Справа №127/2472/25

Провадження №1-кс/127/1171/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року                                                        м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – адвоката ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №42024020000000063 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199, ч.1 ст. 204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 27.08.2024 у справі №127/28071/24.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СУ ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №42024020000000063 від 18.03.2024 за ч. 1 ст. 204 КК України, в рамках якого ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду 14.08.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , під час проведення якого тимчасово вилучено майно згідно додатку до протоколу від 23.08.2024, а саме: 5 купюр номіналом 100 доларів США - 500 доларів США; 12 купюр номіналом 1000 гривень - 12 000,00 гривень; 218 купюр номіналом 200 гривень - 43 600,00 гривень; 438 купюр номіналом 500 гривень - 219 000,00 гривень; мобільний телефон - Samsung АМ51, та на вказане майно накладено арешт ухвалою Вінницького міського суду. Підставою для накладення арешту було збереження речових доказів.

Заявник стверджує, що у даній справі, з огляду на характер правовідносин, прослідковується невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_4 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий судця, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Так ухвалою суду від 14.08.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 дозвіл на вилучення грошових коштів не надавався.

Також слідчим не надано доказів того, що грошові кошти, що були вилучені у ОСОБА_4 , здобуті злочинним шляхом, є предметом злочину, чи мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні.

Як вбачається з наданих доказів сума вилучених під час обшуку коштів, відповідає розміру тих грошових коштів, які ОСОБА_4 декларувалися в період 6 місяців 2024 року з зазначенням інформації про їх розмір та установи в яких відкрито рахунки та зроблені грошові внески.

Також адвокат просить врахувати, що санкція ст. 204 ч. 1 КК України, не передбачає такого виду покарання як - конфіскація майна. Крім того в даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений.

При зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту слідчий не посилався на необхідність забезпечення позову, як на підставу для арешту майна. Слідчий суддя також не посилався при накладенні арешту, на вказану обставину, як на підставу для накладення арешту.

Враховуючи вищевикладене адвокат ОСОБА_6  вважає, що існують підстави для скасування арешту вказаного у клопотанні майна, тому просив клопотання задовольнити та скасувати арешт майна, накладений ухвалою.

Представник третьої особи - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що арештовані грошові кошти належать ОСОБА_4 , та у слідства відсутні докази, що вказані грошові кошти здобуті злочинним шляхом. Також зазначив, що санкція ч.1 ст. 204 КК України не передбачає конфіскацію майна. Належність вилучених коштів ОСОБА_4 також підтверджується деклараціями, що подані останньою за 2024 рік як фізичною особою підприємцем. Вказані кошти являються обіговими коштами ОСОБА_4 , які вона використовує у підприємницькій діяльності.

ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити.

Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вказаний грошові кошти були видані безпосередньо ОСОБА_7 являються речовими доказами, досудове розслідування не завершене та проводяться слідчі дії у кримінальному провадженні, зокрема призначена фоноскопічна експертиза, судово біологічна та товарознавча експертиза, та по їх завершенню буде прийматися рішення про оголошення підозр у кримінальному провадженні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Слідчим суддю встановлено, що слідчими СУ ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024020000000063 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК, ч. 1 ст. 204 України.

На виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 14.08.2024 (справа 127/26805/24), 23.08.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: 5 купюр номіналом 100 доларів США, в сумі 500 доларів США; 12 купюр номіналом 1000 грн., в сумі 12 000 грн.; 218 купюр номіналом 200 грн., в сумі 43 600 грн.; 438 купюр номіналом 500 грн., в сумі 219 000 грн.; Мобільний телефон Samsung M51 з СІМ карткою в середині.

Ухвалою слідчого судді Вінницькою міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року у справі №127/28071/24 накладено арешт на майно, вилучене 23.08.2024 в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 5 купюр номіналом 100 доларів США, в сумі 500 доларів США; 12 купюр номіналом 1000 грн., в сумі 12 000 грн.; 218 купюр номіналом 200 грн., в сумі 43 600 грн.; 438 купюр номіналом 500 грн., в сумі 219 000 грн.; Мобільний телефон Samsung M51 з СІМ карткою в середині.

Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.

З огляду на те, що до клопотання представника третьої особи – адвоката ОСОБА_6 надано документи, що підтверджують його повноваження, тобто з клопотанням про скасування арешту майна звернувся належний суб`єкт.

З огляду на мету накладення арешту - збереження речових доказів, що були здобуті в результаті проведення обшуку, та у разі оголошення підозри фігурантам кримінального провадження, арештовані грошові кошти можуть підлягати конфіскації, тому слідчий суддя не вбачає підстав для визнання такого арешту майна необґрунтованим чи таким, в подальшому збережені якого відпала потреба.

Слідчий суддя вважає, що наразі існування обставин, передбачених ст. 174 КПК України, які б слугували підставою для скасування арешту майна повністю чи частково не встановлено, оскільки досудове розслідування не завершене та проводяться слідчі та процесуальні дії спрямовані на встановлення усіх обставин скоєння кримінального правопорушення.

Оцінюючи доводи сторони заявника про те, що в санкції ч.1 ст. 204 КК України такий вид покарання як конфіскація майна – відсутній, що на думку сторони заявника є підставою для скасування арешту майна та повернення майна власнику, слідчий суддя зауважує наступне.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що кримінальне провадження №42024020000000063 від 18.03.2024 порушене за ч. 2 ст. 199 КПК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна.

Слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Отже, з метою запобігання можливості приховування речових доказів, слідчий суддя вважає, що до проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, спрямованих на завершення досудового розслідування та проведення судового слідства, скасування арешту речових доказів, в тому числі часткового, є недоцільним.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні не було встановлено достатніх підстав для можливості скасування арешту грошових коштів, тому в задоволені клопотання адвоката ОСОБА_6 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОНИВ:

У задоволенні клопотання адвоката  ОСОБА_6 , який діє в інтересах  ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/28071/24 від 27.08.2024, а саме: 5 купюр номіналом 100 доларів США, в сумі 500 доларів США; 12 купюр номіналом 1000 грн., в сумі 12 000 грн.; 218 купюр номіналом 200 грн., в сумі 43 600 грн.; 438 купюр номіналом 500 грн., в сумі 219 000 грн.; мобільний телефон Samsung M51 з СІМ карткою в середині - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя