ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Громада Християн Віри Євангельської П'ятидесятників, звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Форум” 142012 грн. поліпшень нерухомого майна відповідача, які були зроблені під час перебування майна у володінні позивача.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.02.06 (суддя Карпинець В.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бобеляка О.М., суддів: Дубник О.П., Орищин Г.В.), позов задоволено частково і стягнуто з ТОВ „Форум” на користь громади Християн Віри Євангельської П'ятидесятників 92507,00 грн. на відшкодування  витрат понесених на ремонт будівлі в

АДРЕСА_1 і судові витрати, в решті в позову відмовлено. Судові акти мотивовані обґрунтовані законністю позовних вимог, оскільки позивач, будучи добросовісним набувачем майна, здійснив невідокремлювані поліпшення, тому при втраті права власності він має право на відшкодування зроблених ним поліпшень нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Форум” посилається на те, що право власності на приміщення було спірним протягом більше ніж шести місяців до винесеного рішення  Тячівським районним місцевим судом у справі № 2-2-367/02 від 13.05.02, яке вступило в законну силу 12.09.02, та що громада Християн Віри Євангельської не надана жодного документального доказу в установленому законом порядку, який би підтверджував, що дії ОСОБА_1. були спрямованими  в інтересах громади  відповідно до протоколу.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників  сторін, дослідивши  доводи  касаційної  скарги, колегія суддів вважає,  що  касаційна  скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних  підстав.

Судами встановлено, 26.02.01 між громадянкою ОСОБА_2. (продавець) та гр. ОСОБА_1. (покупець) укладено договір купівлі-продажу основної будівлі заготпункту, що знаходиться в АДРЕСА_1. Після придбання ОСОБА_1. приміщення колишнього заготпункту в

АДРЕСА_1, даний об'єкт перейшов до церковної громади, якою проводилися ремонтно-будівельні роботи у період з 2001 по 2002 роки по його відновленню з цільовим призначенням під молитовний будинок. Рішенням Тячівського районного суду від 13.05.02, яке набрало законної сили, вищезазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним. Позивачем право власності відповідача на нежитлову будівлю не оспорюється.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання ремонтних робіт позивачем не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи. Втім, такий висновок є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.390 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.2 ст. 148 ЦК УРСР, добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження речі. Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі.

Втім, судами не встановлено, чи був позивач добросовісним володільцем майна, яким чином він набув  майно, та з внаслідок порушень з чиєї сторони договір від 26.02.01 був визнаний недійсним у судовому порядку. А відтак, чиї дії в правовідносинах щодо відчудження, набуття, чи поліпшення майна слід вважати недобросовісними. До того ж, поза увагою судів залишилося питання про те, чи був позивач стороною угоди купівлі-продажу від 26.02.01, а відтак, чи виникало у нього право власності, та право змінювати нерухоме майно без дозволу власника.

До того ж, під час розгляду справи суди не зазначили, чи було позивачу надане право землекористування, чи було здійснене відведення позивачу земельної ділянки, на якій знаходиться вищезазначене майно, чи мав право позивач приступати до виконання ремонтних робіт, знаючи що це  майно перебуває у спорі, тобто, в судах загальної юрисдикції розглядається спір про визнання недійсним договору, на якому базувалося право власності позивача. Судам слід врахувати, що зі змісту ста. 33 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок доказування обґрунтованості позову лежить на позивачу.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості витрат на поліпшення нерухомого майна відповідача, які були ним зроблені до визнання недійсним договору купівлі-продажу. Втім, в позовній заяві не вказується, на підставі яких норм права позивач просить стягнути на його користь вартість поліпшень. Так, позивач не вказує, при новому розгляді справи суди не зазначають, чи є вартість цих поліпшень збитками, яких зазнав позивач у зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 26.02.01 між громадянкою ОСОБА_2. та гр. ОСОБА_1., чи іншими витратами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині вказується, зокрема, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. За змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 1 “Про судове рішення” зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Тобто, в рішенні або постанові мають вказувати норми права, якими керувався суд при їх прийнятті. Але ні в рішенні ні в постанові, які прийняті за результатами нового розгляду, не вказуються норми закону, якими керувалися суди.  Наведені недоліки свідчать про відсутність будь-якої правової кваліфікації спірних правовідносин, тоді як процесуальне законодавство називає в якості обов'язкової умови винесення законного рішення правильну кваліфікацію правовідносин.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 10.11.05 у цій справі, господарським судом касаційної інстанції справа направлялася для дослідження, в тому числі, на якій підставі позивачем були виконані поліпшення, а відтак -чи правомірні його вимоги. Втім, на дане питання не була дана відповідь під час нового розгляду справи, що є порушенням статті 111¹² Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового  розгляду справи.

Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку,  та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Враховуючи наведене  та  керуючись  ст.ст.  111⁵ -111⁷, 111⁹ , 111¹¹ Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України 

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форум” задовольнити частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 10.02.06 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.06 у справі №4/17 скасувати, справу №4/17 направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко