ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р.
| № 15/70/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області |
на постанову | від 13.06.2006 Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 15/70/06 |
за позовом | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області |
до | Закритого акціонерного товариства “Ферротрейдінг” |
про | стягнення 4713 грн. 86 коп. штрафу |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Фалілєєва Ю.Д. за довіреністю від 29.11.2005 №22/121
від відповідача: не з’явилися, належно повідомленні про час і місце засідання суду
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області у січні 2006 року заявлений позов до Закритого акціонерного товариства “Ферротрейдінг” про стягнення 4713 грн. 86 коп. штрафу. Позовні вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі –продажу об’єкта незавершеного будівництва від 30.05.2005 № 964, укладеним між сторонами у даній справі за підсумками аукціону. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2006, ухваленим суддею Колодій Н.А., позов задоволено в сумі 2450,00 грн.. Судом визнано вимоги
доповідач: Добролюбова Т.В.
позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій доведеними, проте суд зменшив суму санкцій до 2450,00 грн., скориставшись правом зменшити розмір штрафних санкцій, передбаченим статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України та пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у складі колегії суддів Радченко О.П. - головуючий, Коробка Н.Д., Яценко О.М. рішення залишено без змін з тих же підстав.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить змінити рішення та постанову у справі, задовольнивши його позовні вимоги у повній сумі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що при прийнятті постанови, на його думку, судом невірно застосовані приписи статей 526, 530 Цивільного кодексу України, оскільки саме договором №964 встановлено обов’язок відповідача сплатити штраф у разі неналежного виконання його умов. Також скаржник зазначає про порушення судами статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заявник вважає, що судами не встановлена відсутність вини з боку відповідача у порушенні зобов’язання, яка б звільнила його від відповідальності згідно із приписами статті 614 Цивільного кодексу України, тому рішення про зменшення суми штрафних санкцій вважає хибним.
Відзиву на касаційну скаргу від Закритого акціонерного товариства “Ферротрейдінг” Вищим господарським судом України не отримано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.05.2005 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Запорізькій області –продавцем і Закритим акціонерним товариством “Ферротрейдінг” - покупцем було укладено договір № 964 купівлі-продажу державного майна. За умовами укладеного договору сторони домовились, що продавець зобов’язується передати у власність покупця державне майно - об’єкт незавершеного будівництва –корпус №713, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул.Теплична,7, а покупець, в свою чергу, прийняти зазначений об’єкт приватизації і сплатити його вартість відповідно до умов договору. Загальна вартість зазначеного об’єкту приватизації становить 471386,00 грн. Пунктом 12.2. договору передбачено, що покупець протягом 30 днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору відшкодовує витрати продавця на підготовку об’єкта до приватизації шляхом перерахування коштів у сумі 2450,00 грн. Відповідно до пункту 7.4. даного договору за невиконання в строк зобов’язань передбачених пунктом 12.2 покупець сплачує штраф в розмірі одного відсотка від вартості продажу об’єкта приватизації. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 31.05.2005 та зареєстровано в реєстрі за №686, отже, строк відшкодування витрат продавцеві за підготовку об’єкта до приватизації настав 30.06.2005. З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2005 Закритим акціонерним товариством “Ферротрейдінг” було перераховано Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Запорізькій області суму відшкодування в розмірі 2450,00 грн., тобто з простроченням строку, встановленого пунктом 12.2 вказаного договору, у чотири дні. В зв’язку з порушенням умов договору, а саме пункту 12.2., позивач направив на адресу відповідача претензію №01-22/4072 від 16.12.2005 з пропозицією добровільно сплатити нараховану ним штрафну санкцію у розмірі 4713,86 грн. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 названого кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем факт порушення останнім пункту 12.2 договору №964. Тобто, вимога позивача про стягнення 4713,86 грн. штрафу, передбаченого пунктом 7.4 спірного договору є обґрунтованою, проте, задоволена судами лише в частині сплати 2450,00 грн. правомірно. Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Виходячи з зазначеного, господарські суди попередніх інстанцій застосували приписи статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та аналогічну норму статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, коли штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій за наявності обставин які мають істотне значення. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішуються на підставі аналізу конкретної ситуації. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов’язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов’язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. Ухвалюючи судові рішення у справі, судами попередніх інстанцій взято до уваги та надано належну оцінку ступеню виконання зобов’язання боржником; майновому стану сторін, які брали участь у зобов’язанні; відсутності негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов’язання. А отже, не заподіяння значних збитків позивачеві правомірно стало підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій. Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій. Твердження ж скаржника про звільнення від відповідальності, без встановлення відсутності вини останнього також спростовується матеріалами справи. По-перше, суд визнав факт перерахування відповідачем 2450,00 грн. з порушенням терміну на 4 дні. По-друге, суд не звільнив відповідача від сплати штрафу, а наполовину зменшив його суму. По-третє, заперечуючи у касаційній скарзі проти відсутності у скаржника значних збитків від прострочки на 4 дні перерахування компенсаційної виплати відповідачем, заявник не врахував, що згідно приписів статті 614 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію того, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не випливає із закону чи договору. Причому особа вважається невинуватою, якщо вона зможе довести, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до частини другої цієї статті тягар доведення відсутності своєї вини лежить на особі, яка порушила зобов’язання. Однак це не звільняє кредитора, який вчинив позов до боржника, від необхідності доводити факт порушення боржником зобов’язання і у відповідних випадках наявності збитків. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов’язання за спірним договором.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі № 15/70/06 залишити без змін.
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич