Категорія №5
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2011 року Справа № 2а-8403/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача – Халапян Д.Ю.,
представник відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.08.2011 № 001167,-
В С Т А Н О В И В:
22 вересня 2011 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, в якому посилається, що постановою Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області від 22.08.2011 № 001167 на позивача накладено штрафні санкції за невиконання припису начальника управління про усунення порушення прав споживача від 27.05.2011 № 471.
Позивач вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки в самому акті перевірки, на підставі якого видано припис, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду.
Крім того, позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві.
Просить визнати протиправним та скасувати постанову відповідача від 22.08.2011 № 001167 про накладення стягнень.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеному в позові та доповнені до позовної заяви.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 № 1023-XII (надалі –Закон № 1023) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Згідно зі ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого:
давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
накладати на суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05 квітня 2007 року № 877-V припис –це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Судом встановлено, що позивач – суб’єкт господарювання, юридична особа Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а.
Також судом встановлено, що 08.10.2010 відповідачем було надано припис № 657 позивачу про припинення порушення прав споживача в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, тобто припинити нарахування виплат за ненадані споживачу послуги та провести перерахунок за не надані послуги з центрального опалення, за вказаною вище адресою.
24.05.2011 згідно п. 1 ст. 6 Закону України «Про проведення перевірок (контролю) у сфері господарської діяльності» та п. 1.3 «Порядку проведення перевірок суб’єктів господарської сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, дотримання правил торгівлі та надання послуг» спеціалістами Управління було проведено перевірку виконання припису № 657. У ході перевірки було встановлено, що припис позивачем не виконано у частині проведення перерахунку за не надані послуги з центрального опалення.
За результатами перевірки щодо виконання припису № 657 відповідачем було вдруге винесено припис № 471 від 27.05.2011, яким зобов’язано позивача провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення споживачу з моменту його письмового звернення до ЛМКП «Теплокомуненерго» з інформацією про встановлення автономного опалення.
За невиконання зазначеного припису відповідачем на підставі ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” до позивача було застосовано стягнення у вигляді штрафу згідно постанови від 22.08.2011 № 001167 у розмірі 340 грн. (а. с 6).
Суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 21 Закону № 1023, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав’язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Випадки, за які суб’єкти господарювання сфери торгівельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства несуть відповідальність у разі порушення ними законодавства про захист прав споживачів передбачені ст. 23 Закону № 1023. Перелік випадків є вичерпним.
Тобто, відповідальність суб’єкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає тільки у вказаних вище випадках, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та накладено стягнення штрафу.
Під час судового розгляду було встановлено, що позивач частково виконав перший припис відповідача в частині припинення нарахування виплат споживачу за послуги з теплопостачання, що підтверджується оборотною відомістю особового рахунку споживача.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач у своєму приписі № 657 не конкретизував, з якого саме моменту ЛМКП «Теплокомуненерго» повинно зробити перерахунок споживачу.
Крім того, п. 14 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості», затвердженого Постановою КМУ від 17.02.2010 № 151 передбачено, що спори щодо перерахунку розміру оплати за надання послуг вирішуються в судовому порядку згідно норм законодавства.
Таким чином, вимоги припису № 657 щодо здійснення перерахунку за не надані послуги з централізованого опалення споживачу є неможливими для його виконання, а тому позивач був позбавлений можливості виконати вказану частину вимоги у приписі.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що нормами законодавства не передбачено винесення другого припису у разі не виконання першого припису.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновків, що у даному випадку фактично виник спір між позивачем – теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії з приводу відмови останнього від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які суб’єкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів.
Закон України “Про теплопостачання” від 2 червня 2005 року № 2633-ІV (далі –Закон № 2633) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. Відносини між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 закріплено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).
На виконання пункту 25 Правил № 630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі –Порядок).
Згідно із пунктом 2.5 Порядку, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
По закінченні робіт відповідно до пункту 2.6 Порядку складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що питання, пов’язані з виробництвом теплової енергії та її постачанням, яке здійснюється на договірній основі, у тому числі і питання відключення від теплопостачання у встановленому порядку, відноситься до сфери господарської діяльності теплопостачальної організації.
Згідно пункту 4 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 5 квітня 2007 року орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Отже, в даному випадку спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу за невиконання припису, а тому суд вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги позивача та визнати протиправною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 22.08.2011 № 001167.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.08.2011 № 001167 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 22.08.2011 № 001167.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 жовтня 2011 року.
СуддяН.В. Кравцова