Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2011 року Справа № 2а-8759/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Бойко В.В.,
за участю сторін
представника позивача: ОСОБА_1, дов. від 23.06.2011
представника відповідача: ОСОБА_2, дов. від 04.01.2011 №251/10
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712310 від 8 вересня 2011 року,
В С Т А Н О В И В:
30 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712310 від 8 вересня 2011 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.
На підставі направлення №1326/231 від 17.08.2011 Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інтеграль» та ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ».
У ході перевірки встановлено порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» завищено податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 1 226 579 грн., чим занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 1 226 579 грн.
На підставі акту перевірки №1499/231-21822479 від 31.08.2011 Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712310 від 08.09.2011, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій на 1 226 580 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу про завищення ТОВ «Шахта «Садова» податкового кредиту за квітень 2011 року на загальну суму 1 226 581 грн., у зв’язку із ненаданням ТОВ «Шахта «Садова» доказів та первинних документів фактичного відвантажування, транспортування та отримання товару та неможливістю ідентифікувати вугілля, як власність ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль», так як ТОВ «Шахта «Садова» підтверджено реальність виконання угод із вказаними контрагентами.
На підставі вищевикладеного представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.
Одним із постачальників ТОВ «Шахта «Садова» є ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ». ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» зареєстроване платником ПДВ 10.02.2005, а 16.06.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ з причини надання декларацій про відсутність поставок. Алчевською ОДПІ від ДПІ в Артемівському районі м. Луганська отримано інформацію щодо проведення камеральної перевірки ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, за результатами якої встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні 2011 року між ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та його контрагентами. Перевіркою встановлено, що відповідно до договору від 01.03.2011 №01/03 ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» виписано (оформлено) накладні (акти виконаних робіт), податкові накладні. Вищезазначені податкові накладні ТОВ «Шахта «Садова» віднесено до податкового кредиту за квітень 2011 року, що відображено у податковій декларації за квітень 2011 року додатку №5 до декларації за квітень 2011 року та реєстрах отриманих податкових накладних за квітень 2011 року. Перевіркою підтверджується відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару та поставку вугілля саме від ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ».
Також постачальником ТОВ «Шахта «Садова» є ПП «Інтеграль». Алчевською ОДПІ від Ленінської МДПІ у м. Луганську отримано акт камеральної перевірки ПП «Інтеграль» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за квітень 2011 року від 05.07.2011. З метою отримання пояснень щодо формування ризикового податкового кредиту на ПП «Інтеграль» Ленінською МДПІ у м. Луганську було надіслано запит з проханням надати засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання, реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів по рахункам, але документи платником не надано. В ході перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні 2011 року між ПП «Інтеграль» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені договори відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Перевіркою підтверджується відсутність доказів фактичного відвантажування, транспортування та отримування товару та неможливістю ідентифікувати вугілля як власність ПП «Інтеграль».
Таким чином за результатами перевірки ТОВ «Шахта «Садова» встановлено, що в порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Шахта «Садова» завищено податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 1 226 579 грн.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, на підставі направлення №1326/231 від 17.08.2011 Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інтеграль» та ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ».
У ході перевірки встановлено порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» завищено податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 1 226 579 грн., чим занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 1 226 579 грн.
На підставі акту перевірки №1499/231-21822479 від 31.08.2011 Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712310 від 08.09.2011, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій на 1 226 580 грн.
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «Інтеграль», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов’язань.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047878 від 13 жовтня 1997 року (а.с.216, том 1)
Судом встановлено, що між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» укладено договір постачання вугільної продукції №01/03 від 01.03.2011, згідно якого ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» є постачальником товару для ТОВ «Шахта «Садова». (а.с.52-61)
На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання вугілля позивачем були надані видаткові накладні (а.с. 63, 64, 72, 96, 109, 124, том 1); рахунки-фактури (а.с. 64, 73, 95, 110, 123, том 1); платіжні доручення (а.с. 219, том 1); акти прийому-передання вагонів з вугіллям (а.с. 65, 74, 97, 111, 125, том 1); акти звіряння кількості та якості (а.с. 66-67, 75-78, 98-100, 112-114, 126-130, том 1); посвідчення про якість вугілля (а.с. 68-69, 79-80, 83-84, 87-88, 91-92, 101-102, 105-106115-116, 119-120, 131-132, 135-136, том 1); квитанції про приймання вантажу, згідно якої відправником вугілля є ТОВ «Актив груп», а одержувачем вугілля є Зміївська ТЕЦ ВАТ «Центренерго» (а.с. 70-71, 81-82, 85-86, 89-90, 93-94, 103-104, 107-108, 117-118, 121-122, 133-134, 137-138, том 1), що передбачено п. 4.5 договору №01/03 від 01.03.2011; податкові накладні, виписані ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» (а.с. 139-143).
Вказані документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Висновок Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про завищення податкового кредиту та порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України обґрунтовано відсутністю у позивача доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару та поставку вугілля саме від ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» тому, згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, тому така угода є нікчемною.
Також в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «Інтеграль» укладено договір № 01/02-2011 від 01.02.2011, згідно якого ПП «Інтеграль» є постачальником вугілля для ТОВ «Шахта «Садова». (а.с. 149-153)
На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання вугілля позивачем були надані видаткові накладні (а.с 154-168, том 1), податкові накладні, виписані ПП «Інтеграль» (а.с. 169-183); на підтвердження проведення розрахунків за придбане вугілля позивачем надано договір №Ц-22032011 від 22.03.2011 про відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов’язанні), згідно якого ТОВ «Шахта «Садова» відступає, а ПП «Інтеграль» набуває право часткової вимоги боргу від ПП «Мелліт» (а.с. 144-147, том 1)
Також позивачем надано договір №06/10-2010 ШС від 6 жовтня 2010 року про закупівлю (постачання) вугільної продукції, згідно якого ТОВ «Шахта «Садова» є постачальником вугільної продукції для ТОВ «Фобас», що підтверджує кінцеве використання товару. (а.с. 20-32, том 2) .
Вказані документи оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Висновок Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про завищення податкового кредиту та порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України обґрунтовано відсутністю у позивача доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару та поставку вугілля саме від ПП «Інтеграль» тому, згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, тому така угода є нікчемною.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб’єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов’язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).
Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності. Відтак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення ПДВ, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.
Підставою для відповідальності є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у сторін укладених договорів.
В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що 16.06.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ», оскільки податкові накладні, виписані ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» в період, коли свідоцтво платника ПДВ було чинним, а саме у квітні 2011 року.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ», та між ТОВ «Шахта «Садова» та ПП «Інтеграль» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Шахта «Садова» підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Шахта «Садова» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.2).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 09.11.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.11.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712310 від 8 вересня 2011 року, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №0000712310 від 8 вересня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 14 листопада 2011 року.
< Текст >
< Резолютивна частина >
< Текст >
< Текст >
СуддяО.О. Цицюра