ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4052/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському
до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі
про: зобов`язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та стягнення цих витрат
ВСТАНОВИВ :
01 вересня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському (далі - УПФУ у м. Могилів-Подільському) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі про зобов`язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, позивачем за період з червня 2010 року по липень 2011 року складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до яких було включено також суми щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам. Проте, відповідач дані суми не визнає та відмовляться від включення в акт звірки щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам. Позивач вважає безпідставне неприйняття відповідачем вказаних витрат, тому звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2011 року позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському в частині вимог щодо зобов'язання відповідача включити до акту щомісячної звірки неприйнятих витрат за період з червня 2010 року по січень 2011 року та стягнути такі витрати в сумі 120844,57 гривень залишено без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує відповідно до поданих заперечень № 189 від 14 вересня 2011 року (а.с. 26).
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд зважає на таке.
Як випливає із матеріалів справи, позивачем в актах звірки сум витрат, які пов`язані з виплатою пенсії особам, вказуються суми з урахуванням сум щомісячної цільової допомоги на прожиття. Проте, відповідач не приймає до заліку такі витрати, оскільки вони не передбачені Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтями 21 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи її потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування ним витрат.
Зазначене також підтверджується статтею 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ("якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат") та частиною 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 01 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Так, на виконання вимог вказаної статті правліннями Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (Порядок), що визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення":
стаття 26 - інвалідність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання:
інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався:
а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;
в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
стаття 37 - члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника;
стаття 38 - члени сім'ї, які вважаються утриманцями;
стаття 91 - виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера і виплата допомоги на поховання;
стаття 92 - виплата пенсій громадянам, які виїхали за кордон.
Пунктом 4 Порядку, зокрема, встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, зазначений перелік сум, що підлягають відшкодуванню є вичерпним.
26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова №265), якою установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Керуючись даною постановою, орган Пенсійного фонду здійснював нарахування та виплату адресної допомоги зазначеній категорії громадян, після чого звернувся з актами щомісячних звірок видатків до відповідного відділення Фонду для їх узгодження та підписання. Проте, останнє відмовилось підписувати акти в частині включення витрат пов’язаних з наданням адресної допомоги, що в подальшому, потягло за собою звернення УПФ України у м. Могилів-Подільському до суду з вимогами про їх включення до актів звірок та стягнення. При цьому, позовні вимоги, мотивовані, зокрема, тим, що пункт 4 Порядку (стосовно щомісячної цільової грошової допомоги) передбачає відшкодування адресної допомоги.
Для визначення підставності таких вимог слід, поміж іншого, дослідити поняття "щомісячна цільова грошова допомога на прожиття" та "щомісячна державна адресна допомога до пенсії".
Чинним законодавством не надано визначення поняттям "щомісячна цільова грошова допомога на прожиття" та "щомісячна державна адресна допомога до пенсії".
Проте, з аналізу Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" випливає, що цільова грошова допомога може входити до складу/розміру пенсії.
Крім того, в Постанові №265 також зазначено: "…розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги)…".
В цій же Постанові йдеться і про "щомісячну державну адресну допомогу до пенсії", яка надається особам у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням, зокрема, цільової грошової допомоги) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, 100, 120 та 150% (в залежності від кількості осіб) прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Іншими словами, адресна допомога надається за умови, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (в т.р. цільової грошової допомоги) не досягає прожиткового мінімуму.
З наведеного слідує, що "щомісячна цільова грошова допомога на прожиття" та "щомісячна державна адресна допомога до пенсії" не є тотожними поняттями та регулюються різними нормами законів та нормативно-правовими актами.
Як вже зазначалось вище, Порядок передбачає виключний перелік сум, що підлягають відшкодуванню органам пенсійного фонду (зокрема, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття – п. 4 Порядку), при цьому адресна допомога в ньому відсутня.
Рішення, щодо того, який орган буде фінансувати витрати по адресній допомозі, на сьогоднішній день не прийнято, проте Постановою №265 визначено, що виплата адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Отже, за сукупністю наведеного, можна дійти висновку про безпідставність заявлених УПФ України у Могилів-Подільському районі позовних вимог.
Окремо суд звертає увагу на таке.
Порядок відшкодування шкоди визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат.
У вказаному Порядку передбачені наступні етапи, які передують фактичному відшкодуванню витрат:
- органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення проводять звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків);
- Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, фактичне перерахування коштів Пенсійному фонду здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Разом з тим, у позові, сторонами є саме управління Пенсійного фонду України та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, які згідно Порядку відшкодування витрат мають проводити звірку витрат по особовим справам потерпілим. При цьому, фактично мова йде про стягнення коштів з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на користь управління Пенсійного фонду України.
Однак, виконання такого рішення є неможливим, оскільки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є, у даному випадку, розпорядником коштів.
У той же час, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вищезазначений Порядок, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин які виникли у даному випадку, так як встановлене ним правило підписання актів звірки (включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах) розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі відсутності згоди на включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в судовому порядку мають вирішуватись вимоги не про зобов'язання включити до акту звірки певні суми, а про відшкодування виплачених Пенсійним фондом України коштів шляхом їх стягнення з обґрунтуванням ціни позову та наданням відповідних доказів (ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"). У такому разі розмір позовних вимог підлягає доведенню сторонами та перевірці і оцінці судом.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, враховуючи, що вимоги УПФ у Могилів-Подільському районі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
17.10.2011