Справа № 11-568/2011
Категорія ст.365 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.
Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Фіцака Т.Д.,
суддів: Іванів О.Й., Вилки С.С.
з участю прокурора Журавльова Є.Є.
захисника ОСОБА_2
підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2011 року, щодо направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, -
в с т а н о в и л а:
Вказаною постановою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Торговиця Городенківського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого старшим оперуповноваженим Тисменицького РВ УМВС України, несудимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 371 КК України, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_2 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст.371 КК України, -
направлено прокурору Івано-Франківської області для організації додаткового розслідування з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, працюючи оперуповноваженим ВКР Івано-Франківського МУ УМВС, 17.05.2003 року в приміщенні свого службового кабінету при проведенні обшуку ОСОБА_6 явно перевищуючи владу та свої службові повноваження, умисно підкинув ОСОБА_6 в кишеню штанів згорток з наркотичними засобами – марихуаною, а потім нібито виявив та витягнув його з одягу ОСОБА_6 У подальшому ОСОБА_3 продиктував іншому працівнику міліції завідомо неправдиву інформацію про нібито виявлення у ОСОБА_6 наркотичних засобів, внаслідок чого було складено завідомо неправдивий документ – протокол особистого обшуку ОСОБА_6, у який було внесено завідомо неправдиві дані. Крім того, ОСОБА_3 бажаючи, щоб ОСОБА_6 не заперечував факту належності йому підкинутих наркотичних засобів та визнав свою вину у їх зберіганні, умисно наніс ОСОБА_6 удари кулаками та ногами по різних ділянках тіла. Також ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що після підкидання ОСОБА_6 наркотичної сировини та фіксації її виявлення в його кишені, склав завідомо фіктивний протокол про адміністративне затримання ОСОБА_6, внаслідок чого останній незаконно був поміщений в ІТТ Івано-Франківського МУ УМВС України в області, а 19.05.2003 року, відвідавши затриманого ОСОБА_6 в ІТТ МУ УМВС в області, ОСОБА_3, з метою заставити ОСОБА_6 зізнатися у вчиненні крадіжок, умисно наніс останньому удари руками та ногами у різні ділянки тіла. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 23.05.2003 року склав завідомо фіктивний адмінпротокол про вчинення ОСОБА_6 адмінправопорушення, внісши в нього завідомо неправдиві дані, щодо виявлення у останнього наркотичної сировини.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, працюючи начальником відділення ВКР Івано-Франківського МВ УМВС 20.05.2003 року не маючи на те законних підстав, безпідставно утримував ОСОБА_6 в міськвідділі міліції і під час цього з метою зізнання останнього у нібито вчиненні ряду крадіжок наніс ОСОБА_6 удари по всьому тілу. Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що під час зазначеного незаконного утримання ОСОБА_6 давав вказівки своїм підлеглим працівникам застосовувати насильство до ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
Своє рішення про направлення справи на додаткове розслідування суд мотивував тим, що неправильність досудового слідства та допущена досудовим слідством неповнота у з’ясуванні істотних обставин даної справи не може бути усунена при розгляді справи судом, так як для її усунення потрібно провести значний обсяг слідчих та оперативно-розшукових дій, направлених на встановлення обставин справи, та оскільки дані, здобуті під час цих дій, можуть істотно вплинути на можливу кваліфікацію дій підсудних. Крім того, без усунення такої неповноти та неправильності досудового слідства дана справа не може бути розглянута в суді.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_5 вважає, що постанова суду є незаконною і підлягає до скасування, оскільки підстави повернення кримінальної справи на додаткове розслідування не відповідають фактичним обставинам справи. Однією з основних підстав направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для проведення додаткового розслідування є непроведення додаткових слідчих дій з потерпілим ОСОБА_6 Однак, твердження суду з даного приводу є безпідставними, так як згідно матеріалів кримінальної справи, зокрема показів матері потерпілого – ОСОБА_7 ( а.с. 191 т. 8), ОСОБА_6 вже тривалий час постійно з сім’єю проживає за межами України. Прокурор просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В засіданні апеляційного суду:
- прокурор апеляцію підтримав та просив її задовольнити;
- підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_2, просили апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Журавльова Є.Є., підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши мотиви і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Апелянт вказує на те, що в суду не було підстав передбачених ст. 281 КПК України для направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 365 ч.2, ст. 366 ч.1, ст. 371 ч.1 КК України та ОСОБА_4 за ст. 365 ч.2, ст. 371 ч.1 КК України для проведення додаткового розслідування.
