ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2011 р. Справа №2а-10707/11/0170/3
(16:35) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Сектора громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, орд.,
від відповідача - ОСОБА_3, дов.
Суть справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сектора громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення № 15/2011 від 27.02.11 р. "Про видворення за межі території України із забороною в'їзду громадянина Туреччини ОСОБА_1".
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підстави, викладені в позовній заяві, основні з яких такі, що відповідно вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства вчинення адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про видворення іноземця за межі України із забороною в'їзду строком на 5 років.
Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що позивачем порушені вимоги Правил перебування іноземних громадян в Україні, ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Указу Президента України № 405 від 06.04.2011 р., яким затверджено Положення про Державну міграційну службу України, Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (далі - Міністр). ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну міграційну службу України ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, визначення порядку реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, встановлення випадків їх обмеження на час розгляду справи регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382 від 11.12.2003 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382 від 11.12.2003 р. громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929 від 04.02.1994 р. іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Туреччини, про що 25.11.2004 р. виданий паспортний документ TR-U № НОМЕР_1 (а.с.27, 30).
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.11 р. на підставі направлення від 25.02.11 р. (а.с.45) співробітниками ВГІРФО ГУ МВС України в АР Крим спільно з працівниками Євпаторійського МВ та Державної прикордонної служби України було проведено перевірку будівельних майданчиків по АДРЕСА_1 з метою встановлення дотримання правил прийому іноземних громадян з метою працевлаштування. За результатами проведеної перевірки виявлений факт перебування на території України в контрольованому прикордонному районі громадянина Туреччини ОСОБА_1 без документів, що посвідчують його особу, чим порушено вимоги Постанови КМУ № 1147 від 27.07.1998 р. "Про прикордонний режим", Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", затверджених Постановою КМУ № 1074 від 29.12.95 р.
Так, при проведенні перевірки у позивача були відібрані пояснення, за якими вбачається, що ОСОБА_1 перетнув територію України через КПП "Бориспіль", куди приїхав з метою навістити брата, який мешкає та працює у м. Києві як громадянин Туреччини, маючи на меті також подальше працевлаштування в Україні. Дозволу Республіканського центру зайнятості на працевлаштування на території України не отримував, працює неофіційно, близьких родичів серед громадян України не має; реєстрацію перебування на території України не продовжував (а.с.47).
26.02.11 р. Державною прикордонною службою України винесено постанову № 021124 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51,00 грн. згідно ст. 202 КУпАП (а.с.50).
В матеріалах справи наявна копія квитанції № 136558 від 26.02.11 р. про сплату позивачем штрафу у розмірі 51,00 грн. (а.с.48).
27.02.11 р. СГІРФО Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства" прийнято рішення № 15/2011 про видворення за межі території України із забороною в'їзду громадянина Туреччини ОСОБА_1 на територію України строком на 5 років (а.с.43-44).
Зокрема, в резолютивній частині рішення № 15/2011 від 27.02.2011 р. вказано:
"1. Громадянина Республіки Туреччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, за порушення порядку перебування іноземних громадян в Україні видворити за межі території України в строк до 07.03.2011 р.;
2. У паспорті громадянина ОСОБА_1, серії TR-U № НОМЕР_1, виданий 26.12.2008 р., дійсний до 25.12.2013 р., проставити штамп "В'їзд до України заборонений" на термін п'ять років до 27.02.2016 р.;
3. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 35-2001 р. направити доручення в органи державної пограничної служби про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Туреччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до 27.02.2016 р.".
З матеріалів справи вбачається, що громадянин Туреччини ОСОБА_1 перетнув митний кордон України через КПП "Бориспіль" 22.03.2009 р., територію України не залишав.
Згідно п. 19 Правил іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Строк перебування позивача на території України закінчився 22.06.2009 р.
З матеріалів справи вбачається, що після спливу строку перебування на території України відповідач з приводу вирішення питання про продовження строку реєстрації до Сектора громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим не звертався, що також підтверджується поясненнями позивача, наданими під час проведення відповідачем перевірки 26.02.2011 р.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначені такі підстави видворення громадян за межі України:
1) Іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо:
він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання;
його перебування в Україні становить загрозу громадському порядку;
2) Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:
він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення.
Тобто підставами для видворення іноземця за межі території України в розумінні ч. 1 ст. 32 вищевказаного Закону України є вчинення іноземцем злочину або адміністративного правопорушення, порушення громадського порядку, внаслідок чого суб'єктом владних повноважень приймається рішення про видворення іноземця за межі України.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду.
Пунктом 44 Постанови КМУ “Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” №1074 від 29.12.1995р. та ч.3 ст.32 Закону передбачено, що іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Після прийняття оскаржуваного рішення про видворення ОСОБА_1 з території України, позивач добровільно, у встановлений до 07.03.2011 року строк територію України не покинув.
Згідно до п.п.2 п. 8 Правил іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на підставі дозволу відповідного центру зайнятості на працевлаштування і візи типу ІМ-1, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України, територіальними органами або підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб оформлюється посвідка на тимчасове проживання в порядку, встановленому МВС за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. №322 “Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства” встановлено, що дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про іноземців та осіб без громадянства" за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Зокрема, за ч. 1 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства" іноземець може бути видворений за межі України.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено рішення про видворення за межі України громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства".
Позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до рішення № 15/2011 від 27.02.11 р., а саме п.2, 3 у паспорті громадянина ОСОБА_1, серії TR-U № НОМЕР_1, виданий 26.12.2008 р., дійсний до 25.12.2013 р., проставлено штамп "В'їзд до України заборонений" на термін п'ять років до 27.02.2016 р. (звор. бік а.с.57); направлено доручення в органи державної пограничної служби про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Туреччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 27.02.2016 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства" за рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Процедура заборони в'їзду в Україну не є наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Відповідно до частин третьої та десятої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про видворення тягне за собою обов'язок іноземця покинути територію України. Видворення іноземця супроводжується забороною його в'їзду на територію України тільки у випадку, коли орган внутрішніх справ (частина перша статті 32 згаданого Закону) або орган охорони державного кордону (стаття 31 згаданого Закону, пункт 39 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 N 1074) прийме про це окреме рішення.
Вказана позиція висловлена також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" від 25 червня 2009 року N 1.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не надано доказів необхідності застосування у якості превентивного заходу заборони в'їзду позивачу на територію України строком на п'ять років в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення СГІРФО Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим № 15/2011 від 27.02.2011 р. "Про видворення за межі території України із забороною в'їзду громадянина Туреччини ОСОБА_1" підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування п.2, 3 вказаного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вирішив стягнути на користь позивача 1,70 грн. судового збору.
У судовому засіданні 31.10.11 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 04.11.11 р.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати п.2, 3 Рішення Сектора громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим № 15/2011 від 27.02.2011 р. "Про видворення за межі території України із забороною в'їзду громадянина Туреччини ОСОБА_1".
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.