Справа №2-124

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   22 лютого 2008 р.                                           Вінницький районний суд Вінницької області

 в складі  головуючого судді:           Бондаренко О.І.

при секретарі :                                 Обревській О.А.

з участю позивача:                          ОСОБА_1.

представника відповідача:            Швець О.Л.    

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до СТОВ «Мізяківські Хутори», Вінницької райдержадміністрації , Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району  про визнання права на земельну частку ( пай )  ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до СТОВ «Мізяківські Хутори», Вінницької райдержадміністрації , Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району  про визнання права на земельну частку ( пай ).

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що він був членом колгоспу ім. Кірова с. Мізяківські Хутори Вінницького району з 1946 року по 1964 рік, працював на різних роботах. З 1964 року по 1984 рік позивач працював вчителем фізичного виховання в Мізяківсько-Хутірській школі і пішов на пенсію за вислугою років в 1991 році. З членів колгоспу позивач не був включений, тому має право на отримання земельної частки (паю) як працівник соціальної сфери, відповідно до дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров»я, що проживають в сільській місцевості».

При розпаюванні землі в КСП „Мізяківські Хутори" позивач не був включений в списки на отримання земельної частки (паю), як працівник соціальної сфери, що вважає порушенням його права. Згідно ст.57 ч.4 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров'я, що проживають у сільських місцевостях” від 20 квітня 2004 року та Указу Президента України від 8.08.1995 року та 28.06.1999 року позивач має право на безоплатне одержання у власність земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради із земель сільгосппідприємства, або земель запасу, чи резервного фонду .

Оскільки право позивача порушено, тому він звертався в різні інстанції з проханням вирішити питання про включення його в списки осіб, що мають право на одержання земельної частки (паю). Позивач отримав відповіді про те, що має право на пай, але безпосередньо СТОВ „Мізяківські Хутори" та  Мізяківсько-Хутірська рада кожен раз відкладали вирішення питання позивача, а 3.04.2007 року він одержав рішення Мізяківсько-Хутірської сільради, де йому рекомендовано звернутися з даним питанням до суду.

Про своє право на земельну частку (пай), як працівнику соціальної сфери, позивач дізнався лише в 2005р. Оскільки позивач є людиною похилого віку,  тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу, тому не міг за станом здоров»я звернутися до суду та і не знав як це зробити. В зв'язку з чим було порушено строк звернення до суду, який позивач просить поновити в порядку ст.73 ЦК України.

            За наведених обставин, позивач просить його позовні вимоги задоволити, а саме: встановити за ним право на отримання земельної частки паю а землях Мізяківсько-Хутірської сільської ради, як працівнику соціальної сфери, зобов'язати СТОВ „Мізяківські Хутори” та Мізяківсько-Хутірську сільську раду включити його в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), як працівнику соціальної сфери, який додається до Державного акту про право колективної власності на землі СТОВ „ Мізяківські Хутори”, зобов'язати Вінницьку райдержадміністрацію видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради в розмірі 1,51 умовних кадастрових гектарів, зобов'язати Мізяківсько-Хутірську сільську раду виділити йому земельну частку (пай) в розмірі 1,51 умовних кадастрових гектарах з земель земельного резерву сільської ради.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримав, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві, просив їх задоволити.

            Представники відповідачів: СТОВ “Мізяківські Хутори”, Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району в судове засідання не з”явилися, попередньо надали  заяви про розгляд справи у їх відсутності,  оскільки у вирішенні спору покладаються на думку суду.

            Представник відповідача - Вінницької райдержадміністрації , Швець О.Л. позов ОСОБА_1. визнала та не заперечувала проти його задоволення.

            Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають до задоволення зі слідуючих підстав.

            Як вбачається з копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1від 12.03.1982 року ОСОБА_1. був членом колгоспу ім. Кірова с. Мізяківські Хутори Вінницького району з 1946 року по 1964 рік, працював на різних роботах, з 1964 року по 1984 рік працював вчителем фізичного виховання в Мізяківсько-Хутірській школі і вийшов на пенсію за вислугою років в 1991 році. (а.с.12,15).

            Оглядом пенсійної справи № НОМЕР_2 Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області встановлено, що ОСОБА_1. отримує пенсію за вислугу років, як працівник освіти.

            Відповідно до довідки архівного відділу Вінницької райдержадміністрації Вінницької області № 347 від 13.11.2007 р. колгосп ім. Кірова с. Мізяківські Хутори перейменовано в сільськогосподарське підприємство „Мізяківські Хутори” с. Мізяківські Хутори Вінницького району згідно Розпорядження представника Президента по Вінницькому району №173 від 20.05.1993р. (а.с.6).