Однак з таким твердженням колегія не може погодитися, так як відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції дотримав вказаних вимог закону і прийшов до висновку, що неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, і це підтверджено матеріалами справи, на що посилається і суд першої інстанції, що всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України на досудовому слідстві не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що під час обох додаткових розслідувань потерпілий ОСОБА_6 так і не був додатково допитаний, з ним не було проведено жодних слідчих дій. Отже, досудовим слідством під час додаткового розслідування так і не було усунуто суттєві протиріччя у свідченнях потерпілого ОСОБА_6
Посилання прокурора в апеляції на ту обставину, що потерпілий ОСОБА_6 вже тривалий час постійно з сім’єю проживає за межами України, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки ОСОБА_6, як встановлено судом першої інстанції, декілька разів був в Україні і досудове слідство мало фактичну можливість провести слідчі дії з потерпілим.
Апелянт безпідставно, на думку колегії суддів, посилається на те, що суд першої інстанції неправильно вказує, що орган досудового слідства дав неправильну правову оцінку іншим працівникам міліції.
Як зазначає суд першої інстанції, з протоколу-заяви потерпілого ОСОБА_6, його показань, протоколів очної ставки, слідує, що ОСОБА_6 прямо вказував на працівників міліції ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, як на осіб які безпосередньо застосували до нього насильство, наносили йому удари, вішали на лом. З наведених письмових матеріалів справи також слідує, що ОСОБА_6 прямо вказував на начальника Вовчинецького МВМ ОСОБА_12, як на особу, яка незаконно затримувала його, застосовувала до нього насильство, стискала наручники на його руках, також ОСОБА_6 зазначив, що начальник УВС м. Івано-Франківська ОСОБА_13 керував такими незаконними діями працівників міліції, давав вказівки щодо застосування до нього насильства, був присутнім при застосуванні до нього насильства, незаконно утримував його в наручниках і на своєму автомобілі разом з ОСОБА_12 незаконно доставив його у Калуський МВМ УМВС і давав незаконні вказівки щодо його утримання у цьому відділі міліції, де в подальшому ОСОБА_6 і перекусив собі вени.
Однак, як правильно зазначив суд, при додатковому розслідуванні взагалі не були розслідувані такі свідчення потерпілого щодо причетності наведених працівників міліції до вчиненого відносно нього злочину, не дана їм належна правова оцінка, не вжито необхідних заходів для встановлення та притягнення до відповідальності всіх працівників міліції, які застосовували насильство щодо потерпілого.
Твердження апелянта, що є безпідставним вказівки суду щодо перевірки перебування ОСОБА_4 у м. Львові, спростовуються наведеними в постанові суду першої інстанції мотивами, в підтвердження неправильності та неповноти досудового слідства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що неправильність досудового слідства, допущена неповнота, не могли бути усунуті судом при розгляді справи, так як це потребує проведення додаткових слідчих дій.
Посилання апелянта на те, що органом досудового слідства повною мірою виконано вимоги постанов Івано-Франківського міського суду від 18.07.2007 року та від 25.03.2009 року та ухвал Апеляційного суду від 24.09.2007 року та 15.09.2011 року, спростовується, на думку колегії суддів, мотивами наведеними в постанові суду першої інстанції.
Згідно ст. 374 ч.7 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
В силу ст. 368 ч. 2 п. 2 КПК України дізнання, досудове чи судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування, тому доводи апеляції є необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2011 року щодо направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити - без зміни, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді О.Й. Іванів С.С. Вилка
Згідно з оригіналом
Суддя Т.Д. Фіцак