19.09.2011

    Справа № 2-2556/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 вересня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:  

головуючого судді - Щербакова С.О.,

при секретарі     - Стрекоченковій І.Л.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.     

Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики у вигляді розписки, а саме від 20 квітня 2010 року, згідно якого ОСОБА_1 передав останньому в борг суму в розмірі 11 000 гривень, які ОСОБА_2 зобов’язався повернути 15 серпня 2010 року. На неодноразові прохання позивача повернути суму позики, відповідач повернув лише 3000 грн., а решту суму в розмірі 8000 грн. не повернув, після чого 28 березня 2011 року відповідач взагалі відмовився повертати суму позики, у зв’язку з чим просить також стягнути 3% річних за дев`ять місяців прострочення зобов’язання по сплаті суми позики, що складає 180 грн.,а  всього 8180 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 401,80 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 20 квітня 2010 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 відповідно 11 000 гривень, які він зобов’язався повернути 15 серпня 2010 року. Ці обставини підтверджуються розпискою, виданою відповідачем. Як вбачається з позовної заяви, відповідач повернув борг лише в сумі 3000 гривень.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, відповідач, в силу закону, повинен був повернути ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 8 000 грн., взяту по договору позики з урахуванням вже виплачених 3000 грн., про які позивач зазначив у позовній заяві.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає повернення позики  у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.   

Відповідно до ст., ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.       

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошима боржник зобов’язаний сплатити відсотки.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.  

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у односторонньому порядку не виконує взяті на себе зобов’язання за договорами позики, суд вважає за можливе стягнути з нього на користь позивача суму боргу у розмірі 8 000 гривень та 3% річних з простроченої суми у розмірі 180 грн., а всього 8 180 грн.  

Крім того, суд також вважає необхідним, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду з даним позовом, що складаються з судового збору в сумі 80 грн. та 1 грн. 80 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп. та витрат пов’язаних з оплатою правової допомоги у розмірі 200 грн., а всього 401,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-527,536,625,1046,1047, 1049,1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 88, 209, 213-215, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити.     

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на повернення боргу за договором позики суму боргу у розмірі 8 000 гривень, та 3% річних з простроченої суми у розмірі 180 грн., а всього 8 180 (вісім тисяч сто вісімдесят) гривень.     

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, понесених при поданні позову: судовий збір в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)грн., та витрати пов’язані з оплатою на правову допомогу у розмірі 200 грн., а всього 401,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                  /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                     С.О. Щербаков