СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

22 червня 2006 року

Справа № 2-19/570-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Ожегова І.В. дов. №46/12 від 08.01.2006,

відповідача: Шипіцина Л.В. дов. №53/9/10 від 06.06.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Чорноморського відокремленого торгівельно-роздрібного підприємства № 2 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Мокрушин В.І.) від 21.03.2006 у справі № 2-19/570-2006А

за позовом           Чорноморського відокремленого торгівельно-роздрібне підприємства № 2 (вул. Революції, 7, смт. Чорноморське, 96400)

до           Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дм.Ульянова, 2/40, м. Євпаторія, 97416)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

За результатам перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу (акт перевірки №003889 від 22.08.2004) податковим органом 10.09.2004 стосовно позивача прийняті: податкове повідомлення рішення №0000562303/0 про застосування штрафних санкції у сумі 1417, 50 грн., у тому числі: 340, 00 грн. за невикористання при здійсненні розрахункових операцій книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок на суму 13, 50 грн.; 1077, 50 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці  проведення розрахунків загальній  сумі продажу за розрахунковими квитанціями; рішення про застосування фінансових санкцій №0000542303/0 на суму 1 700, 00 грн. за відсутність на місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні  ціни на тютюнові, які продаються у такому місці торгівлі; рішення про застосування фінансових санкцій №0000532303/0 на суму 1 700, 00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності завіреного постачальником сертифіката відповідності, сертифіката якості.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 у справі №2-19/570-2006А (суддя Мокрушин В.І.) у задоволенні позову про визнання недійсними вищеназваних рішень податкового органу у позові відмовлено.

При прийнятті постанови суду першої інстанції визнав обґрунтованими доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України про „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995, Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995, та виходив з того, що  факт невикористання розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій при здійсненні розрахункової операції підтверджується результатами перевірки, таким чином податковим органом обґрунтовано застосований штраф у сумі 340, 00 грн.

На думку місцевого господарського суду, податковим органом також обґрунтовано застосований штраф у сумі 1077, 50 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті.

Застосування штрафних санкцій у сумі 1 700, 00 грн. та 1700, 00 грн. за відсутність на місці торгівлі копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, та за здійснення роздрібної  торгівлі алкогольними напоями без наявності засвідченого постачальником сертифіката відповідності, на думку суду першої інстанції  здійснені також у відповідності із вимогами діючого законодавства та у зв’язку з відсутністю у позивача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами та у зв’язку з відсутністю у позивача на місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби.

Позивач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у постанові суду обставинам справи.

Так позивач зазначив, що висновок суду про відсутність у нього ліцензії та декларацій протирічить обставинам справи, оскільки дані документи є в наявності.

На думку позивача, перевірка податковим органом здійснена у порушення вимог діючого законодавства щодо порядку її проведення, за обставинами, викладеними у апеляційній скарзі.

Доводи позивача також мотивовані іншими обставинами. Що не мають значення для розгляду справи.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів  віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб’єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.

Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган –державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.

При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи  здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі   відносин власності.

Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб’єктів господарювання  (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).

Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб’єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб’єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції такою, що підлягає зміні, у зв’язку з неповним з’ясування обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного:

Результатами перевірки встановлено: порушення позивачем вимог пунктів 5,  13 статті 3 Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме не проведення розрахункової операції на загальну суму 13, 50 грн. через книгу обліку розрахункових операцій та розрахункову книжку, за що податковим органом обґрунтовано застосовані штрафні санкції на суму 340, 00 грн.; та невідповідність сум готівкових коштів на 215, 50 грн. на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, за що податковим органом обґрунтовано застосований штраф у сумі 1 077, 50 грн.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000562303/0 від 10.09.2004.

Актом перевірки також встановлено порушення позивачем статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, а саме відсутність у місці торгівлі засвідченої виробником або імпортером копії чинних декларацій про  максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, за що податковим органом застосовані штрафні санкції на суму 1 700, 00 грн.  на підставі статті 17 закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995.

Як вбачається з матеріалів справи на момент здійснення перевірки у позивача була копія чинної декларації про  максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 01.07.2004, яка відповідає вимогам Наказу Державної податкової Адміністрації та Державної митної служби України „Про затвердження форми Декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари” від 22.11.2003 №551/786  та Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”(аркуш справи 31).

При таких обставинах судова колегія вважає, що повідомлення –рішення №0000542303/0 від 10.09.2004 слід визнати недійсним.

Актом перевірки виявлено, що позивач здійснював торгівлю алкогольними виробами без засвідченого постачальником сертифікату відповідності та сертифікату якості, за що податковим органом застосовані штрафні санкції на суму 1 700, 00 грн. (рішення №0000523303/0 від 01.09.2004).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” рішення про застосування штрафів за порушення цього закону, в тому числі торгівлю тютюновими виробами без ліцензії приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади, у межах їх компетенції, визначеної законами України.

          Пунктом 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 органом, що здійснює ліцензування виробництво тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами визначено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ у складі Державної податкової адміністрації України з правами юридичної особи. Регіональними підрозділами цього органу є відповідні управління в областях, містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим, які також мають статус самостійних юридичних осіб.

          Як свідчать матеріали справи, відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб’єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, отже, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість застосування позивачем фінансових санкцій є необґрунтованим.

Такої думки також дотримується Вищий адміністративний суду України у ухвалі від 26.01.2006 по справі №2-23/5983.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 статті 104, статтею  105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Чорноморського відокремленого торгівельно-роздрібного підприємства № 2 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 у справі № 2-19/570-2006А змінити,  виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

2.1. Позов задовольнити частково.

2.2. Визнати недійсними податкові повідомлення –рішення №0000542303/0 від 10.09.2004, № 0000532303/0 від 10.09.2004.

3. В іншій частині позову відмовити.           

                    

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                О.Г. Градова

                                                                                О.В. Дугаренко