РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-1940/11

21.11.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                         Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                  Слива Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі її законного представника ОСОБА_2, треті особи КП «Житлосервіс «Злагода», Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі її законного представника ОСОБА_2, треті особи КП «Житлосервіс «Злагода», Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виселення. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з літа 1997 р. вона стала мешкати з відповідачем в квартирі АДРЕСА_1 в м .Сєвєродонецьку, що належала їй на праві власності. 15.08.1998 р. вона і відповідач одружились. В грудні 1998 р. мати подарувала позивачу вказану квартиру. 25.12.1998 р. вона дала згоду на реєстрацію чоловіка в її квартирі на праві члена сім'ї. В жовтні 2001 р. шлюб між нею та відповідачем було розірвано і він перестав бути членом її родини. Після розірвання шлюбу і до теперішнього часу відповідач зареєстрований та мешкає в її квартирі, користується нею на свій розсуд, дозволяє мешкати в ній стороннім особам, а саме своїй теперішній дружині і їх дитині, що порушує її права як власниці, оскільки квартира потрібна позивачу для проживання її особисто та членів її сім'ї. Відповідно до ст. 158 ЖК України, відповідач ОСОБА_2 перестав користуватися правами та обов'язками у користуванні спірною квартирою як член сім'ї позивачки та став користуватися правами та обов'язками, як наймач спірної квартири. Зазначила, що відповідно до положень ч.4 ст. 168 ЖК України, договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця. Позовні вимоги позивач також обґрунтувала положеннями ст. 41 та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст.ст. 16, , 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 116, 150, 158, 168  ЖК України. Ніякої угоди щодо подальшого користування квартирою позивачка з відповідачем і його новою сім'єю після розлучення не укладала. Просила суд усунути перешкоди у здійсненні її права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою та виселити їх з цієї квартири.

Представником позивача позовні вимоги були уточнені позовні вимоги, він просив суд усунути перешкоди у здійсненні позивачкою права власності на спірну квартиру шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою на підставі ст. 167 ЖК України, т.я. відповідачі в спірній квартирі не проживають і виїхали з неї, забравши усі свої речі, меблі, сантехніку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена, про місце, день і час розгляду справи. Надала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу у її відсутність.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність за наявними в справі доказами, просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені, про місце, день і час розгляду справи шляхом публікації оголошення в газеті «Наша газета» від 04.11.2011 р. №162. Заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

В судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Данько К.В. не з’явився, хоча був належним чином повідомлений, про місце, день і час розгляду справи. Надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи КП «Житлосервіс «Злагода»  не з’явився, хоча був належним чином повідомлений, про місце, день і час розгляду справи. Від КП «Житлосервіс «Злагода» до суду надійшов лист, в якому просили суд розглядати справу у відсутність їх представника, просили відмовити у задоволенні позовних вимог до сплати комунальних послуг в повному обсязі.

Оскільки представник позивача ОСОБА_5 не заперечував проти розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України 21.11.2011 р. судом було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 16.12.1998 р.  квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 отримала в дар позивачка ОСОБА_1.

Згідно реєстраційного напису на зворотному боці цього договору за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Згідно даних технічного паспорту квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є трикімнатною, її житлова площа складає – 41,9 м2, загальна площа – 51,9 м2; квартира розташована на 2 поверсі п’ятиповерхового будинку.

Згідно з рішенням Сєвєродонецького міського суду від 10.09.2001 р. шлюб, зареєстрований  між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15.08.1998 р., був розірваний.

Відповідно до положень абз. 4 ч.2 ст. 4 ЖК України спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1, входить до житлового фонду.

Згідно довідки КП «ЕРЦ м. Сєвєродонецька» від 16.09.2011 р. №3113 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 47 Конституції України Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого  приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок  (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання  членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

З позовної заяви встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набув право користування спірною квартирою, як член родини наймача, яким на той час була його дружина ОСОБА_1, т.я. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, також зі згоди ОСОБА_1 відповідач зареєструвався у спірній квартирі. Також в позові зазначено, що оскільки відповідач після розірвання шлюбу в 2001 р. перестав бути членом її родини, то він користується спірною квартирою на підставі договору найму житлового приміщення, як наймач.

Таким чином, суд вважає, що між позивачем та відповідачами існують відносини, які випливають з договору найму житла і які відповідно до положень ст. 3 ЖК України регулюються актами житлового законодавства.

Як наймач цієї квартири, відповідно до положень ст. 161 ЖК України, ОСОБА_2 вселив у спірну квартиру свою дружину ОСОБА_8 та дитину ОСОБА_4, які набули рівного з ним права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту перевірки паспортного режиму від 31.10.2011 р. встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з 18.09.2011 р. ніхто не проживає.

Відповідно до ч.2 ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на  постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з дружиною і дитиною виїхали на постійне проживання до іншого житлового приміщення, в зв’язку з чим договір найму спірної квартири вважається розірваним, а ОСОБА_2 з дня вибуття, тобто з 18.09.2011 р., втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

При цьому суд не бере до уваги позицію КП «Житлосервіс «Злагода», яке просило відмовити у задоволенні позовних вимог до сплати комунальних послуг, оскільки визнання або невизнання особи такою, що втратила право користування житлом, не пов’язується з наявністю боргу по комунальним послугам.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 житлові правовідносини виникли з договору найму житла і позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 167 ЖК України, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, тому що в суді не було встановлено і підтверджено належними достатніми доказами фактів порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав, як власниці спірної квартири.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 62, 88, 212, 224-226 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ч.2 ст. 167  ЖК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 з дня вибуття, тобто з 18.09.2011 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова