ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2289/11
за позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств, м.Рожище
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Рожище
про стягнення 2 697 грн. 09 коп.
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Дендера В.М. –голова правління
від відповідача: не з’явились
Суть спору: Рожищенська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом про стягнення із суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 2697,09 грн., в тому числі 1646,40 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.03.2011р. по 30.09.2011р. згідно договору оренди торговельного місця № 82 від 23.12.2010р., а також 62,85 грн. пені та 987,84 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та порушення термінів здійснення орендних платежів у встановлених положеннями укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця порядку та строки.
Ухвалою господарського суду від 01.11.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні надавши суду витребувані останнім документи та матеріали пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об’ємі поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обов’язок відшкодування Рожищенській районній спілці споживчих товариств понесених останньою у зв’язку з поданням позову до суду витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення між сторонами договору оренди торговельного місця, передачу райспоживспілкою на виконання умов угоди в строкове користування підприємцю ОСОБА_1 торговельного місця, використання орендованої площі відповідачем та існування на даний час у відповідача заборгованості в розмірі 1646,40 грн.
Поруч з цим представником позивача було засвідчено, що визначені підприємцем-відповідачем в угоді протокол розбіжностей в розумінні статті 181 Господарського кодексу підприємець ОСОБА_1 райспоживспілці не направляла. З 10 березня 2011 року відповідач, як і інші орендарі, перестала сплачувати орендні платежі.
Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 01.11.2011р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направила, особисто в засідання суду не з’явилась, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлялась належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 від 13.04.2009 р. –а.с. 12 та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.11.2011р. №11594799 –а.с. 13-14 адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 04 листопада 2011 року про що свідчить відповідне поштове повідомлення –а.с. 16).
Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов’язку щодо належного повідомлення сторони у справі (в даному випадку відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.
Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 21.11.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2010 року між Рожищенською районною спілкою споживчих товариств, м. Рожище та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, м. Рожище було укладено договір оренди торговельного місця за №82.
У відповідності до умов п.п. 1.1 цієї угоди Рожищенська районна спілка споживчих товариств зобов’язалась надати, а суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, в свою чергу, прийняти у строкове платне користування (оренду) торговельне місця площею 8,4 кв.м., для розміщення об’єкту торгівлі (малої архітектурної форми) за №82 по вул. Героїв УПА, 2, у м. Рожище.
Пунктом 2.1 зазначеного договору сторонами було визначено, що вступ орендаря у користування орендованим торговельним місцем настає одночасно з підписанням між сторонами відповідної угоди.
Пунктом 3.1 договору оренди від 23.12.2010р. №82 було визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 235,20 грн. на місяць.
Пунктом 3.2 договору було встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату щомісячно в касу позивача або на поточний рахунок райспоживспілки не пізніше 10-го числа поточного місяця.
На виконання умов договору оренди відповідачем орендувалось визначене в угоді торговельне місце у період часу з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року.
Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди торговельного місця від 23.12.2010р. зобов’язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконала, орендні платежі не сплатила у зв’язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувала Рожищенській районній спілці споживчих товариств 1646,40 грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди торговельного місця від 23.12.2010р. №82 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, у встановленому законодавством порядку сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду торговельного місця, прийняття та використання його підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 1646,40 грн. за період з 01.03.2011р. по 30.09.2011р.
Сума заборгованості 1646,40 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
При цьому суд виходив також і з тих обставин, що відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно п. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Відповідно до п. 3 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Судом встановлено, що 06.01.2011р. на адресу позивача надійшло колективне заперечення підприємців за підписом ОСОБА_2, що орендують торговельні місця на ринку райспоживспілки в м. Рожище, в якому підприємці пропонують виключити із договорів оренди торговельних місць пункт 4.1.8 договору, як такий, що ставить орендодавця у привілейоване положення
Із пропозицією щодо виключення п. 4.1.8. договору із договорів оренди позивач погодився, а тому в уже підписаних договорах було зроблено примітку про те, що вони укладені з протоколом розбіжностей.
В даному випадку згідно п. 2.1 договору вступ в користування торговельним місцем настає з моменту підписання договору, так як металоконструкція вже знаходилась на торговельному місці відповідач орендну плату сплачував до 01.03.2011р.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В даному випадку при укладенні між сторонами договору оренди торговельного місця останніми було досягнуто усіх істотних умов угоди (строк, ціна, предмет, порядок розрахунків, відповідальність), орендна плата до березня місяця сплачувалась відповідачем у належному порядку та розмірі.
Одночасно з цим пунктом 6.3 договору №82 від 23.12.2010р. сторонами було визначено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, орендарю нараховується штраф в розмірі 20% від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем, орендарю нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 1646,40 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1. штрафу в загальному розмірі 987,84 грн., нарахованого з врахуванням умов п. 6.3 договору №82 від 23.12.2010р. за періоди прострочки платежів з березня по вересень місяць 2011 року.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
В даному випадку сторони у п.п. 6.3 договору №82 від 23.12.2010р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу за невиконання орендарем умов договору щодо строків внесення орендних платежів. Зазначений договір недійсними чи зміненими, зокрема, в частині пункту 6.3 не визнавався. Відповідач зобов’язання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов’язанням.
Крім того, відповідачу за прострочку здійснення належних розрахунків по сплаті орендних платежів було нараховано пеню в розмірі 62,85 грн. за період прострочки платежів з 10.04.2011р. по 10.10.2011р.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
В даному випадку сторонами у п. 6.2 договору №82 від 23.12.2010р. було визначено, що у випадку порушення термінів сплати орендної плати передбаченої п.3.2 даного договору орендар сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум штрафних санкцій (штрафу, пені), суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 181, 193, 230-232, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546-550, 599, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств (м. Рожище, вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 01744257) 1646,40 грн. заборгованості, 62,85 грн. пені та 987,84 грн. штрафу, а всього 2 697,09 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
21.11.11