Справа № 214/6288/24

2/214/856/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 березня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сіденка С. І.,

при секретарі Розстальної К. В.,

за відсутності сторін та їх представників,

розглянувши в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 186002-КС-003 про надання кредиту від 25.02.2024 року у розмірі 70962,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторонами в електронній формі було укладено Договір про надання кредиту, згідно з яким відповідач як позичальник отримав кредит у розмірі 22000,00 гривень на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,16156819 % в день (фіксована ставка), на засадах строковості, поворотності, платності, який зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Позивач зазначає, що видав відповідачу кредит у розмірі 22000,00 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті.

Відповідач, порушив умови вказаного договору, в результаті чого виникла заборгованість за Договором в загальній сумі 70962,10 грн., з яких 22000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 45662,10 грн. прострочених платежів по процентах, 3300,00 грн. прострочених платежів за комісією.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.02.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано в АТ «Універсал Банк» наступні відомості: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ); - виписку про рух коштів, який відкрито для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 25.02.2024 року по 16.06.2024 року включно.

Ухвала від 11.02.2025 виконана, АТ «Універсал Банк» надало суду витребувані матеріали.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача у поданій до суду позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. У поданих до суду заявах від 16.10.2024 та 05.12.2024 просив розгляд справи відкласти у зв`язку з його відрядженням по роботі.

Неодноразове відкладення розгляду справи з наданням відповідачу можливості користуватися всіма процесуальними правами, якими відповідач не скористався, не є перешкодою для розгляду справи.

Суд зауважує, що до відповідних заяв відповідача про відкладення розгляду справи, останнім не долучено доказів його відрядження, про шо йшлося у заявах.

Крім того судові засідання, призначені на 16.10.2024 та 05.12.2024 були відкладені за клопотанням відповідача у зв`язку з його відрядженням, при цьому останній особисто прибув до приміщення суду та подав до канцелярії суду відповідні заяви про відкладення розгляду справи.

Таку поведінку відповідача суд розцінює як зловживання процесуальними правами, що спрямовано та затягування розгляду справи, строки розгляду якої обмежені.

Як передбачено ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02.

       За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 25 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклла з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Договір про надання кредиту № 186002-КС-003 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора.

Частиноюч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та комбінацію літер та цифр, що розташовані в нижньому правому кутку Договору та являють собою електронний підпис відповідача. Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Відповідно до п. 2 Договору, кредитодавець (позивач) надає позичальникові кредит у розмірі 22000,00 грн строком на 16 тижнів на умовах сплати процентів за користування кредитом. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16156819, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 3300,00 грн.

Станом на день подачі позову до суду відповідач борг за кредитним договором не повернув.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З гідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Що стосується позовних вимог про стягнення процентів та комісії суд приходить до наступного.

За умовами кредитного договору №186002-КС-003 від 25.02.2024, а саме п.3.2.3 передбачено повернення кредиту згідно графіку платежів в тому числі і сплату комісії в розмірі 3300,00 грн. (двома платежами 1946,75 грн. та 1353,25 грн.), яку позичальник повинен сплатити 10.03.2024 та 24.03.2024 відповідно.

Пунктом 7.3.1 вище зазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, що розміщені на сайті кредитодавця.

Згідно з пунктами 2.7 та 5.3 Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю « БІЗНЕС ПОЗИКА» передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. Нарахування комісії здійснюється момент укладення договору, Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України "Про споживче кредитування"загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другоїстатті 8 Закону України "Про споживче кредитування"до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України "Про споживче кредитування"Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України "Про споживче кредитування"та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Аналізуючи умови кредитного договору №186002-КС-003 від 25.02.2024 та Правила надання споживчих кредитівТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі N 496/3134/19.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір зниженої процентної ставки за користування кредитом становить 1,16156819 за кожен день користування кредитом; строк на який надається кредит 16 тижнів з моменту перерахування коштів; пільговий термін протягом якого використовується знижена відсоткова ставка становить 7 днів, якщо позичальник не виконує зобов`язань і строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 2.00000000.

Нарахування позивачем процентів узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору № 186002-КС-003 від 25.02.2024.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 07.07.2024, який неспростований відповідачем, заборгованість за основним боргом становить 22000,00 грн., за нарахованими процентами 45662,10 грн., за комісією 3300,00 грн., а всього 70962,10 гривень. Даним розрахунком підтверджується, що підвищення відсоткової ставки не відбувалося, не нараховувалися суми неустойки (штрафи та пеня) за прострочення оплати за кредитним договором.

Із дослідженого судом договору № 186002-КС-003 від 25.02.2024 вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2ст. 1056-1 ЦК України).

Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалось в межах строку кредитування, тобто до 16.06.2024. Після 16.06.2024 розмір відсотків залишився незмінним на рівні 45662,10 грн. Нараховані відсотки не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та вважає, що вони підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 186002-КС-003 від 25.02.2024 у розмірі 70962,10 грн., з яких: заборгованість за основним боргом становить 22000,00 грн., за нарахованими процентами 45662,10 грн., за комісією - 3300,00 грн.

Відповідно до ч 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст.12, 81, 89, 141, 263-265, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за Договором № 186002-КС-003 від 25.02.2024 у розмірі 70962,10 гривень (сімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят дві грн. 10 коп.), з яких: заборгованість за основним боргом 22000,00 гривень, за нарахованими процентами 45662,10 гривень, заборгованість за комісією - 3300,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2025 року.

Суддя Сіденко С. І.