ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство “Бахмутгіпс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Соледар-Сервіс” боргу в сумі 73300,00 грн., 13339,37 грн. індексу інфляції 6597 грн. річних, 7330,00 грн.  штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.05 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Бахмутгіпс” задоволені частково: з відповідача стягнуто 93326,37 грн., з яких 86639,37 грн. основний борг з урахуванням індексу інфляції, 6597,00 грн. річні. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 7330,00 грн. за несвоєчасне повернення суми допомоги відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.06 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

У касаційній скарзі ТОВ фірма “Соледар-Сервіс” ставиться питання про скасування рішення господарського суду Донецької області від 22.11.05 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.04 та припинення провадження по справі. В обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на порушення місцевим господарським та апеляційним судом приписів Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”  та п.2 Положення про міжнародний комерційний арбітраж при ТПП України, що стало наслідком порушення положень ст.3 Закону України “Про режим іноземного інвестування”  та ст.116 ГК України. Скаржник звертає також увагу на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права шляхом одночасного застосування аналогічних норм ЦК УРСР та ЦК України для регулювання спірних правовідносин.

Скаржник вважає, що як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції, не прийнято до уваги доводи відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі за п.5 ст.80 ГПК України, чим порушено приписи зазначеної статті та ст. 4-7, 90 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді –доповідача пояснення представника відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи судові акти у справі, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що даний спір виник між ЗАТ “Бахмутгінс” та ТОВ фірма “Соледар-Сервіс”. В той же час діяльність ТОВ фірма “Соледар-Сервіс” не є такою, що регулюється Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, Положенням про Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України. Крім того, позивач не є підприємством з іноземними інвестиціями, міжнародним об’єднанням.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”  та до Положення про міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України, до міжнародного комерційного арбітражу можуть, за угодою сторін, передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньо-торговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться закордоном, а також, спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території  України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

Відповідно до змісту п.6.3 (який по-суті є арбітражним застереженням) угоди між сторонами про надання фінансової допомоги, арбітраж, включаючи винесення рішення, має проходити в Міжнародному комерційному Арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача, із застосуванням матеріального права України. Процесуальним наслідком третейської (арбітражної) угоди є виключення спору з підвідомчості господарського суду п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в господарському суді, і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 1 “Про судове рішення” зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст.6 Закону України “Про судоустрій України”, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вони віднесені процесуальним законом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд не дослідили, чи арбітражне застереження є дійсним, чи воно є втратило чинність, а також, чи може воно бути виконане: ухвалили судові акти про стягнення заборгованості.

Згідно з приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати, або вважати доведеним обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа –передачі  на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Соледар-Сервіс” задовольнити частково. Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.05 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.06 у справі № 1/4 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко