ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2011 р. Справа № 66/260-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1 (дов. №02-07/819 від 18.04.2011р.),
відповідача –не з’явився,
третьої особи –ОСОБА_2 (дов. №623 від 08.06.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Приватного підприємства «ВІТАЛІЯ-Плюс», м. Харків (вх. №4501Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року у справі №66/260-10
за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Харків
до Приватного підприємства «ВІТАЛІЯ-Плюс», м. Харків,
третя особа ОСОБА_3, м. Харків
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року у справі №66/260-10 (суддя Прохоров С.А.) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Позовні вимоги задоволено. На задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»за договором невідновлювальної кредитної лінії № 834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008року, укладеним з ОСОБА_3 у розмірі 2 579 186,57 грн., звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення першого поверху №1-7, 9-21 площею 443,4 кв.м., другого поверху №1-11, площею 435,5 кв.м., третього поверху №1-17, площею 435,9 кв.м. в літері «А-3»загальною площею 1314,8 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, вул. Костичева, буд.25-В та належать Приватному підприємству «ВІТАЛІЯ–Плюс»на праві власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2008 року, справа №29/330-08, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»12.08.2008 року на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20426687 за реєстраційним номером 24325293, номер запису: 8387 в книзі:1. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за вартістю не нижчою від ринкової вартості у розмірі 8594642 грн., встановленої згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2261 від 16.06.2011 року, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону «Про іпотеку», надано ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»(61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код 09351014) - іпотекодержателю право на продаж: предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також: право проведення усіх дій, пов'язаних із збереженням та реалізацією предмета іпотеки. Зобов'язано Приватне підприємство «ВІТАЛІЯ –Плюс» звільнити займані приміщення, передати ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну. Надано ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надано ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Стягнуто з Приватного підприємства «ВІТАЛІЯ –Плюс»на користь ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Видано накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року по справі №66/260-10 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач,зокрема, посилається на те, що позивач не у повному обсязі виконав умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008року, зокрема, не надав доказів отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 100000 доларів США. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував те, що претензія позивача №111.4.1-01/67-2280 від 14.04.2010р. не може вважатися такою, що відноситься до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008року, що свідчить про незастосування позивачем дій на виконання положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку». Місцевий господарський суд, також, не надав належної правової оцінки укладеному між сторонами договору, та необґрунтовано не задовольнив клопотання про зупинення провадження у справі, що призвело до передчасного помилкового вирішення спору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 03.11.2011 року.
01.11.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №10643) про зупинення провадження у справі №66/260-10 за позовом АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк»до ПП «ВІТАЛІЯ –Плюс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення 2579186,57 грн. до вирішення пов’язаної з нею цивільної справи №2-8454/10/13, що розглядається Київським районним судом м. Харкова, за позовом ОСОБА_3 до АКБ СР «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Петровського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»за участю третьої особи ПП «ВІТАЛІЯ –Плюс», м. Харків про визнання правочинів недійсними.
До Харківського апеляційного господарського суду 02.11.2011 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №10678), в якому він просить рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року по справі №66/260-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
03.11.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшла заява (вх.№10726) з обґрунтуванням його позиції щодо незаконності оскаржуваного судового рішення.
В судовому засіданні 03.11.2011 року було оголошено перерву до 10.11.2011 року.
09.11.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №10924), в яких він уточнює свої вимоги та просить зупинити провадження у справі №66/260-10 за позовом АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк»до ПП «ВІТАЛІЯ - Плюс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення 2579186,57 грн. до вирішення пов’язаної з нею цивільної справи №2-2493/11/13, що розглядається Київським районним судом м. Харкова, за позовом ОСОБА_3 до АКБ СР «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Петровського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»за участю третьої особи ПП «Віталія –Плюс», м. Харків про визнання правочинів недійсними. При цьому, відповідач зазначає, що ухвалами Київського районного суду м. Харкова неодноразово залишався без розгляду вказаний позов ОСОБА_3 Однак, вказані ухвали скасовувалися Апеляційним судом Харківської області, а справа направлялася для продовження розгляду до Київського районного суду м. Харкова. При цьому, справі кожен раз присвоювався новий номер. Таким чином, номери 2-8454/10/13, 2018/2-1801/11, 2-2493/11/13 відносяться до однієї і тієї цивільної справи.
