Справа № 199/3017/24

                                                                       (2/199/268/25)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі

головуючого судді                Богун О.О.,

при секретареві                Дубовик А.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» ( далі – ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна») звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №5122193 від 25.11.2021 року у розмірі 30 076,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16 076,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також судові витрати у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі – 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №5122193 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складає 14000 грн. 00 коп., строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту – 25 грудня 2021 року.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 14000 грн. 00 коп. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачу № НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов?язань перед кредитором, 18 квітня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу №18.04/23-Ф згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5122193 від 25.11.2021 року.

В порушення умов договору, відповідач не виконала обов`язків, передбачених договором, припинила повертати кредит в строки, визначені договором, не сплатила заборгованість ані первісному кредитору, ані новому, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 липня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

12 березня 2025 справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, наявні докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступного.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000495 від 21 лютого 2022 року, видане Національним банком України.

Окрім того, ТОВ «Авентус Україна» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28 березня 2017 року № 756.

25 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5122193 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 14 000 грн. 00 коп., строком на 30 днів, а споживач зобов`язувався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором M723877, 25.11.2021 13:20:55.

У пункті 1.5.1 договору сторони погодили фіксовану стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до пункту 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до пункту 4.3 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями підпункту 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до пунктів 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених підпунктом 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку, передбаченому в пункті 4.2 договору (підпункт 4.3.2).

Як вбачається із додатка № 1 до договору про надання споживчого кредиту №5122193 від 25 листопада 2021 року, ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором M723877, 25.11.2021 13:20:51 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №5122193 від 25 листопада 2021 року.

З акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №18.04/23-Ф від 18 квітня 2023 року вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» Реєстр боржників кількістю 9333.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18 квітня 2023 року до договору факторингу №18.04/23-Ф від 18 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №5122193 від 25 листопада 2021 року про надання споживчого кредиту в сумі 30076 грн. 00 коп.

Відповідач була повідомлена про заміну кредитора у зобов`язанні шляхом надіслання листа на електронну адресу від 18 квітня 2023 р.

Відповідно до карти обліку договору (розрахунок заборгованості) за укладеним договором №5122193 від 25 листопада 2021 року загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 становить 30076 грн. 00 коп.

Як вбачається із наданого ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» підтвердження, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020р., на карту № НОМЕР_1 25.11.2021 р. зарахований переказ на суму 14000 грн. 00 коп.

Таким чином, дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору й договору факторингу і позивач доводить, що має місце неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Договір №5122193 про надання споживчого кредиту від 25.11.2021 року укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет://creditplus.uaта підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України«Про електронну комерцію».

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно дост.1082ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту, відповідач, будучи повідомленою листом від 18 квітня 2023 року про відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», не виконала свого зобов`язання після відступлення позивачу права грошової вимоги до неї та не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТОВ «Авентус Україна», відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів не виконала в строки, передбачені договором, чим порушила вимоги договору про надання споживчого кредиту, суд, оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, вважає необхідним позов в цій частині задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором №5122193 про надання споживчого кредиту від 25.11.2021 року в сумі 14000 грн. 00 коп.

Що стосується правомірності інших заявлених до стягнення сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до закріпленої в ст. 13 ЦПК України диспозитивності, як основної засади цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

За правилами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Суд зауважує, що у договорі №5122193 про надання споживчого кредиту від 25.11.2021 року сторони узгодили між собою розмір процентів за користування кредитним коштами, а також порядок і строки їх нарахування.

Так, підпунктами 1.5.1 та 1.5.2 п. 1.5. вказаного договору визначено розмір та умови застосування стандартної процентної ставки та зниженої процентної ставки, згідно з якими стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Знижена процентна ставка – 0,019% в день застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (підпуккт 1.5.2 п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розмір процентної ставки, встановлений в підпункті 1.5.1 п. 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.

У підпункті 4.3.1 п. 4.3 названого договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до підпунктів 4.2.2-4.2.4 п. 4.2 договору.

У розділі 6 договору №5122193 про надання споживчого кредиту від 25.11.2021 року сторони узгодили між собою порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Зокрема, п. 5.3 договору передбачено, що у разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої п. 5.6 цього договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що споживач здійснює платежі за договором у такій черговості: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості, передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

У першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості, передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- прострочені зобов`язання по процентам;

- прострочені зобов`язання по кредиту.

У другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості, передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- строкові зобов`язання по процентам;

- строкові зобов`язання по кредиту.

У третю чергу здійснюється сплата інших платежів за договором.

З наданого розрахунку заборгованості (Картки обліку Договору) вбачається, що протягом визначеного сторонами строку кредитування тривалістю 30 днів, починаючи з 25 листопада 2021 року по 25 грудня 2021 року, діяла знижена процентна ставка за кредитом – 0,019% в день, що відповідає умовам договору № 5122193, зокрема підпункту 1.5.2 п. 1.5.

25.12.2021 р. відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 79,80 грн. у зв`язку з чим відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 24.01.2022 р.) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

24.01.2022 р. відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії договору, в зв`язку з чим керуючись п.4.3 кредитного договору кредитний договір було автопролонговано , а строк користування кредитом було продовжено на 90 днів поспіль.

31.01.2022 р. відповідач здійснив часткову оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн., 15.02.2022 р. – у розмірі 50,00 грн., 22.02.2022 р. – у розмірі 50,00 грн.

Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд доходить висновку, що останній виконаний відповідно до умов, визначених договором № 5122193 про надання споживчого кредиту від 25 листопада 2021 року.

Суд також приймає до уваги, що відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано відповідачем своїх розрахунків погашення заборгованості, які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного повного виконання вимог договору.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, підписавши кредитні документи, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

При цьому суд звертає увагу, що з картки обліку за кредитним договором № 5122193 від 25 листопада 2021 слідує, що 25.12.2021 р., 31.01.2022 р., 15.02.2022 р., 22.02.2022 р. відповідачем здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору, які були зарахований в оплату відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунки та взявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення умов кредитного договору щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, укладеного між нею та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 30 076,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16 076,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

Щодо стягнення з відповідача витрат в сумі 10000 грн. 00 коп. за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Городніщевою Є.О. укладено договір про надання правової допомоги № 28/03-2024, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався здійснити представництво та надати професійну правничу (правову) допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 28 березня 2024 року згідно договору № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року, що підписаний сторонами договору, адвокатом наведено перелік виконаних робіт, з урахуванням витраченого часу на суму 10000 грн. 00 коп., які оплачено відповідно до платіжної інструкції № 4510 від 10 квітня 2024 року.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим. Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи обставини даної справи, позицію сторони відповідача, співмірність заявлених витрат зі складністю справи та розумності їх розміру, суд дійшов висновку про зменшення заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 3000 грн 00 коп.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

Відповідно дост.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.

Згідно до платіжної інструкції №4371 від 10 квітня 2024 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279, 352 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» заборгованість за кредитним договором №5122193 від 25.11.2021 року у розмірі – 30 076,00 грн. (тридцять тисяч сімдесят шість гривень 00 копійок), з яких: 14 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16 076,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 )

Суддя                                                                 О.О.Богун