ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3225/25 Справа № 197/461/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого судді Бондар Я.М.,

       суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

       секретар судового засідання Лідовська А.А.

       сторони справи:

       позивач – ОСОБА_1  

       відповідач – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряне»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1  на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року, ухвалене суддею Нестеренком О.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 17 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

У травні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Сільськогоспорадського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряне» про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та трьох процентів річних за прострочення сплати орендної плати.

 Просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 106 272,53 грн., які складаються: з суми орендної плати за користування земельною ділянкою, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.01.2008 року по 26.04.2024 року, в розмірі 35 813 грн. 29 коп.; пені за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати за період з 01.11.2007 року по 26.04.2024 року в розмірі 67 596 грн. 95 коп.; трьох відсотків річних від простроченої суми за 17 повних років прострочення в розмірі 2 862 грн. 29 коп.; також витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги та сплачений судовий збір. 

Позов обґрунтовано обставинами: ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0220205 належала земельна частка (пай) загальною площею 5,86 га., яка знаходиться на території Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

25.09.2002 року між ОСОБА_2  та Сільськогосподарським ТОВ «Зоряне» був укладений Договір оренди земельної частки (паю), згідно якому ОСОБА_2 передала, а Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» прийняло вказану земельну частку (пай) в оренду.

Згідно пункту 2.2. та згідно додатку до вказаного Договору Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» за користування земельною часткою (паєм) зобов`язалося, щороку, в період з 01 серпня по 01 листопада, сплачувати ОСОБА_2 орендну плату в натуральній формі, а саме - надавати їй 1500,00 кг. фуражного зерна, 500,00 кг. продовольчої пшениці та 150,00 кг. соняшнику. 

Згідно пункту 2.3. вказаного Договору він був укладений на п`ять років до 25.09.2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянка ОСОБА_2 померла.

09.11.2022 року Широківським районним судом Дніпропетровської області було ухвалене рішення, за яким визнано за позивачем в порядку спадкування за заповітом право на земельну ділянку (пай) розміром 5,86 умовних кадастрових гектарів, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Карпівська сільська рада, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0220205. Після набрання даним рішенням законної сили, а саме 10.12.2022 року, позивач став власником земельної частки (паю), яка належала померлій ОСОБА_2 , відповідно - її правонаступником.

Рішеннями Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №1036 від 08.05.2023 року та №1037 від 08.05.2023 року, замість належної померлій ОСОБА_2  земельної частки (паю) загальною площею 5,86 га., позивачу були передані у власність розташовані за межами села Олександрія Криворізького району Дніпропетровської області земельні ділянки загальною площею 1,5961 га 3,7898 га.

Позивач вважає, що у виконання Договору оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року, Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне», незважаючи на те, що орендодавець ОСОБА_2  померла та на відсутність до 10.12.2022 року нового власника земельної частки (паю), було зобов`язане щороку, в період з 01 серпня по 01 листопада, сплачувати орендну плату.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського  товариства з  обмеженою відповідальністю «Зоряне» про  стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та трьох процентів річних за прострочення сплати орендної плати задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряне» на користь ОСОБА_1 суму орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 2003 по 2007 роки за Договором оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року у сумі 5 612 (п`ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряне» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн 56 коп.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряне» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судом рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, просить йго скасувати та у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомог в розмірі 20 000 грн., 1 211,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позову до суду, а також, сплачений позивачем судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1818,00 грн.

При цьому, скаржник зазначає, що заявлені нім позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми орендної плати за користування земельною ділянкою, з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати та трьох відсотків річних від простроченої суми за 17 повних років прострочення ґрунтуються на нормах матеріального права, а саме: ст.22, 32 Закону України «Про оренду землі», статтей 96, 148-1 Земельного Кодексу України, статтей 526, 537, 549, 611, 624,625, 770 ЦК України та умовами Договору оренди земельної ділянки (п.2.2, п.2.3, розділу 3 Договору).

Окрім того, позивач зазначає, що внесення сум орендної плати за користування земельною ділянкою на депозит нотаріуса є правом, а не обов`язком відповідача, однак небажання відповідача скористатися цим правом не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату іншим чином, зокрема шляхом нарахування її на окремий позабалансовий рахунок, що не було зроблено відповідачем та вказує на ухилення відповідача від сплати орендної плати.

Також позивач зазначає, що з моменту державної реєстрації 26.05.2023 його права власності на дві земельні ділянки, які була надані йому замість, належної померлій ОСОБА_2 земельної ділянки, і до укладення 06.06.2023 між позивачем та відповідачем типових договорів оренди пройшло 11 днів. При цьому, під час укладення цих договорів він особисто повідомів директору всю повну інформацію про належні йому на праві приватної власності земельні ділянки, іх кадастрові номери, місця розташування, площу, та повну інформація про нового власника цих земельних ділянок, платіжні реквізити. Тому, позивач вважає неправильними висновки суду першої інстанції, про те, що у даному випадку не відбулося прострочення зобов`язання, тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача ОСОБА_1 його представника адвоката Голівера П.В., які, кожен окремо, підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав, просили скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повне задоволення позову ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.09.2002 між ОСОБА_2  (орендодавець) та Сільськогосподарським ТОВ «Зоряне» (орендарем) був укладений Договір оренди земельної частки (паю), згідно якого ОСОБА_2  передала, а Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» прийняло вказану земельну частку (пай) в оренду.

Згідно п.2.2. та згідно додатку до вказаного Договору Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» за користування земельною часткою (паєм) зобов`язалося щороку, в період з 01 серпня по 01 листопада, сплачувати громадянці ОСОБА_2 орендну плату в натуральній формі, а саме - надавати їй 1500,00 кг. фуражного зерна, 500,00 кг. продовольчої пшениці та 150,00 соняшнику.

Згідно п. 2.3. вказаного Договору  він був  укладений на  п`ять років до   ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.08.2018.

За позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право на земельну ділянку (пай) розміром 5,86 умовних кадастрових гектарів, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Карпівська сільська рада, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0220205, що підтверджується рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 року, яке набрало законної сили 10.12.2022.

Рішеннями Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №1036 від 08.05.2023 року та №1037 від 08.05.2023 року, замість належної померлій ОСОБА_2  земельної частки (паю) загальною площею 5,86 га, позивачу були передані у власність розташовані за межами села Олександрія Криворізького району Дніпропетровської області земельна ділянка загальною площею 1,5961 га з кадастровим номером 1225886600:17:001:0667 та земельна ділянка загальною площею 3,7898 га з кадастровим номером 1225886600:17:001:0664.

Згідно з Постановою КМУ від 03.07.2003 року №1030 «Про встановлення рівня заставних цін на зерно» у 2003 році на момент смерті орендодавця ОСОБА_2 ціна фуражного зерна (згідно ДСТУ 3768:2019 - пшениці м`якої 4-го класу) складала 495,00 грн. за тонну, ціна продовольчої пшениці (згідно ДСТУ 3768:2019 - пшениці м`якої З-го класу) - 550,00 грн. за тонну, ціна насіння соняшнику - 700,00 грн. за тонну. Вартість зазначених в Договорі оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року 1500,00 кг фуражного зерна складала 742 грн. 50 коп. (742,50 грн. = 495,00 грн. + 495,00 грн. : 2), 500,00 кг. продовольчої пшениці - 275,00 грн. (275,00 = 550,00 грн. : 2), 150,00 кг. насіння соняшнику - 105,00 грн. (105,00 грн. = 700,00 грн. Х 150,00 кг: 1000,00 кг).

Таким чином, на момент смерті орендодавця ОСОБА_2 розмір річної орендної плати в грошовому еквіваленті складав 1122 гривні 50 копійок (742,50 грн. + 275,00 грн. + 105,00 грн.). Відповідно - загальний розмір орендної плати за 2003 - 2007 роки (тобто за п`ять років) склав 5612 грн. 50 коп. (5612,50 грн. = 1122,50 грн. Х 5).

Після оформлення спадщини - 10.12.2022 року, позивач як правонаступник померлої ОСОБА_2 за Договором оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року, звернувся до директора Сільськогосподарського ТОВ «Зоряне» ОСОБА_3 з проханням виплатити йому заборгованість по орендній платі за 2003 - 2007 роки. Вказане прохання директором ОСОБА_3  було проігнороване. Під час розмови з директором йому стало відомо, що з 2003 по 2007 роки Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» орендну плату за Договором оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року у депозит нотаріуса не вносило.

Позивач посилається на Лист Міністерства юстиції України від 12.03.2012 №113-0-2-12/13.1, згідно якого, протягом 2003 - 2007 років, у виконання умов Договору оренди земельної частки (паю) від 25.09.2002 року, Сільськогосподарське ТОВ «Зоряне» мало внести у депозит нотаріуса грошові кошти в розмірі 5612 гривень 50 копійок.

Згідно з наданим Розрахунком заборгованості, позивач просив стягнути на свою користь грошові кошти в розмірі 106 272,53 грн., які складаються: з суми орендної плати за користування земельною ділянкою, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.01.2008 року по 26.04.2024 року, в розмірі 35 813 грн. 29 коп.; пені за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати за період з 01.11.2007 року по 26.04.2024 року в розмірі 67 596 грн. 95 коп.; трьох відсотків річних від простроченої суми за 17 повних років прострочення в розмірі 2 862 грн. 29 коп.; також витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 20 000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. 

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених та оцінених доказів наданих позивачем, виходив з неможливості достовірно встановити неналежність виконання зобов`язання відповідачем. Тому посилання позивача на порушення відповідачем договірних зобов`язань та як наслідок застосування відповідних наслідків (пені) є безпідставним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. В даному випадку прострочення зобов`язання не відбулося, тому підстави для нарахування інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми відсутні.

