 30.09.2011 р. на відповідність вищенаведеним вимогам, суд дійшов висновку, що воно є законним і обґрунтованим.
Відповідно до приписів статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, стягненню на користь позивача з державного бюджету України підлягають судові витрати у сумі 1,70 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження та вимоги – задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми № 2536 від 30.09.2011 року про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 170,00 грн.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми № 2537 від 30.09.2011 року про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 13 139,03 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витраті у сумі 1,70 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 15.11.2011 ркоу.