Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2011 року Справа № 2а-8429/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю:
представника позивача Масалова Є.В.,
представника відповідача Купцової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 07.09.2011, -
ВСТАНОВИВ:
22.09.2011 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 07.09.2011.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.09.2011 отримав податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000262320/0 від 07.09.2011, прийнятого на підставі акту перевірки від 02.08.2011 № 479/23-32538846, яким зроблено висновок, що позивачем порушено:
п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.. 185, п. 188.1 ст. 188, ст.. 187, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «СБ «Барс» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 141201,00 грн.;
ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим угоди з ТОВ «СБ «Барс» з ТОВ «ВКФ «Дельта» є нікчемними.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперчить вимогам ст.. ст. 181, 198, 201 Податкового кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову та просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003 (а.с. 83-96) та перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську з 25.06.2003 (а.с. 97).
Згідно свідоцтва № 100285916 від 10.06.2010 позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 98).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Леніської МДПІ у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року (а.с. 99, 100), якию визначено суму податкового кредиту (рядок 17) - 178713,00 грн.
Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку № 5 до вказаної декларації (а.с. 103-106).
Згідно із п.п 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п.п 78.1.1., п. 78.1 статті 78, пукту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та на підставі службового УЛГ № 091563 від 16.05.2011, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Луганської МДПІ у м. Луганську Брильовим О.В. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з подаку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПКФ «Дельта» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.
За результатами даної перевірки складено акт № 479/23-32538846 від 02.08.2011, яким встановлено порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СБ «Барс» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 141 201,00 грн. (а.с. 11-19).
Висновки акту невиїзної перевірки ґрунтуються на встановлені факту відсутності поставок та товарів та з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 щодо придбання ТОВ «СБ «Барс» товару у контрагента- постачальника ТОВ «ПКФ «Дельта» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Також актом перевірки встановлено, відсутність у ТОВ «ПКФ «Дельта» необхідних умов для господарської діяльності, відсутність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, у зязку з чим на підставі ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з ТОВ «СБ «Барс» мають ознаки нікчемності.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2011 № 0000262320/0 про збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем - 141201,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами – 35300,25 грн. (а.с. 21).
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «СБ «Барс» та ТОВ «ПКФ «Дельта», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов’язань.
Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відпоавідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту та зобов’язання або визначити зобов’язання із застосуванням штрафних санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 18.04.2011 було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість, якою визначено загальну суму податкового кредиту (рядок № 17) на суму 178713,00 грн. (а.с. 99-100).
Згідно додатку № 5 до декларації (а.с. 103-106) позивачем у розділі ІІ «Податковий кредит» заначено орерації з придбання товару з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту, зокрема, під № 1 постачальник (інд код. 372876612368) на суму податку на додану вартість 141201,10 грн. (а.с. 106). Як встановлено у судовому засіданні постачальником, який визначений у вказаній декларації за інд. кодом 372876612368 є ТОВ «ПКФ «Дельта».
Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації за березен 2011 року по контрагенту ТОВ «ПКФ «Дельта». У сумі 141201,00 грн.
Так, 01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 011107 про надання послуг на обслуговування 190 радіопереговорних пристоїв (а.с. 22).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 708 здачі-приймання робіт (надання послуг) на проведення роботи (надані такі послуги) по рахунку № 708 від 31.03.2011 на суму 15960,00 грн., у тому числі ПДВ 2660,00 грн. (а.с. 23), надано податкову накладану (а.с. 24) .
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Сударендодавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Сударендатор) було укладено договір № 11109 про перерадчу у тимчасое користування радіо переговорних пристоїв – 190 шт. (а.с. 25).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 707 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 37050,00 грн., у тому числі ПДВ – 6175,00 грн. (а.с. 26), надано податкову накладану (а.с. 27).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Сударендодавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Сударендатор) було укладено договір № 11110 про перерадчу у тимчасое користування пристоїв: систем охранного відео спостереження «МСВН-3» під час супроводження грузів (а.с. 28).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 703 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 25200,00 грн., у тому числі ПДВ – 4200,00 грн. (а.с. 29), надано податкову накладану (а.с. 30).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 011107 про надання послуг за здійсненням контролю під час несення служби ГБР ТОВ «СБ «Барс» (а.с. 31).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 704 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 36000,00 грн., у тому числі ПДВ – 6000,00 грн. (а.с. 32), надано податкову накладану (а.с. 33).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 11113 про надання послуг здійснювати миття шести автомобілей (а.с. 34).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 710 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 7200 грн., у тому числі ПДВ – 1200 грн. (а.с. 35), надано податкову накладану (а.с. 36).
