ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 листопада 2011 р.Справа №2а-13828/11/0170/3
Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О., розглянувши адміністративний позов
ОСОБА_1
до Бахчисарайського суду в особі голови суду О.В. Лядової
про визнання акту незаконним та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Бахчисарайського суду в особі голови суду О.В. Лядової про визнання незаконним акту індивідуальної правової дії відповідача від 24.10.11 р. за вих.№ 32306 та зобов'язання відповідача до дотримання гарантій прямих норм ст.ст. 19, 22, 55, 68, 129 Конституції України в аспекті приписів ст.ст. 8, 15-1 КАС України шляхом спонукання відповідача розглянути на оперативній раді факти та обставини про неналежну поведінку судді І.А. Яніна.
Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин.
Так, пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України закріплено поняття суб'єкту владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства України, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Тобто позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. При цьому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. Дії суду (судді) є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні ним своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, законність яких може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Виходячи з системного аналізу положень ст. 2, п.п. 1,7,9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції і не можуть бути, відповідно, відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Особливостями проходження публічної служби суддями забезпечується конституційний принцип незалежності суддів. Про це зазначив Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), який вказав, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.
Незалежність суддів забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади. Дана позиція висловлена в аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01.02.2009 р.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, що означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, саме відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий характер в рамках територіальності та спеціалізації, на яких будується система судів загальної юрисдикції в України відповідно до положень ст. 125 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453 від 07.07.2010 ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Позивачем заявлені позовні вимоги до Бахчисарайського суду АР Крим в особі голови суду про зобов'язання відповідача до дотримання гарантій прямих норм ст.ст. 19, 22, 55, 68, 129 Конституції України в аспекті приписів ст.ст. 8, 15-1 КАС України шляхом спонукання відповідача розглянути на оперативній раді факти та обставини про неналежну поведінку судді І.А. Яніна при розгляді вказаним суддею справи № 2а-8117/11, про відвід вказаного судді, виключення даного судді зі списку суддів, які приймають участь в автоматичному розподілі справ, зареєстрованих в суді за підписом позивача.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведені у п. 4.2 мотивувальної частини Рішення від 23.05.2001р. №6-рп/2001 (справа щодо конституційності ст. 248-3 ЦПК України 1963р.), за якими визначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду та вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Отже, скарги на дії, бездіяльність та рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ мають розглядатися в порядку, визначеному відповідним процесуальним законодавством, зокрема, в порядку апеляційного та касаційного провадження. Адже, законність або правомірність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Зазначене прямо кореспондується із положеннями ст. 55 Конституції України, відповідно до якої судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.
Таким чином, спір про зобов'язання відповідача розглянути на оперативній раді факти і обставини про поведінку судді при розгляді ним конкретної справи, про відвід судді, про виключення судді зі списку суддів, які приймають участь в автоматичному розподілі справ, зареєстрованих в суді за підписом позивача, не підлягає вирішенню адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.
В розумінні рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001р. №6-рп/2001 не розглядаються скарги громадян на акти та дії суддів, пов’язані зі здійсненням правосуддя, порядок оскарження яких встановлюється відповідним процесуальним законодавством України. Тобто, лише акти, дії або бездіяльність посадових чи службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені громадянами в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Таким чином, оскаржуваний акт голови Бахчисарайського суду АР Крим від 24.10.11 р. вих№ 32306, в якому головою Бахчисарайського районного суду АР Крим надана відповідь на заяву позивача від 17.10.11 р. за вих№ 040/112/100, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке спричиняє виникнення прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже не породжує прав та обов’язків, що можуть бути предметом спору.
Тому відповідь голови Бахчисарайського суду АР Крим від 24.10.11 р. вих№ 32306 не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, а отже не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.
Викладене свідчить, що спір про визнання незаконним/недійсним акту індивідуальної правової дії відповідача від 24.10.11 р. № 32306 не підлягає вирішенню адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Таким чином, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних відносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
З урахуванням викладеного, заявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р.
№ 1619/10/13-09 "Щодо застосування норм процесуального права".
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 109, 158, 160, 165 Кодексу, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.