Справа № 2-206/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого судді Томащака А.С.
при секретарі Шляхтіной Е.С., Зейтуллаєвой З.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право власності за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування за законом
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_2. завірений головним лікарем Гвардійської районної лікарні 20.07.1972 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_2. видане 13.02.1974 року нотаріусом другої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4. за реєстровим номером 3-87, визнанні за ОСОБА_1. сином ОСОБА_3. право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1помер ОСОБА_3., який залишив заповіт на ім'я ОСОБА_2. На підставі заповіту ОСОБА_2. 13.02.1974 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинокАДРЕСА_1. Разом з тим на час смерті ОСОБА_3., який був батьком позивача по справі ОСОБА_1., останній був неповнолітнім та мав право на обов'язкову частку у спадщині. Про те, що спірний будинок на праві власності належав батькові ОСОБА_3., а не матері ОСОБА_2., йому відомо не було, про наявність оскаржуваних заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом дізнався лише в березні 2007 року. В силу вищевикладеного вважав, що заповіт на підставі ст.48 ЦК Української РСР повинен бути визнаний недійсним, оскільки було порушено права неповнолітнього, а тому недійсним є і свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
В ході судового засідання позивач уточнив свої позовні вимоги та просив крім визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнати за позивачем в цілому право на усе спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3., в т.ч. і на будинокАДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач, його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі просили суд їх задовольнити.
Відповідач допитаний на підставі ст.132 ЦПК України позовні вимоги не визнав надіславши до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що з ОСОБА_3. проживала у фактичних шлюбних відносинах, тому останній мав право залишити усе своє майно за заповітом саме їй, про обов'язкову долю у спадщині їй ніколи відомо не було. Про наявність заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3. було завжди відомо, даний факт вона ніколи від нього не приховувала.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до спадкової справи за 1974 рік, яка була заведена Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3., що помер ІНФОРМАЦІЯ_1вбачається, що 20.07.1972 р. ОСОБА_3. склав заповіт завірений головним лікарем Гвардійської районної лікарні, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1., яка 13.02.1974 року звернулася до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини та отримала 13.02.1974 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане нотаріусом 2-ї Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4. на будинокАДРЕСА_1після смерті ОСОБА_3.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1. народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є ОСОБА_3., ОСОБА_2.
Тобто на час смерті ОСОБА_3., який померІНФОРМАЦІЯ_1, позивач по справі ОСОБА_1. був неповнолітнім.
Відповідно до домової книги заведеної в січні 1968 року в будинкуАДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3. на час його смерті зареєстрований ОСОБА_1.
У відповідності зі ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець його прийняв. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
У відповідності зі ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадковим майном
Відповідно до ст. 535 ЦК Української РСР неповнолітні діти померлого, спадкують, незалежно від змісту заповіту, не менше 2\3 частки, яка б належала би кожному з них при спадкуванні по закону (обов'язкова доля).
В силу вищевикладеного на час смерті спадкодавця ОСОБА_3., позивач по справі ОСОБА_1., який є сином останнього, мав право на обов'язкову долю у спадщині, що складає 1\3 частку будинку АДРЕСА_1, оскільки був неповнолітнім і це його право було порушено.
Тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 13.02.1974 року нотаріусом другої нотаріальної контори ОСОБА_4. за реєстровим номером 3-87 необхідно визнати частково недійсним, в зв'язку з чим доля ОСОБА_2. в спадковому майні після смерті ОСОБА_3. відповідно до заповіту складає 2\3 частки будинок АДРЕСА_1
Оскільки в ході судового засідання жодним чином не спростовані доводи позивача, про те що про існування заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому стало відомо лише в березні 2007 року, коли він знайшов дані документи, тому суд вважає, що останнім строк позовної давності не пропущений.
Крім того відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Що стосується позовних вимог в частині визнання заповіту складеного ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_2. недійсним на підставі ст. 48 ЦК Української РСР, то вони задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР кожен громадянин може залишити по заповіту усе своє майно одному або декільком особам, при цьому ст. 535 ЦК Української РСР передбачено право на обов'язкову долю у спадщині в т.ч. і неповнолітніх осіб.
В силу вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ст.524,534,535,548,549,553,554 ЦК Української РСР, керуючись ст. керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_2. видане 13.02.1974 року нотаріусом другої нотаріальної контори ОСОБА_4. за реєстровим номером 3-87 визнати частково недійсним.
Визнати за ОСОБА_1право власності на 1\3 частку на будинок АДРЕСА_1в порядку спадкування за законом обов'язкової долі після смерті ОСОБА_3, що померІНФОРМАЦІЯ_1
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на рішення суду, з подачею її копії до апеляційної інстанції або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.С. Томащак