ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

12 жовтня 2006 р.

№ 36/122

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого -судді

Дерепи В.І.

 

суддів :

Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

на рішення

господарського суду м. Києва від 20.03.06

 

та на ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 03.05.06

 

у справі

№ 36/122

 

господарського суду

м. Києва

 

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

до	Приватного вищого навчального закладу “Європейський Університет”

 

про	стягнення суми

 

за участю представників від:

 

позивача

ОСОБА_2. (дов. від ІНФОРМАЦІЯ_1)

 

відповідача

Магнус Ю.В. (дов. від 13.06.06)

 

В С Т А Н О В И В :

 

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 18.06.02 з жовтня по грудень 2004 року.

 

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.06 в задоволенні вимог відмовлено, з тих підстав, що вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за жовтень-листопад, грудень 2004  необґрунтовані, оскільки відповідачем 29.11.04 було сплачено орендну плату за користування приміщенням до моменту його передачі, що обумовлено в акті від 15.09.04. Апеляційний перегляд даного рішення не здійснювався.

 

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішення господарського суду м. Києва від 20.03.06 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.05.06.

 

До розгляду касаційної скарги, скаржником уточнено вимоги. Таким чином він просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.03.06. Як на обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення ст.825 ЦК України та норм процесуального законодавства щодо встановлення всіх обставин в їх сукупності та  судового акту, що відповідає вимогам законодавства.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

 

Місцевим господарським судом встановлено, що 18.06.02 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. та Відокремленим підрозділом Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” було укладено договір оренди, за умовами якого, позивач здав, а відповідач  прийняв в оренду користування нежитлове приміщення з гаражами (будинок) та прилеглу території за адресою: м. Тернопіль, вул. АДРЕСА_1 загальною площею 682,2 кв.м.

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні  вимог про стягнення орендної плати за період жовтень, листопад, грудень, місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами п.9 договору оренди від 18.06.04, сторони уклали акт приймання-передачі частини орендованого приміщення за договором оренди. Як вбачається зі змісту п.3 акту приймання-передачі, відповідач зобов'язався до 01.10.04 усунути недоліки, що визначено в акті від 15.09.04 та звільнити приміщення до 01.10.04. В акті приймання-передачі сторони зафіксували недоліки, усунення яких визначили сплатою грошової компенсації в розмірі 15321 грн., які було усунено згідно акту від 29.11.04.

 

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем виконані зобов'язання, передбачені актом технічного стану від 15.09.04, щодо усунення недоліків, а отже, приміщення вважається переданим з моменту вчинення останньої дії щодо усунення недоліків. З огляду на встановлені факти та припинення договірних відносин 29.11.04 суд зробив висновок, що орендна плата за жовтень, листопад сплачена, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

 

Разом з тим, спірне нежитлове приміщення було надано в користування відповідачу на підставі договору оренди, термін дії якого сплинув. Факт користування спірним приміщенням, поза межами дії договору оренди сторони не заперечують. В той же час, місцевий господарський суд, приймаючим судове рішення та визнаючи на підставі зібраних доказів, дату виконання зобов'язань щодо передачі майна 29.11.04, не дослідив та не дав правової оцінки твердженню позивача, що фактична передача приміщення відбулась не 29.11.04, а 29.12.04.

 

Суд в рішенні зазначив, що відповідачем сплачено орендну плату до часу фактично користування майном, а саме, за жовтень та листопад. В той же час, не навів доказів сплати, між тим позивач просить стягнути  орендну плату за визначені місяці.

 

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Згідно наданим доказам, відповідач до закінчення терміну визначеного судом звільнив приміщення, проте судам слід встановити, чи мав місце факт затягування передачі приміщення.

 

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог Закону.  В порушення основних засад обов'язку доказування та виходячи із загальної презумпції розумності дій учасників цивільних правовідносин, суд не витребував доказів та не встановив, коли фактично відповідач припинив користування майном і коли передано майно по акту приймання передачі, по чиїй вині не передавалось майно. Чи включає сума орендної плати за жовтень листопад 2004 кошти в сумі 15000 грн. згідно акту виконаних робіт від 30.09.04

 

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.1 Постанови № 11 від 29.12.76 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу в відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

 

Касаційна інстанція, відповідно до частини другої статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеним обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, або відхиленні  ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції під час якого, необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

 

Враховуючи наведене  та  керуючись  ст.ст.  111⁵ -111⁷, 111⁹ , 111¹¹ Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України 

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити, рішення господарського суду

м. Києва від 20.03.06 по справі № 36/122 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

 

 

 

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

 

Судді                                                                                                    Б. Грек

 

                                                                                                    Л. Стратієнко