ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 жовтня 2006 р.

№ 18/74

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну   скаргу

ПП “Аллонж”

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року

у справі за позовом до

ПП “Аллонж” ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”

про	стягнення коштів

     

     В С Т А Н О В И В:

у лютому 2006 року приватне підприємство "Аллонж" пред’явило у господарському суді Дніпропетровської області позов про стягнення з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” 87 809,48 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 32 041,82 грн. 3% річних та 1 316,51 грн. судових витрат, мотивуючи заявлену вимогу простроченням виконання ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” щодо оплакти вартості цінних паперів, придбаних ним на умовах договору №К-465-ю від 05.09.2000 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровського суду від 28.03.2006 року позов задоволено. Постановлено про стягнення на користь позивача 87 809,48 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 32 041,82 грн. річних та 1 316,51 грн. на відшкодування судових витрат.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 12.07.2006 року, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду першої інстанції у частині стягнення 32 041,82 грн. 3% річних скасував і постановив рішення про стягнення на користь позивача 87 809,48 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 364,54 грн судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неправомірність відмови у задоволенні його позову у частині стягнення 3 % річних і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що у порушення умов договору №К-465-ю від 05.09.2000 року, відповідач прострочив виконання своїх зобов’язань щодо платежу у сумі 263 051,39 грн. з 09.01.2001 року і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2002 року постановлено про стягнення цієї суми у примусовому порядку.

Але, на час звернення до суду з даним позовом, заборгованість відповідача не погашена і господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, що зобов’язання відповідача за договором №К-465-ю від 05.09.2000 року не припинились і відповідно до ст.625 ЦК України, як боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідач, на вимогу кредитора, зобов’язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Проте, визначаючи ступінь відповідальності відповідача за цією нормою та аналогічними вимогами ст.214 ЦК України (у редакції від 18.07.1963 року), господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд не врахували, що відповідальність у вигляді відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та відсотків не може застосовуватись за час прострочки, яка перевищує позовну давність по основному зобов’язанні, а тому, виходячи з наведеного, наявності прострочки у виконанні зобов’язання за останні три роки перед зверненням до суду та періоду, за який позивачем здійснено нарахування, судова колегія вважає можливим судові рішення змінити, постановивши про стягнення з відповідача на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період 23.02.2003 року-31.12.2005 року 74 421,01 грн., відсотків за період з 23.02.2003 року по 30.01.2006 року у сумі 23 584 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у частині відмови у позові скасувати.

У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровського суду від 28.03.2006 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

"Стягнути з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЕДРПОУ 00191000) на користь приватного підприємства "Аллонж" (код ЕДРПОУ 24433264) - 74 421,01 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 23 584 грн. відсотків та 1 098 грн. на відшкодування судових витрат.

У іншій частині позову відмовити."

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                                

                                                                                            В.М. Харченко