Судом також враховано, що 08.05.2023 Рішеннями Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №1036 та №1037 замість належної померлій ОСОБА_4 земельної частки (паю) загальною площею 5,86 га, позивачу були передані у власність розташовані за межами села Олександрія Криворізького району Дніпропетровської області земельна ділянка загальною площею 1,5961 га та земельна ділянка загальною площею 3,7898 га, що свідчить про те, що земельна частка (пай) загальною площею 5,86 га, яка була об`єктом договору оренди землі втратила свої технічні характеристики, а виділення її в натурі (на місцевості) є неможливим. Водночас суд враховав, що з моменту смерті орендодавця і до 25.09.2007, фактичним землекористувачем залишався відповідач. Надавши правову оцінку натуральній формі орендної плати в контексті визначення недоведеності неналежності виконання зобов`язання, суд, враховуючи положення ст.22 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент виникнення права вимоги правонаступника за виконанням зобов`язання (10.12.2022), передбачала грошовий еквівалент натуральної форми орендної плати, дійшов висновку, що стягненню підлягає сума у розмірі 5612,50 грн як грошовий еквівалент орендної плати за 2003-2007 роки.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і не може погодитись з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Водночас Закон України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент виникнення договірних відносин між ОСОБА_2 (25.09.2002) та відповідачем, не передбачав грошовий еквівалент для розрахунку у натуральній формі.

Частина 1 статті 148-1 Земельного Кодексу України передбачає, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, зокрема, в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу в депозит.

Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що унесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.

Згідно Листа Міністерства юстиції України від 12.03.2012 №113-0-2-12/13.1, у випадку смерті орендодавця для належного виконання зобов`язань орендар має право внести грошові суми в депозит нотаріуса для подальшої їх передачі спадкоємцям такого кредитора-орендодавця.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 624 ЦК України передбачає, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частини 1,2 статті 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини ОСОБА_2 – орендодавця та відповідача – Сільськогосподарського ТОВ «Зоряне», опосередковувались договором оренди землі від 15.09.2002, укладеним на п`ять років – до 25.09.2007.

Серед можливих трьох форм орендної плати (грошової, натуральної та відробіткової), сторони передбачили натуральну у розмірі: фуражне зерно 1500кг, продовольча пшениця 500кг, соняшник 150кг.

Ні договір оренди землі, ні Закон України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент виникнення договірних відносин між ОСОБА_2 та відповідачем (25.09.2002), не передбачав грошовий еквівалент для розрахунку у натуральній формі.

Після смерті ОСОБА_2 04.06.2003 і до 25.09.2007 орендна плата за користування земельною ділянкою не справлялась.

Обов`язок нового власника земельної ділянки повідомити у встановленому законом порядку землекористувача про набуття ним права власності на земельну ділянку передбачений ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України.

Так, особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Судом встановлено, що рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право на земельну ділянку (пай) розміром 5,86 умовних кадастрових гектарів, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Карпівська сільська рада, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії №0220205. Після набрання даним рішенням законної сили, а саме 10.12.2022 року, позивач став власником земельної частки (паю), яка належала померлій ОСОБА_2 , відповідно - її правонаступником.

В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що з моменту державної реєстрації 26.05.2023 його права власності на дві земельні ділянки, які була надані йому замість, належної померлій ОСОБА_2 земельної ділянки, і до укладення 06.06.2023 між позивачем та відповідачем типових договорів оренди пройшло 11 днів. При цьому, під час укладення цих договорів він особисто повідомів директору всю повну інформацію про належні йому на праві приватної власності земельні ділянки, іх кадастрові номери, місця розташування, площу, та повну інформація про нового власника цих земельних ділянок, платіжні реквізити, тому неправильними є висновки суду першої інстанції, про те, що у даному випадку не відбулося прострочення зобов`язання, тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на те, що з часу смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_1  її спадкоємцем за заповітом став позивач  ОСОБА_1 , з 10.12.2022 року (дата надбрання судовим рішенням законної сили), позивач став власником земельної частки (паю), яка належала померлій ОСОБА_2 , відповідно - її правонаступником, проте в порушення вимог ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України протягом одного місяця не повідомив орендаря про свої права на земельну ділянку, а зробив це лише 06.06.2023 року під час укладення нових договорів оренди на дві земельні ділянкі, які були йоми виділені замість належної ОСОБА_2 земельної ділянки, спадкоємцем якої він став.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції з 01.01.2008 року по 26.04.2024 року, в розмірі 35 813 грн. 29 коп.; пені за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати за період з 01.11.2007 року по 26.04.2024 року в розмірі 67 596 грн. 95 коп.; трьох відсотків річних від простроченої суми за 17 повних років прострочення в розмірі 2 862 грн. 29 коп, проте, колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції про недоведеність позивачем цих позовних вимог, оскільки наданими позивачем доказами прострочення зобов`язання орендаря не доведено.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки на час виникнення права вимоги правонаступника, позивача по справі – 10.12.2022 норми ст.22 ЗУ «Про оренду землі» передбачали грошовий еквівалент натуральної форми орендної плати, задоволенню підлягає позов в частині стягнення суми орендної плати за 2003 - 2007 роки (тобто за п`ять років) у розмірі 5 612,50 грн.

Судовий збір і витрати на правничу допомогу суд першої інстанції задовольнив пропорційно до задоволених позовних вимог, які склали 5% від заявленої суми позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального   права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,   а стосуються необхідності переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1   залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 березня 2025 року.

Головуючий: 

Судді: