КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-931/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Камбулов Д.Г.

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження  апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. у справі №2-А-931/2011р. за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 01.01.06р. по момент винесення рішення по справі та здійснення відповідних виплат у майбутньому.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов’язано нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за період з 02.08.10р.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

18.04.11р. представник відповідача через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду подав зміни до апеляційної скарги, у яких просив суд скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. з тих підстав, що позивачка не має права на отримання, як дитина війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 %  мінімальної пенсії, оскільки особам, що мають право на пільги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»така допомога призначається за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів, а в даному випадку позивачка вже отримує надбавку до пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про нарахування та виплату, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.06р.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15.12.10р. № 30960/12/П-3762 повідомило позивачку про неможливість нарахування та виплати останній, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії та підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.06р., оскільки позивачці вже призначена пенсія вразі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням підвищення до пенсії, як дружині загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, відповідно до пункту 2 Розділу IV Прикінцевих положень до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Як свідчать матеріали справи, позивачці призначена пенсія в разі втрати годувальника, тобто згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується розрахунком пенсії в разі втрати годувальника по пенсійні справі ФА 143659 (а.с. 6), копія якого долучена до матеріалів справи.

Отже, у позивачки відсутні правові підстави на отримання, як дитина війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 %  мінімальної пенсії, оскільки останній вже призначена пенсія в разі втрати годувальника.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб?єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та  якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб?єкт владних повноважень зобов?язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а  рішення суб??єкта вланих повноважень  має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В даному випадку, відмовляючи у перерахунку та виплаті позивачці, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії та підвищується на 30% відповідач діяв на підставі вимог закону, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги позивачки про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не були враховані вимоги статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 31.07.10р.), у відповідності до приписів якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду, про що постановляється ухвала. В порушення вказаної норми, суд першої інстанції в постанові відмовив у задоволенні позовних вимог заявлених з порушенням строку.

Крім того, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що вимоги позивача про перерахунок пенсії на майбутнє (без встановлення кінцевої дати)  підлягає задоволенню.

Так, відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (а. 6 та п.8 ч.1 ст. 3 КАС України).

Отже, із правового аналізу вказаних правових норм слідує, що звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.    

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

 За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. у справі №2-А-931/2011р. та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

          Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України,  Київський апеляційний адміністративний суд

                                                                П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. у справі №2-А-931/2011р. –задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.11р. у справі №2-А-931/2011р. - скасувати.

        Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни –відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуюча суддя                                                                    Шелест С.Б.  

            Судді :                                                                                   Пилипенко О.Є.                                                                                                                   

                                                                                                            Романчук О.М.