Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 року Справа № 2а-9669/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                   Петросян К.Є.,

за участю секретаря:                 Ковіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови від 24 лютого 2011 року ВП № 24527347 про зупинення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.02.2011 старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Фроловою Н.В. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 24527347 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості, недоїмки та пені зі страхових внесків з ДП «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області на підставі п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 №2711, про що позивачу стало відомо 13.10.2011.

На думку позивача, дії відповідача щодо зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є незаконними з таких підстав. Закон України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (надалі – Закон України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV) регулює відносини, пов`язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Статтею 1 вказаного Закону визначені учасники розрахунків та зазначений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього закону, на які поширюється положення пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо обов`язкового зупинення виконавчого провадження. Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб`єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. В свою чергу, позивач не відноситься до учасників розрахунків, заборгованість відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) тощо, спірна заборгованість виникла внаслідок несплати державним підприємством «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова» обов’язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства та Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції  по зупиненню виконавчого провадження ВП №24527347 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та скасувати постанову від 24.02.2011 Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження № 24527347.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву від 03.11.2011 про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала,  надала суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких пояснила наступне.

Оскаржувана постанова винесена 24.02.2011, однак до суду позивач звернувся із позовною заявою 24.10.2011, тобто із порушенням десятиденного строку для звернення, передбаченого ст.181 КАС України.

Крім того, п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено обов’язок державного виконавця зупинити виконавче провадження у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої п.15 ч.1 цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів. Тобто, встановлюється вичерпний перелік підстав, за якими державний виконавець має право проводити виконавчі дії у випадках, коли стороною виконавчого провадження є підприємство, що бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Страхові внески до вказаного переліку підстав ніяким чином не відносяться.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження у випадках, передбачених п.15 ст.37 цього Закону зупиняється до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Тобто, до закінчення терміну процедури погашення заборгованості, а саме до 01.01.2013 такі виконавчі провадження повинні бути зупинені, при цьому дії державного виконавця є такими, що відповідають вимогам законодавчих актів, регулюючих дії виконавчої служби.

Чинним Податковим кодексом України також встановлено, що збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами  юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку становить податкову систему України. Отже, страхові внески входять до податкової системи України. На підставі вищевикладеного, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи – ДП «Луганськвугілля» в судове засідання не прибув, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву у відповідності із ч.2 ст.181 КАС України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що постанова Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області від 24.02.2011 ВП № 24527347 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 по адміністративній справі № 2а-9809/08/1270 про стягнення з державного підприємства «Луганськвугілля» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області заборгованості по страхових внесках у розмірі 422771,82 грн. надійшла до позивача 13.10.2011 за вхідним № 1699, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 13.10.2011 № 1719 (а.с. 7).

Враховуючи, що постанова Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області від 24.02.2011 року ВП №24527347 про зупинення виконавчого провадження була отримана позивачем 13.10.2011, а адміністративний позов про її оскарження згідно відбитку поштового штемпелю на поштовому конверті, в якому надійшов адміністративний позов, подано 22.10.2011 (а.с. 6), суд прийшов до висновку про дотримання позивачем десятиденного строку на оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження, встановленого ч.2 ст.181 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (далі Закон № 606).

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Ч.4 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст.5 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Ст.5 Закону № 606 визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, на підставі п.15 ч.1 ст.34 Закону України № 606, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області від 24.02.2011 ВП № 24527347 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-9809/08/1270 про стягнення з ДП «Луганськвугілля» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, та пені в сумі 422771,82 грн. (а.с. 8).

Згідно з п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

В ст.2 Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» зазначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії (далі Закон №2711).

До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (п.1.3 ст.1 Закону № 2711).

Абзацом 6 п.3.7 ст.3 Закону № 2711 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону №2711 до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 п.3.7 ст.3 Закону № 2711 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та п.15 ч.1 ст.34 Закону № 606 «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону № 2711 його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Як вбачається з матеріалів справи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  Перевальському районі Луганської області не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону № 2711, заборгованість ДП «Луганськвугілля» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, спірна заборгованість виникла через несплату ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Шахта «Ніканор-Нова» страхових внесків, на які не поширюються норми Закону № 2711, а тому віднесення ДП «Луганськвугілля» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України № 2711, не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена в порушення норм чинного законодавства, а тому є підстави для його скасування.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції  по зупиненню виконавчого провадження з огляду на наступне.

Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанова про зупинення виконавчого провадження. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.

На підставі викладеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали  справи, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 03 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07 листопада 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  Перевальському районі Луганської області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Никанор-Нова» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, задовольнити частково.

          Скасувати постанову від 24.02.2011 Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження ВП №24527347 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 по адміністративній справі № 2а-9809/08/1270 про стягнення з державного підприємства "Луганськвугілля" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області заборгованості по страхових внесках та пені у розмірі 422771,829 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2011 року.

           СуддяК.Є. Петросян