КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1596/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Овдієнко К.М.     

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                             Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                 В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 23.02.2011 року звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання відмови відповідача у виплаті соціальної допомоги як дитині війни неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу з 21.08.2010 року та в подальшому.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни підвищивши її на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 23.08.2010 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1.

ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Також, колегія суддів зазначає, що будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов за період з 23.08.2010 року, оскільки в даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії, додаткової пенсії.

Таким чином, виплату пенсії, додаткової пенсії Позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право Позивача на отримання пенсії, додаткової пенсії, які повинні виплачуватись постійно, протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати щомісячної надбавки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -  

                                                           У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області – залишити без задоволення.

Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                      В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                              А.Ю. Коротких

                                                                                                                        О.Г. Хрімлі