Категорія №8.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2011 року Справа № 2а-6967/11/1270

             Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Широкої К.Ю.

при секретарі Бондар Ю.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Начальника регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області Станіславлюка Ю.Г. про визнання рішення незаконними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

      До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Начальника регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області Станіславлюка Ю.Г. про визнання рішення незаконними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На адресу позивача було надіслано повідомлення від 01.07.2011 року № 1885\32-209 про застосування фінансових санкцій №1210181212-32 від 30.06.2011. Позивач вважає, що зазначено повідомлення є необґрунтованим та підлягає скасуванню з наступних підстав. Під час перевірки не було здобуто належних доказів того, що позивачу було достовірно відомо, що придбані алкогольні напої є фальсифіковані та мають на собі підроблені марки акцизного збору. Позивач вважає, що застосування до нього адміністративно – господарських санкцій повинно передувати встановлення винності та притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. 23.05.2011 під час обшуку приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності  незаконно було вилучено алкогольні напої на загальну суму 480 тис.грн. Алкогольний напій горілка «Пшенична» виробництво ТОВ «Олександрія Бліг», були придбані у офіційних дилерів вказаного підприємства, з якими позивач здійснює співробітництво вже декілька років.  Позивач надав до Рубіжанського санітарно-епідемологічної служби в м.Рубіжному Луганської області для дослідження пляшку горілки «Пшенічна» виробництво ТОВ «Олександрія Бліг» з тої партії, яка була  вилучена працівниками податкової міліції у позивача. Відповідно до протоколу №236 від 25.05.2011 дослідженням було встановлено, що зразок повністю відповідає ДСТУ 4256-2003. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 20.06.2011 постаново про порушення кримінальної справи була скасована. Ухвалою апеляційного суду Луганської області постанова суду першої інстанції була залишена без змін. Також позивач вважає, що при винесені рішення не було врахована норми ст.. 86.9 Податкового Кодексу України. Також відповідно до  п. 28 постанови КМУ від 23.04.2003 року № 567 «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічним захистами елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі виявлення явних ознак підроблення марок вони повертаються підприємству виробнику марок для проведення експертизи. Відповідач не проводив перевірку щодо встановлення виробників фальсифікованих виробів та підроблених акцизних марок та їх постачальників. В рішенні не було зазначено чи були вилучені всі горілчані вироби з акцизними марками, конфісковані,знищені тощо. Відповідачем не було здобуто жодного доказу того, що позивач особисто приймав участь у фальсифікації алкогольних напоїв та акцизних марок або мав достовірні дані про те, що постачальник горілчаних виробів поставила мені саме фальсифіковані горілчані вироби.

          На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати незаконним, скасувати рішення від 30.06.2011 №1210181212-32 РУ  та зобов’язати відповідача передати  матеріали перевірки до правоохоронного органу.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, а також надав письмові пояснення (а.с.75), у яких послався на ст..17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481\95-ВР (далі – Закон України № 481\95) зазначив, що до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Постановою КМУ від 02.06.2003 № 790 був затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачений ст..17 зазначеного Закону України у розмірі 100% вартості товару, однак не менші 1700 грн. Згідно п.11 акту перевірки встановлений  факт зберігання алкогольних напоїв однак  в акті перевірки та в додатках до нього не зазначена вартість товару. Представник позивач вважає, що вартість товару не була встановлена при складані акту та винесені рішення, тому сума штрафу встановлена необґрунтована. Також представник зазначив, що висновки акту суперечать рішенню про застосування фінансових санкцій. Крім того представник позивача посилається на ст.. 61 Конституції України та зазначає, що не хто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те ж саме порушення.

          Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надав письмові заперечення (а.с.51) у яких як на правову підставу послався на абз.3 ч.4 ст..11 Закон України № 481\95, ст..ст.14.1.107, 226.9, 226.11., 228.9 Податкового кодексу України. 23.05.2011 року працівниками РУ Департаменту САТ ДПА України у Луганській області було проведено перевірку відповідача за результатами якої складено акт від 23.05.2011. Було встановлено, що у магазині зберігаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку з ознаками підробки та фальсифіковані  алкогольні напої. Порушення вимог «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 №1251 підтверджено даними автоматизованої системи «Акцизні марки», згідно до якої, видача виявлених марок акцизного податку у встановленому порядку не здійснювалась. Оскільки матеріалами перевірки відповідача та додатковими матеріалами правоохоронних органів встановлено та підтверджено порушення вимог Закону України № 481\95, відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі : 472 904 грн.76 коп. – за зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв; 478 077 грн.24 коп. – зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку.   Перевірка Відповідача була проведена на підставі наказу начальника РУ Департаменту САТ ДПА України в Луганської області на підставі вимог ст..80 ПК України. Підставою для проведення перевірки слугувала інформація ПМ ДПІ у м.Северодонецьку. Інши матеріали слідчих дій ПМ ДПІ у м.Северодонецьку не використовувались.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.  

          Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської Ради Луганської області за номером 2 390 017 0000 001467 (а.с.79). Згідно ліцензії серії НОМЕР_2 має дозвіл на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (а.с.83).

           У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.   

          Ст. 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.   

          Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

          Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

          Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, який в частині регулювання спірних правовідносин набув чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що органи   державної   податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

          Відповідно до пункту 75.1.3. Податкового Кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно статті 80.2. ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

          Статтею 86.5. ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

          На виконання Указу Президента України від 11.07.2001 №510/2001, постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 №940 наказом ДПА України від 09.08.2001 № 320 створено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів.

          Наказом ДПА України від 21.08.2001 N 331 затверджено Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 N 58 "Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів", Департамент реорганізовано в Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

          Наказом ДПА України від 10 лютого 2007 року N 71 затверджено Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідно до якого Департамент серед інших виконує і наведені вище завдання, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 № 940.

          Статтею 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

          Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 №1698, Департамент визначено органом, що здійснює ліцензування таких видів діяльності:

          - виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв; оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями;

          - виробництво тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами;

          -виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

          Оскільки відповідач є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, суд доходить висновку, що законодавчими актами йому надано повноваження щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України №481/95-ВР.

          Як свідчать матеріали справи, посадовими особами регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Луганської області на підставі наказу від 23.05.11 № 206 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.» (а.с.73), та наказу №207 від 25.05.2011 (а.с.74), направлення від 23.05.11 № 175 проведено  перевірку магазина «Візит», який розташований за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Інтернаціональна та належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1, про що працівниками регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Луганської області (далі - регіональне управління) складено акт перевірки від 23.05.11 № 111\323\2126017513 (а.с.36), а працівниками  СВ ПМ ДПА в Луганської області  протокол обшуку від 23.05.11, який констатує вилучення усієї первинної документації, яка підтверджує якість, походження тощо алкогольних напоїв (а.с.64).

          В ході перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, а саме: горілка «Пшенична Олександрія» 0,5 у кількості 25 065 шт. вартість не зазначена; горілка «Пшенична Олександрія» 0,25 у кількості 3000 шт. дата розливу 07.07.10, 23.09.10, 27.04.11; виробник ТОВ «Олександрія БЛІГ», Кіровоградська обл., горілка «Пшенична мрія Стандарт» у кількості 108 шт., вартість не зазначена.

          В акті перевірки зазначено, що супровідні документи не надані, однак згідно протоколу обшуку від 23.05.2011 слідує, що всі супровідні документи були вилучені у позивача співробітниками податкової міліції (а.с.64).

          Згідно листа завідувача сектору контролю за використанням марок акцизного збору без номеру та дати (а.с. 68) зазначено що при перевірці 23.05.11 магазину ФОП  ОСОБА_1 згідно АС «Акцизні марки» щодо марок акцизного збору горілка «Пшенична Олександрія» 0,5 дм. міцність 40 % дата розливу 07.07.2010 інформація відсутня (а.с.68).

          Згідно висновку експерта від 08.06.2011 № 271\2 (а.с.116) зазначено, що марки акцизного збору на алкогольної продукції серії 11 АААЮ 026167 04\10,11 АААЗ 90743001\10, 11 АААЗ  907430 01\10,  11 АААЮ 026153 04/10, 05 ААБЇ 155646 01\11, 11АААЗ 501856 01\10, 11 АААЗ 907437 01\10, 11 АААЛ 182258 04\10, 11 АААЗ 817511 01\10, 05 ААБЇ 126278 01\11,11 АААР 188909 04\10, 11 АААЕ 010828 02\11, 11 АААК 010008 02\11, не відповідають акцизним маркам на алкогольну продукцію які знаходяться в офіційному обороті країни – виробника. А марки акцизного збору на алкогольної продукції серії 11 ААБМ 019935 01\10, 11 ААБН 032127 06\10  відповідають продукції, яка знаходиться в офіційному обороті країни – виробника. Згідно описової частини зазначеного висновку слідує, що дослідження проводилось в рамках кримінальної справи, та були досліджені докази які були вилучені в рамках кримінальної справи.

          Таким чином,  згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 30.06.2011 року Позивачем  порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання», якою передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством, п.20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2011 № 1251 – зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка,зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку.

          Відповідальність за дане порушення передбачена ст. 17 Закону України і тягне за собою застосування фінансових санкцій, тому 30.06.2011р. регіональним управлінням прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача у розмірі: 472 904,76 грн. – зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв; .478 077 грн.24 коп.-зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку.

          Згідно постанови Старобільського районного суду Луганської області від 20.06.2011 року (а.с.25), ухвалою Луганського апеляційного суду від 11.07.2011 (а.с.26) було залишено без змін скасоване постанова про порушення кримінальної справи. Зазначеними рішеннями було встановлено, що ні якої горілки у Позивача не була придбана, а тому суд критично ставиться до висновків експертів, які долучалися до матеріалів справи Відповідачем, так як ставить під сумнів джерела надходження досліджених об’єктів, тому вважає ці висновки неналежними доказами.

          Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Крім того,  суд  не може погодитись із висновками перевіряючи, з  огляду  на наступне:  Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 чітко встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

          - акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства

          - матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

          В свою чергу, підставами для прийняття оскаржуваного рішення, які в ньому зазначені визначено Акт перевірки № 111/323/НОМЕР_1 від 23.05.2011 року. Проте вказаним Актом перевірки, встановлено лише зберігання алкогольних напоїв в кількості  28 173 пляшки, обклеєних марками акцизного податку, які мають ознаки підробки. Тобто в Акті перевірки  встановлено не факт зберігання алкогольних напоїв із підробленими марками акцизного податку, а лише факт зберігання алкогольних напоїв, обклеєних марками акцизного податку з ознаками підробки. Таким чином вказаними документами не встановлено як доконаного та підтвердженого належними доказами факту зберігання продукції в кількості 28 173 пляшки саме із підробленими марками акцизного податку, а лише визначено, що такі марки мають ознаки підроблення, проте зазначені сумніви мають бути підтверджені у встановленому порядку.

          Із пояснень представника позивача в судовому засіданні, вбачається, що позивач впевнений у тому, що марка акцизного податку є справжньою та не має ознак підроблення. Для підтвердження своєї невинновності Позивач 25.05.2011 року звернувся до Рубіжанської СЄС, яка зробила дослідження проб харчових продуктів (а.с.156), висновок якої підтвердив факт відповідності горілчаних виробів які знаходились в магазині «Візит» умовам ДСТУ.

          Не зазначено ані в Акті перевірки, ані в оскаржуваному рішенні і жодних ознак підробки описаних в Додатку до Акту перевірки марок акцизного податку, тобто не зазначено чому саме та на яких підставах у перевірників виникли сумніви стосовно справжності марок акцизного податку.     

          Реквізити марок акцизного податку та вимоги щодо їх зовнішнього вигляду передбачено приписами  ст. 226 ПК України та пунктами 1,5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

          Так, приписами пунктів 226.7 та 226.8. ст. 226 ПК України встановлено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Всі перелічені в акті перевірки марки акцизного податку мають зазначені обов’язкові реквізити, що й відображено в  акті перевірки.

          Пунктом 1 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено, що марки акцизного податку для алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - марки) виготовляються з паперу вагою 70 ± 3 г/кв. метр і мають такі розміри:

          для алкогольних напоїв: довжина - 160 міліметрів ± 0,25 міліметра, ширина - 20 міліметрів ± 0,25 міліметра;

          для тютюнових виробів: довжина - 44 міліметри ± 0,25 міліметра, ширина - 20 міліметрів ± 0,25 міліметра. А пунктом 5 цього ж Положення встановлено, що марки для алкогольних напоїв та тютюнових виробів імпортного виробництва мають фіолетовий колір, вітчизняного - зелений.