            Згідно довідки ТОВ „Мізяківські Хутори” колективне сільськогосподарське підприємство „Мізяківські Хутори” реорганізовано на СТОВ „Мізяківські Хутори” відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України, протокол №2 від 29.01.2000р. (а.с.7).

            ОСОБА_1. працював в колгоспі з 1946 року по 1964 рік і має загальний стаж 17 років, з 1964 року по 1984 рік працював  вчителем фізичного виховання в Мізяківсько-Хутірській середній школі, а потім працював головою профспілкової організації колгоспу ім.. Кірова с. Мізяківські Хутори з 1985 по 1987 роки, і фінансувався з райкому профспілки , після того він пішов працювати в школу, звідки вийшов на пенсію за вислугою років в 1991 році у віці 56 років, тому не був внесений у списки по розпаюванню земельних ділянок, що підтверджується довідкою СТОВ „Мізяківські Хутори” №807 від 24.07.2001р. (а.с.14).

З членів колгоспу ОСОБА_1. не був включений, тому має право на отримання земельної частки (паю) як працівник соціальної сфери, відповідно до дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров»я, що проживають в сільській місцевості» (а.с.18,34,35,36).

При розпаюванні землі в КСП „Мізяківські Хутори" позивач не був включений в списки на отримання земельної частки (паю), як працівник соціальної сфери, що вважає порушенням його права.

Згідно ст.57 ч.4 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров'я, що проживають у сільських місцевостях” від 20 квітня 2004 року та Указу Президента України від 8.08.1995 року та 28.06.1999 року позивач має право на безоплатне одержання у власність земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради із земель сільгосппідприємства, або земель запасу, чи резервного фонду .

Питання набуття права на земельні ділянки працівниками соціальної сфери села та пенсіонерами з їх числа врегульовані Указом Президента України від 12.04.2000 р. № 584 „Про забезпечення  економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань , що виникли в процесі проведення земельної реформи”. Ним встановлено, що відповідно до чинного законодавства працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа може бути надано у користування земельні ділянки із земель запасу та резервного фонду для індивідуального або спільного ведення особистого підсобного господарства.

Надання земельних ділянок для вказаних в зазначеному указі Президента України цілей , здійснюється в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2 гектара.

Згідно довідки Мізяківсько-Хутірської сільської ради №1853 від 23.12.07р. за ОСОБА_1. згідно земельно-кадастрових документів сільської ради рахується земельна ділянка площею 0,50 га, яка знаходиться в с. Мізяківські Хутори по вул. Богуна,17 (а.с.37).

Відповідно до довідки Мізяківсько-Хутірської сільської ради №784 від 10.04.07р. розмір земельного паю по Мізяківсько-Хутірській сільській раді становить 1,51 умовних кадастрових гектарів (а.с.10).

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 57 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них мають право на безоплатне одержання у власність  земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації , що приватизуються , або земель запасу чи резервного фонду , але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Про своє право на земельну частку (пай), як працівнику соціальної сфери, позивач дізнався лише в 2005 році. Позивач є людиною похилого віку,  тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу, тому не міг за станом здоров»я звернутися до суду, що підтверджується довідкою Мізяківсько-Хутірської дільничної лікарні Вінницького району (а.с.23).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.2  ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зазначена причина пропуску позовної давності є поважною, а порушене право позивача підлягає захисту.

            За даних обставин суд приходить до висновку , що право позивача на земельний пай, як працівника соціальної сфери є доведеним , а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25,152 ЗК України, ст. 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р.  №1060-ХІІ, ст. ст. 256, 267 ЦК України , ст.ст.11, 15, 59, 60, 209, 212, 214, 215  ЦПК України,  Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров»я, що проживають в сільських місцевостях” від 20.04.2004 року, Указом  Президента України “ Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 р №720/95,  суд ,-

В И Р І Ш И В :

            Позов задоволити.

            Поновити ОСОБА_1строк на звернення до суду з позовом про внесення його в списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) .

            Визнати за ОСОБА_1право на отримання земельної частки паю а землях Мізяківсько-Хутірської сільської ради, як працівнику соціальної сфери відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання земельних ділянок працівникам культури, освіти та охорони здоров'я, що проживають у сільських місцевостях „ від 20 квітня 2004 року.

Зобов'язати СТОВ „Мізяківські Хутори” та Мізяківсько-Хутірську сільську раду включити ОСОБА_1 в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), як працівника соціальної сфери, який додається до Державного акту про право колективної власності на землі СТОВ „ Мізяківські Хутори”.

Зобов'язати Вінницьку райдержадміністрацію видати ОСОБА_1сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради в розмірі 1,51 умовних кадастрових гектарів.

Зобов'язати Мізяківсько-Хутірську сільську раду виділити ОСОБА_1земельну частку (пай) в розмірі 1,51 умовних кадастрових гектарах з земель земельного резерву сільської ради.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: