СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 червня 2006 року | Справа № 2-26/6494-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Плута В.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Національної спілки кінематографістів України;
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта";
розглянувши апеляційну скаргу Національної спілки кінематографістів України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 20 квітня 2006 року у справі № 2-26/6494-2006
за позовом Національної спілки кінематографістів України (вул. Саксаганського, 6, Київ 33, 01033)
(вул. Леніна, 22а, Алушта, Автономна Республіка Крим, 01033)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта" (вул. Західна, 4, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
(вул. Таврична, 1, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
приватного підприємства "Евіта" (вул. Сксаганського, 12-а, Київ 33, 01033)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року у справі № 2-26/6494-2006 (суддя Проніна О.Л.) у задоволенні позову Національної спілки кінематографістів України до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта", приватного підприємства "Евіта" про спонукання до виконання певних дій відмовлено.
Судом були скасовані заходи щодо забезпечення позовних вимог, застосовані ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року у справі № 2-26/6494-2006 у вигляді заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта" та третім особам здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження наступного майна: будинку творчості "Алушта" (об'єкт незавершеного будівництва) по вул. Західній, 4, міста Алушти, земельною ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва та берегоукріплюючи споруди й пляжна смуга, що прилягають до будинку творчості "Алушта".
Не погодившись з рішенням господарського суду, Національна спілка кінематографістів України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта" виконати в натурі зобов'язання за пунктом 1 статті 216 Цивільного кодексу України, а саме - повернути Національній спілки кінематографістів України отримані за договором № 31 від 12 березня 2003 року: будинок творчості "Алушта" Спілки кінематографістів СРСР (об'єкт незавершеного будівництва), який знаходиться по вул. Западній, 4, в місті Алушта Автономної Республіки Крим; берегоукріплюючи споруди східної частини міста Алушти (132 погоних метри) та медичний павільйон, які розташовані в межах 16-17-18 бун на набережній селища Семидвір'я Лучистовської селищної ради Автономної Республіки Крим.
Сторона вважає, що договір № 31 є недійсним і не може породжувати наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому, оскільки договір №31 та додаткову угоду до нього від 19 лютого2003 року від імені Спілки було підписано М.О.Беліковим:
- з перевищенням його службових повноважень,
- всупереч приписам Статуту Спілки та рішенню III (IX) з'їзду Спілки від 14-20.12.2000,
- з порушенням статей 20, 28 та 30 Закону України "Про власність".
Крім того, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову суд виходив з того, що Договір № 31 від 12 лютого 2003 року не підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки, на думку суду, об'єкт незавершеного будівництва може бути продано лише як будівельні матеріали, а не як нерухоме майно.
Але, як зазначає позивач, з матеріалів справи вбачається, що Будинок творчості "Алушта" СК СРСР (об'єкт незавершеного будівництва) є окремим об'єктом права власності - нерухомим майном, що підтверджується наявним в справі Свідоцтвом про право власності.
В порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд не дослідив та не дав юридичної оцінки зазначеному в позовній заяві тому факту, що на час укладання договору № 31 від 12.02.2003 все майно та майнові права НСКУ знаходились в податковій заставі.
В судове засідання, яке було призначено до розгляду 22 червня 2006 року учасники процесу не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Позивачем надано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку із зайнятістю 22 червня 2006 року представника в інших судових засіданнях в місті Києві та відсутністю залізничних квитків .
Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін не підтвердивши документально поважність причин своєї відсутності по наданим доказам, які містяться в матеріалах справи.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
12 лютого 2003 року між Національною спілкою кінематографістів України (далі - НСКУ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Алушта" укладено договір купівлі-продажу Будинку творчості "Алушта" Спілки кінематографістів Союзу РСР № 31, відповідно до якого НСКУ передав ТОВ "Союз-Алушта" право власності на будинок творчості “Алушта”Спілки кінематографістів Союзу РСР, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Західна, 4.
Відповідно пункту 6 зазначеного договору право власності на відчужене майно виникає у товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта” з моменту зарахування на рахунок Національної спілки кінематографістів України коштів у розмірі 2 000 000 грн., у тому числі й 333 333,33 грн. ПДВ.
Меморіальним ордером № 1 від 21 лютого 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта”перерахувало кошти у розмірі 2 000 000 грн. на рахунок Національної спілки кінематографістів України із вказівкою призначення платежу “ЗА БТ “Алушта” за договором № 31 від 12 лютого 2003 року).
Згідно пункту 7.1 після повної сплати товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта” вартості відчуженого майна на умовах, викладених у пункті 6 Договору, Національна спілка кінематографістів України зобов'язується передати товариству з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта” майно за актом прийому-передачі.
28 лютого 2003 року Національна спілка кінематографістів України передала за актом прийому-передачі, а товариство з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта” прийняло незавершене будівництво будинку творчості “Алушта”, відчужене за договором купівлі-продажу від 12 лютого 2003 року № 31.
Вказаний договір був укладений на підставі Постанови У1 Пленуму правління Національної спілки кінематографістів України “Про об'єкт незавершеного будівництва - Будинок творчості НСКУ “Алушта-Крим”, відповідно якого було постановлено з огляду на фінансову неспроможність забезпечити проект будівництва будинку творчості та повну відсутність будь-яких зацікавлених інвесторів, приймаючі до уваги листа Алуштинського міського голови від 14 січня 2003 року та рішення виконкому Алуштинської міської ради № 46 від 31 січня 2003 року про необхідність впорядкування технічного стану недобудованої споруди та попередження про те, що у випадку невиконання вищезгаданого адміністративного припису буде поставлено питання з примусового демонтажу цього об'єкту, правління Національної спілки кінематографістів України зобов'язало Голову правління Бєлікова М. О. терміново реалізувати об'єкт незавершеного будівництва - Будинок творчості “Алушта” за суму не менш ніж 2 000 000 грн. товариству з обмеженою відповідальністю “Союз-Алушта”.
Позивач вважає, що вказаний договір є нікчемним, та підтверджує тим, що Голова правління Національної спілки кінематографістів України Беліков М. О. при укладенні договору купівлі-продажу об’єму від 12 лютого 2003 року перевищив повноваження. Крім того, на думку позивача, у зв'язку з недотриманням сторонами за договором вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, вказаний договір від 12 лютого 2003 року є нікчемним правочином відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України.
Згідно вимогам Цивільного Кодексу України, що діяв в період укладення договору купівлі-продажу обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу була встановлена тільки для договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Таким чином, договір купівлі-продажу № 31 від 12 лютого 2003 року був укладений в належній формі і не вимагав нотаріального посвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що зобов’язання за договором купівлі-продажу сторони виконали у повному обсязі.
Відповідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 2003 року, на правовідносини за договором купівлі-продажу від 12 лютого 2003 року з його повним виконанням сторонами за договором (проведенням розрахунків, передачею майна тощо) поширюються норми Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року.
Крім того, позивачем пропущений загальний строк позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України.
Відповідно пункту 4 статті 258 Цивільного Кодексу України, позовна давність в 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемної угоди. У зв'язку з тим, що угода до договору купівлі-продажу від 12 лютого 2003 року - не є нікчемною, спеціальна позовна давність в 10 років застосована бути не може.
Господарським судом правомірно зазначено, що позовні вимоги в частині повернення незавершеного будівництвом об’єкту – будинку творчості „Алушта” задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності і щодо незавершеного будівництвом нерухомого майна, законодавство передбачає лише можливість купівлі-продажу будівельних матеріалів, які можуть бути віднесені до нерухомого майна.
Судова колегія не може прийняти до уваги твердження позивача, що 19 лютого 2003 року між Національною спілкою кінематографістів України та товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Алушта” було укладено додаткову угоду б/н до договору № 31 від 12 лютого 2003 року, відповідно до якого НСКУ передав товариству з обмеженою відповідальністю „Союз-Алушта” право власності на берегоукріпні споруди, 132 погонних метри та медичний павільйон, що розташовані на набережній в с. Семидвір’я, Лучистовської сільської Ради, оскільки, позивачем не надано ні оригіналу додаткової угоди до договору від 19 лютого 2003 року, ні акту прийому-передачі до вказаної додаткової угоди із переліку відчуженого майна, а також докази того, що за означеною додатковою угодою або у склад відчуженого за договором від 12 лютого 2003 року майна входили берегоукріплюючі споруди (132 погонних метри) та медичний павільйон, що розташовані на набережній в с. Семидвір’я, Лучистовської сільської Ради.
Судом встановлено, що приватним підприємством "Евіта" відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України підтверджено право власності даного підприємства на берегоукріпні споруди, 132 погонних метри та медичний павільйон, що розташовані на набережній в с. Семидвір'я, Лучистовської сільської Ради АР Крим, а також те, що вказане нерухомі майно не є складовою частиною Будинку творчості "Алушта" Спілки кінематографістів Союзу РСР.
Так, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2005 року у справі № 2-942-1/05 за заявою Єлетіна О. В., за участю зацікавленої особи - Приватного підприємства “Евіта”, про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено факт правонаступництва Приватним підприємством “Евіта”прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю „Евіта", яке в свою чергу є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіноцентр", яке в свою чергу є правонаступником Українського акціонерного товариства закритого типу „Кіноцентр", яке в свою чергу є правонаступником Українського республіканського об'єднання Всесоюзного творчо-виробничого об'єднання "Кіноцентр" Союзу кінематографістів СРСР, яке в свою чергу є правонаступником Українського підприємства Всесоюзного творчо-виробничого об'єднання "Кіноцентр".
Господарським судом, з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України , зроблений висновок, що Постановою арбітражної наглядової колегії Вищого Арбітражного суду України від 21 березня 1995 року № 04-1/КВ 8/ЗП-15/29 у справі за позовом Спілки кінематографістів України (правонаступником якої є позивач по справі) до Українського акціонерного товариства закритого типу “Кіноцентр” (правонаступником якого є відповідач по справі) та державної адміністрації Шевченківського району м. Києва про визнання недійсними засновницьких документів УАТЗТ "Кіноцентр", його державної реєстрації, ліквідації АТ і визнанні за Спілкою кінематографістів України права власності на майно УАТЗТ відмовлено в позові Спілки кінематографістів України до державної адміністрації Шевченківського району міста Києва та УАТЗТ "Кіноцентр", оскільки Спілка кінематографістів України не була і не є власником майна УРО „Кіноцентр”.
Постановою визнано та підтверджено право власності Українського акціонерного товариства закритого типу “Кіноцентр” на майно, яке, зокрема, включає і берегоукріпні споруди східної частини м. Алушти, 132 погонних метри та медичний павільйон.
Ухвалою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов від 12.06.1998 р. № 04-1/11-15/55а зазначена постанова залишена без змін. В даній ухвалі окремо зазначено, що Спілка кінематографістів України, яка була структурним підрозділом Спілки кінематографістів СРСР, не була суб'єктом права власності майна УРО ВТВО "Кіноцентр". Крім того, це майно ніколи не знаходилось у повному господарському віданні Спілки кінематографістів України.
Відповідачем також надані докази, які підтверджують взяття берегоукріплюючих споруд та медичного павільйону на баланс підприємств, правонаступником яких є приватне підприємство “Евіта”. Згідно акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту берегоукріпних споруд Східної зони м. Алушти”, а також, наказу по УП ВТВО “Кіноцентр” від 04 грудня 1989 року № 103, на виконання та відповідно до вищезазначеного Акту, вбачається, що вказане нерухоме майно було прийнято на баланс УП ВТВО “Кіноцентр”. Вказані документи підтверджують про закінчення будівництва берегоукріпних споруд та здачу їх в експлуатацію у 1989 р., а також підтверджують взяття їх на баланс правопопередника приватного підприємства “Евіта”.
Рішенням Арбітражного суду Автономної республіки Крим від 20-26 серпня 1998 року у справі № 4298-1 за позовом Українського Акціонерного товариства “Кіноцентр”, м. Київ, правонаступником якого є Приватне підприємство “Евіта”, до Кримського акціонерного товариства по туризму та екскурсіям “Кримтур”, було зобов'язано Кримське акціонерне товариство по туризму та екскурсіям “Кримтур” повернути УАТ “Кіноцентр”берегоукріпні споруди у строк до 01 листопада 1998 року.
На виконання Рішення Арбітражного суду Автономної республіки Крим від 20-26 серпня 1998 року у справі № 4298-1 Українським Акціонерним товариством “Кіноцентр”, м. Київ, та Кримським акціонерним товариством по туризму та екскурсіям “Кримтур” складено та підписано акт прийому-передачі берегоукріпних споруд східної частини м. Алушти, 132 погонних метри та медичного павільйону.
Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 14 березня 2006 року при перегляді вказаного рішення за касаційною скаргою, зазначено, що отримання НСКУ в червні 1999 року свідоцтва П-563 про право власності на будинок творчості "Алушта" Спілки кінематографістів СРСР від 04.06.1999 не породжує юридичних наслідків для сторін по справі та не спростовує належність УАТ "Кіноцентр" на праві власності берегоукріплюючих споруд східної частини м. Алушти 132 погонних метра та медичного павільйону.
Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 20.06.2005 р. по справі № 2-1/9500-2005 за позовом Приватного підприємства “Евіта” до виконавчого комітету Лучистовської сільської ради м. Алушти Автономної республіки Крим про визнання недійсним рішення ненормативного характеру встановлено право власності ТОВ "Союз-Алушта" на берегоукріпні споруди та зобов'язано Бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію цих споруд на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "Союз- Алушта".
Судом було встановлено, що оскільки Приватне підприємство "Евіта" є власником берегоукріпних споруд східної частини м. Алушти, 132 погонних метри та медичного павільйону, рішення виконкому, що оскаржене, порушує право власності позивача на берегоукріпні споруди, та визнано недійсним.
Отже, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вищезазначене підтверджує, що берегоукріпні споруди східної частини м. Алушти, 132 погонних метри та медичний павільйон мають єдиного власника –приватного підприємства "Евіта".
Господарським судом досліджено рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 19 липня 2005 р. по справі № 2-20/10283-2005 за позовом приватного підприємства “Евіта” до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації про спонукання прийняти рішення про реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості, визнано право власності на берегоукріпні споруди за приватним підприємством “Евіта” та зобов'язано Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації здійснити реєстрацію прав власності на берегоукріпні споруди східної частини м. Алушти, 132 погонних метри та медичного павільйону у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, судом правомірно зроблений висновок, що приватне підприємство “Евіта” володіє, користується та розпоряджається берегоукріпними спорудами східної частини міста Алушти, 132 погоних метри та медичним павільйоном.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 101, частиною 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Національної спілки кінематографістів України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року у справі № 2-26/6494-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді В.М. Плут
Ю.В. Борисова