ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2198/24

Провадження № 1-кп/210/246/25

У Х В А Л А

іменем України

12 березня 2025 року                                                                        

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15 серпня 2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42022042060000100 відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесенному 15 серпня 2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42022042060000100 відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за частини 2 статті 307 КК України.

Прокурор у судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, наполягав на продовженні такого строку так як, строк перебування обвинувачених під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об`єктивних обставин, крім того, станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 , кожен окремо,в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора та просили змінити на домашній арешт, у разі продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.

Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років із конфіскацією майна, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.

Судом встановлено, що станом на 12 березня 2025 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м`який запобіжний захід.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на теперішній час не вбачається. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тому не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, тобто одним з основних джерел його доходів є провадження злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним збутом наркотичних засобів, тому не виключна можливість того, що перебуваючи на свободі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.

Тобто, письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.

Прокурор у своєму клопотанні покликається на наявність ризиків , визначених пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України: незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Проте, належних доводів та обгрунтування, що ступінь цих ризиків порівняно з початковим етапом судового розгляду залишилась незмінною, клопотання не містить.

За змістом частини 3 статті 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Так за час перебування кримінального провадження в суді сторона обвинувачення не виконує належним чином покладений на неї обов"язок щодо забезпечення явки свідків обвинувачення до суду для їх допиту. При цьому, суду представлено рапорти, з яких вбачається, що місце знаходження більшої частини свідків не відомо.

Інша частина свідків відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а один зі свідків проходить військову службу в ЗСУ. До двох свідків застосовано заходи безпеки, так звані залегендовані свідки. Іх справжні анкетні дані не відомі наразі ані суду, ані стороні захисту та обвинуваченим.

Таким чином, доводи прокурора про те, що обвинувачений може вплинути на свідків, місце знаходження яких не відомо, або які відбувають покарання, чи є залегендованими є припущеннями, яке не підтверджено жодними фактами.

З цих підстав, суд констатує відсутність ризику впливу на свідків, оскільки сторона обвинувачення в порушення статті 23 КПК України не забезпечує їх присутність в суді для допиту.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 10 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року ОСОБА_4 було визначено заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять), у національній грошовій одиниці.

Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.

У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.

Зважаючи на те, що обвинувачений перебуває під вартою, не має можливості сплатити заставу, майновий стан його матері, відсутність міцних соціальних зв`язків, а також те, що за час розгляду справи в суді ризики не відпали, однак зменшились, обсягу здійснених процесуальних дій, та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, відсутність ризику знищення доказів, суд вважає, що розмір застави на рівні 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 (дев"яносто тисяч вісімсот сорок гривень), у національній грошовій одиниці, тобто в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає за доцільне, зменшити розмір застави у межах 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 (дев"яносто тисяч вісімсот сорок гривень)гривень з визначеними обов`язками у разі зміни запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 10 травня 2025 року включно.

Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заставу зменшити та визначити у межах 30 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90 840,00 грн. (дев"яносто тисяч вісімсот сорок гривень), у національній грошовій одиниці, з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави.

У випадку внесення визначеної суми застави звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

Роз`яснити, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зобов`язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 7 (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).

Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)". Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 13 березня 2025 року та проголошено 13 березня 2025 року о 15 год.45 хв. в залі судового засідання № 7 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).

Суддя: ОСОБА_1