РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31.03.2008 року   Печерський  районний суд м. Києва в складі:

            Головуючого судді:                          Фінагєєва В.О.

            при  секретарі:                                  Кабанець О.І.

            розглянувши в відкритому судовому засіданні  в м. Києві цивільну справу за позовом  ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона  до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2008 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просив суд винести рішення, яким  виселити   з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житла.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, Закрите акціонерне товариство «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона»  відповідно до статуту було створене за участю Фонду державного майна України та інших юридичних осіб. До статуту товариства ФДМ України вніс цілісний майновий комплекс, що підтверджується Актом прийому-передачі № 165 від 12.06.2002 р. Відповідно до ЦК України ст. 328 право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, а також право власності вважається набутим якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позивач набув право власності на Адміністративно-побутовий корпус, що обліковується на балансі товариства АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі № 165 від 12.06.2002 р.ОСОБА_1 та її сім'ї було надано для тимчасового проживання житлове приміщення у АПК, а саме кім. АДРЕСА_1.  Відповідач у трудових відносинах з позивачем не перебуває та не перебував. Позивачем Відповідачу ордер на вселення в АПК не видавався. Крім того відповідач та його сім'я має борг за житлово-комунальні послуги в сумі  3000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов  визнала частково в частині  стягнення заборгованості за комунальні послуги, в іншій частині позову про виселення  просила суд відмовити в його задоволені, оскільки їй немає куди виселятися, іншого житла в їх сім'ї немає.

 Розглянувши цивільну справу, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та дослідивши надані суду докази, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_1 суду пояснила, що  її чоловік ОСОБА_2 та неповнолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають в кімнаті АДРЕСА_1. ЇЇ чоловік ОСОБА_2 повідомлений нею про час та місце судового розгляду справи однак до суду не з'явився так як зайнятий на роботі. ЇЇ діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що є відповідачами до суду не з'явилися так як вона як мати є їх законним представником.

Згідно з наданим суду  актом прийому передачі № 165 від 12 червня 2002 року Фондом Державного майна України було передано у власність ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона  нерухоме майно, в тому числі будівлю Адміністративно-побутового корпусу, АДРЕСА_1. 

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 317 ЦК України  власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування  та розпорядження своїм майном.

За договором найму, оренди житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає, або  зобов'язується передати другій стороні житло для проживання в ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається в письмовій формі, що визначено у ст.ст. 810, 811  ЦК України. 

 Наданою суду заявою відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 12) написаною на ім'я директора  заводу встановлено, що відповідач письмово звернувся до адміністрації заводу з проханням дозволити проживати   АДРЕСА_1. Вказана заява була задоволена і 23 липня 2005 року з відповідачем було укладено договір оренди кімнати АДРЕСА_1 строком до 23 жовтня 2005 року.

 Відповідно до п.  2.2.7  вказаного договору орендар зобов'язується  звільнити житлове приміщення, яке орендується після закінчення  обумовленого в цьому договорі  терміну оренди, а також при розірванні договору. Пунктом 3.1.3 договору оренди передбачено право  орендодавця вимагати від орендаря  звільнення  житлового приміщення після закінчення терміну договору оренди.

Згідно з наданим суду повідомленням, адміністрацією заводу відповідач 03.09.2007 року був попереджений про необхідність виселення  з Адміністративно-побутового корпусу позивача. Однак відповідач та члени його сім'ї в добровільному порядку відмовляється звільнити  кімнату.

            Частиною третьою  ст. 825 ЦК України встановлено, що Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

            У відповідності до вимог ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

            Крім того  згідно наданою суду довідкою № 265/1001 від 20.12.2007 року борг відповідачів за користування приміщенням позивача складає 3000 грн. Вказані обставини визнані відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572 наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідно до п. 18-21 Правил надання населенню послуг з водо- та теплопостачання…» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року - Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з вимогами ст.ст.  67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Оскільки відповідачі не виконують вимоги законодавства щодо  своєчасної оплати  комунальних послуг та оплати за проживання, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 218, 317, 319, 391, 810,811,825,826 ЦК України, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України,  - суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виселити  відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 в будівлі адміністративно-побутового корпусу, що розташований АДРЕСА_1, без надання іншого житла.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 3000 грн.  боргу за користування кімнатою АДРЕСА_1, 59.5 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            Рішення може бути оскаржено  до апеляційного суду м. Києва через Печерський   районний суд протягом  10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви.

Суддя: