Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2011 року Справа № 2а-7833/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Ірметової О.В.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.
за участю:
представника позивача Бурлуцького Я.А.
представника відповідача: Волкова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Східно-промисловий комерційний банк» до Жовтневого Відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
03 вересня 2011 року з Донецького апеляційного адміністративного суду після скасування ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 до суду надійшла адміністративна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства „Східно-промисловий комерційний банк» до Жовтневого Відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що арештоване державним виконавцем майно обтяжене правом застави Позивача, яке зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим Позивач має пріоритетне право на задоволення своїх вимог із заставленого майна, тобто переважне, порівняно з іншими стягувачами, які не є заставодержателями. Також позивач зазначив, що зареєстроване право застави Позивача на майно виключає передбачену ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» можливість звернення стягнення на нього для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. У зв'язку з цим арешт державного виконавця заставленого майна порушує права Позивача, як заставодержателя майна ОСОБА_3, та завдає Позивачу матеріальної шкоди. За таких підстав позивач просив зобов’язати відповідача зняти арешт з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яке передано в іпотеку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначив, що всі виконавчі дії здійснювалися в межах норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов до наступного.
В судовому засіданні встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні обставини.
07 лютого 2007 року між ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредитної лінії №1094/01.
07 лютого 2007 року між цими сторонами було укладений іпотечний договір, відповідно до якого Іпотекодавець – ОСОБА_3 передав в іпотеку належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до умов кредитного договору №1094/01 від 07.02.2007 до Державного реєстру іпотек було внесено відповідний запис, щодо об’єкту обтяжень: будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Також відповідна інформація про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
На виконання виконавчого листа №2-3664 від 27.05.2008, виданого Жовтневим районним судом м. Луганська по справі за позовом АТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення за кредитним договором, 04.02.2009 Жовтневим ВДВС Луганського міського управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника: домоволодіння по АДРЕСА_1 та оголошення заборони його відчуження.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на день виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно з п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, загальні права і обов’язки державних виконавців у виконавчому провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією Інструкцією права і обов’язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз’яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов’язки.
Статтею 50 Закону України „Про виконавче провадження” (у редакції, яка діяла на день виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника.
Так ст. 52 вказаного Закону встановлено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає у заставодержателя з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (ст. 28 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження, що виникли на підставі вищевказаних договорів застави, зареєстровані Позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» надає заставодержателю право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі ст. 14 цього Закону, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженням, а обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином суд вважає, що Позивач є кредитором з вищим пріоритетом та має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації заставленого майна. Крім того, державним виконавцем при складанні постанов про арешт майна боржника не з’ясовано про наявність або відсутність обтяжень щодо нерухомого майна. Отже, дії відповідача щодо винесення постанов про звернення стягнення за заставлене майно та його арешт є неправомірними та порушують права та інтереси Позивача як заставодержателя цього майна.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Як вбачається з позову, позивач просить зобов’язати відповідача зняти арешт з житлового будинку переданого в Банк в іпотеку. Як було встановлено під час судового засідання арешт на будинок було накладено постановою державного виконавця від 04.02.2009.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на те, що позивач просить зобов’язати зняти арешт та для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, є необхідність скасувати постанову державного виконавця від 04.02.2009 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Крім того, ухвалою Жовневого районного суду м. Луганська від 31 березня 2009 року було розстрочено на 36 календарних місяця виконання рішення суду від 01.04.2008 про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь АТ «Український інноваційний банк» заборгованості за кредитним договором. Таким чином скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не порушує права ОСОБА_3 та АТ «Український інноваційний банк».
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Східно-промисловий комерційний банк» до Жовтневого Відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.02.2009 за виконавчим провадженням №10872242.
Зобов’язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 належного ОСОБА_3 на праві власності та переданого в іпотеку.
Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства „Східно-промисловий комерційний банк» з Державного бюджету судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяО.В. Ірметова