          Наскрізна нумерація на марках складається з двох цифр індексу регіону України за місцезнаходженням виробника продукції (для маркування вітчизняної продукції), серії та окремого для кожної марки номера. Така нумерація наноситься паралельно довшій стороні марки. Індекси регіонів наведено у додатку.

          Крім того, на кожну марку наносяться такі реквізити:

          для алкогольних напоїв - напис, що складається з початкових літер слів "алкоголь імпортний" ("алкоголь вітчизняний") - "АІ" ("АВ"), двох двозначних чисел (місяць і рік, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями, та зазначення суми акцизного податку, сплаченої за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака.

          Жодних порушень стосовно цих нормативних вимог до марок акцизного податку в Акті перевірки не зазначено, а описані марки акцизного податку мають всі необхідні реквізити, передбачені вищевказаними приписами ПК України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які були перенесені перевірниками в акті перевірки.   

          Законодавство України не містить визначення підробленої марки акцизного податку та не визначає, за наявності яких підстав марка акцизного податку є підробленою.           Вбачається, що підробленими марки акцизного податку можуть вважатися лише тоді, коли вони не вироблялися державним спеціалізованим підприємством Міністерства фінансів України, як то передбачено пунктом 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

          Проте ані акт перевірки, ані оскаржуване рішення такої інформації не містить і в адресу Позивача не надано жодної інформації стосовно того, що спірні марки акцизного податку вироблялися не державним спеціалізованим підприємством.   

          Таким чином, штрафні санкції згідно оскаржуваного рішення визначені неправомірно, факт зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору та факт зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв не підтверджений жодним належним доказом.

          За таких обставин застосування відповідальності за абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту,  алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді штрафної санкції в розмірі 100% вартості товару за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку за недоведеності факту підроблення таких марок є неправомірним та необґрунтованим.

          Судом вживалися заходи для встановлення джерела надходження алкогольних напоїв (а.с.134), однак органами досудового слідства не були надані в повному обсязі документи (а.с.139), які були вилученні в ході проведення обшуку 23.05.2011 (а.с.19).

          Крім того, суд критично оцінює висновки Відповідача (а.с.69) по вартості алкогольних напоїв. Так не зрозуміло та не доведено в судовому засіданні на підставі чого Відповідач дійшов висновку про вартість алкогольних напоїв. Крім того висновок не має ані дати, ані інших реквізитів необхідних для документу. Як вже було зазначено при складані акту перевірки вартість алкогольних напоїв не зазначалось.

          Починаючи з 1 січня 2011 року, платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Податкового Кодексу України, зокрема, у разі виявлення за результатами перевірок порушень.

          Однак, відповідно до п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.  Оскаржуване рішення було винесено 30 червня 2011 року, тобто в рамках періоду коли штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне правопорушення. Приписи зазначеної норми також не були враховані при винесені рішення.

          Стосовно вимоги про зобов’язання начальника регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Луганській області передати матеріали перевірки до правоохоронного органу, який порушив вказану кримінальну справу і в провадженні якого на цей час перебуває кримінальна справа №8012\11 за ознаками злочину, передбаченого ч.3.ст.204 КК України.

Частина 2 ст. 4 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

          Згідно ст. 94 КПК України,  приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

          Виходячи із аналізу зазначених норм, суд вважає, що зазначена вимога відноситься до кримінально - процесуального судочинства, тому не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

          Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Згідно вимог ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах та відповідно до законів України.

          Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Згідно ч. 3 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 21.10.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено п’ять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.167 КАС України.

          Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд,

            ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Начальника регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області ОСОБА_2 про визнання рішення незаконними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення від 30.06.2011 року №1210181212-32 РУ  про застосування фінансових санкцій відносно ОСОБА_1.

          В задоволенні решти  позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.

             Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн.70 коп.).

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

        Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови  виготовлений 26 жовтня 2011 року.   

          < Текст >

  < Текст > 

           СуддяК.Ю. Широка