01.11.2010 сіж ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 11114 про надання послуг щодо обслуговування 110 пневмоничних пістолетів (а.с. 37).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 706 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 26400 грн., у тому числі ПДВ – 4400 грн. (а.с. 38), надано податкову накладану (а.с. 39).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 11115 про надання послуг по технічному контролю за станом охраних бентежних сигналізацій на об’єктах, охороняємих позивачем (а.с. 40).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 705 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 143100 грн., у тому числі ПДВ – 23850,00 грн. (а.с. 41), надано податкову накладану (а.с. 42).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 11116 про надання послуг по пранню бронежелетів (а.с. 43).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 709 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 6360 грн., у тому числі ПДВ – 1060 грн. (а.с. 44), надано податкову накладану (а.с. 45).
01.11.2010 між ТОВ «ПКФ «Дельта» (Виконавець) та ТОВ «СБ «Барс» (Замовник) було укладено договір № 11117 про надання кур’єрських послуг (а.с. 46).
На підтвердження вказаного договору між сторонами договору було складено акт № 711 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість – 96660 грн., у тому числі ПДВ – 16110 грн. (а.с. 47), надано податкову накладану (а.с. 48).
04.03.2011 на підставі видаткової накладаної № 129 ТОВ «СБ «Барс» було отримано від ТОВ «ПКФ «Дельта» товари на загальну вартість – 264411,60 грн., у тому числі ПДВ – 44068,60 грн. (а.с. 49).
На підтвердження факту ритмання даного товару позивачем було отримано прдлаткову накладану (а.с. 50).
04.03.2011 на підставі видаткової накладаної № 130 ТОВ «СБ «Барс» було отримано від ТОВ «ПКФ «Дельта» товари на загальну вартість – 188865 грн., у тому числі ПДВ – 31477,50 грн. (а.с. 51).
На підтвердження факту отримання даного товару позивачем було отримано податкову накладану (а.с. 52).
Факт сплати податку на додану вартість у ціні товару та послуг підтверджено виписками банку ( а.с. 123-126).
Фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «ПКФ «Дельта» у відповіді періоди по вказаним договорам та операціям підтверджується також: аналітичною відомостю по рах. 22 за березень 2011 року, журналом реєстрації довіреностей за 2003 – р., актом приймання-передачі РПУ, актом приймання – передачі, договорами позички транспортного засобу (а.с. 113-121).
Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагент позивача (ТОВ «ПКФ «Дельта) був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав відповідне свідоцтво платника ПДВ (а.с. 129). Вказане свідоцтво було анульоване рішенням податкового органу 01.09.2011 (а.с. 127).
Таким чинм, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПКФ «Дельта», останній був зареєстрований платником ПДВ, а тому у позивач були законні підстави для віднесення сум до податкового крдиту по господарським операціям ТОВ «ПКФ «Дельта»..
Таким чином, наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «ПКФ «Дельта» у березні 2011 року.
Відповідно до п. 4 – п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, суд зазначає, що акт № 479/23-32538846 від 02.08.2011, який став підствою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був складений без дослідження у повному обсязі усіх первинних документів та фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.
Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за березень 2011 року по господарським операціям з ТОВ «ПКФ «Дельта».
Виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договорні обов’язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту на суму 141201, 00 грн. у березні 2011 року по контрагенту ТОВ «ПКФ «Дельта».
Щодо посилання представника відповідача на те, що у контрагента позивача – ТОВ «ПКФ «Дельта» відсутні господарські можливості щодо виконання умов договорів, укладених з позивачем у зв’язку з штатною чисельністю працюючих 4 особи, а тому підтвердити реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПКФ «Дельта» неможливо, суд вважає безпідставним, оскільки нормами діючого законодавства не поставлено в залежність формування податкового кредиту платником податку від численності робітників контрагента та наявністю у нього трудових умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.
Щодо посилання відповідача на те, що актом перевірки встановлений факт відсутності поставок та товарів та з метою настання реальних наслідків, господарські операції за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 щодо придбання ТОВ «СБ «Барс» товару у контрагента- постачальника ТОВ «ПКФ «Дельта» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб’єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов’язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
Відповідачем таких доказів суду надано не було.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення суми грошового зобов’язання у сумі 141201,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35 300,25 грн.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення суми податкового кредиту за березень 2011 року, тому вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від07.09.2011 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 07.09.2011 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «Р» від 07.09.2011 № 0000262320/0 про визначення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 176501,25 грн., у тому числі за основаним платежем – 141201,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 35300,25 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Повний текст постанови складено та підписано 01 листиопада 2011 року.
СуддяН.В. Кравцова