10.11.2011 року від представника відповідача надійшла заява (вх. №10959) про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні 10.11.2011 року представник третьої особи підтримав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та апеляційну скаргу, а також просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2011 року по справі №66/260-10 та задовольнити апеляційну скаргу ПП «Віталія –Плюс»в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження у справі, просив залишити рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2011 року по справі №66/260-10 без змін, а апеляційну скаргу ПП «Віталія –Плюс»без задоволення.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з’ясувати: як пов’язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Як свідчить зміст клопотання відповідача, він просить зупинити дану справу у зв’язку з розглядом іншої справи між тими ж сторонами, предметом спору якої, зокрема, є визнання недійсними договору невідновлювальної кредитної лінії № 834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008року та іпотечного договору № 834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008року.
Однак, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов’язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто, у суду є можливість розглянути дану справу до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.
Також, сам відповідач, якщо він дійсно намагається досягти істини по справі, не позбавлений права та можливості під час розгляду даної справи доводити факт недійсності правочинів, за якими проводиться стягнення. Однак, доказів в обґрунтування його правової позиції щодо недійсності укладених між сторонами угод ним не надано. Вказане свідчить лише про намагання відповідача затягнути розгляд справи по суті.
Окрім того, згідно з поясненнями до клопотання від 09.11.2011 року (вх. №10924) відповідач просить зупинити провадження у справі №66/260-10 до вирішення пов’язаної з нею цивільної справи №2-2493/11/13, що розглядається Київським районним судом м. Харкова. При цьому він зазначає, що номери 2-8454/10/13, 2018/2-1801/11, 2-2493/11/13 відносяться до однієї і тієї цивільної справи.
На підтвердження наявності в провадженні іншого суду пов’язаної справи відповідачем надано судові повістки про виклик сторін до Київського районного суду м. Харкова на 11.11.2011 року по справі №2-2493/11/13. Однак, ним не надано доказів на підтвердження того, що номери 2-8454/10/13, 2018/2-1801/11, 2-2493/11/13 стосуються однієї і тієї цивільної справи. У зв’язку з цим, з наявних матеріалів неможливо встановити, що є предметом розгляду справи №2-2493/11/13, та яким чином цей спір пов'язаний з розглядом справи №66/260-10.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк»(назву якого в наступному змінено на ПАТ «Укрсоцбанк»;позивач) та ОСОБА_3 (третя особа), був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 834/18-27/35/8-286 (т.1, а.с. 27-34). Згідно вказаного договору №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року на підставі заявки ОСОБА_3 (т.1, а.с. 35), позивач надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 300000,00 доларів США (т.1, а.с. 148).
Згідно п.п. 3.3.5, 3.3.6., 3.3.7 договору №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року третя особа взяла на себе зобов'язання забезпечувати повернення кредиту, сплати процентів та комісії за його використання, а також пені у разі невиконання кредитних зобов'язань у визначений строк.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно пп. 3.2.2.2.та 3.3.14 договору №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року кредитор (позивач) у разі невиконання позичальником (третьою особою) своїх зобов’язань за договором, має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня вручення позичальнику письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).
У відповідності п. 3.2.7.договору №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року,у разі порушення зобов’язань, зазначених у пп. 3.3.3.- 3.3.16. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, кредитор в односторонньому порядку має право розірвати договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов’язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штраф) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання.
Проте ОСОБА_3 свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відповідних процентів у строки, встановлені умовами договору№834/18-27/35/8-286від 02.10.2008 року не виконала. У зв’язку з чим, позивач звернувся до третьої особи з претензією №11.4.1-01/67-2280 від 14.04.2010р. (т.1, а.с. 49) про сплату заборгованості у загальній сумі 2579186,57грн., в т.ч. поточна заборгованість за кредитом –299924,03 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2376897,94 грн.; за відсотками –4248,93 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 33672,77 грн.; заборгованість за відсотками –19616,44 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 155460,29 грн.; пеня –13155,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
На виконання пп. 1.4.1 договору№834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 рокув якості забезпечення зобов’язань за даним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір №834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008 року,предметом якого є нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху №1-7, 9-21 площею 443,4 кв.м., другого поверху №1-11, площею 435,5 кв.м., третього поверху №1-17, площею 435,9 кв.м. в літері «А-3», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Костичева, буд. 25-в.
Згідно п. 1.2. іпотечного договору№834/19-27/35/8-251від 02.10.2008 року, узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки становить 5094902,59 грн., що в еквіваленті складає 1048010, 41 дол. США.
Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору№834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008 року у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5. іпотечного договору №834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008 року встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 4.6. іпотечного договору №834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду:шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
У зв’язку з порушенням третьою особою умов кредитного договору №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року (основного зобов’язання) позивачем було направлено відповідачу претензію №11.4.1-01/67-2279 від 14.04.2010 року (т.1, а.с. 50) про сплату заборгованості у загальній сумі 2579186,57грн., в т.ч. поточна заборгованість за кредитом –299924,03 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2376897,94 грн.; за відсотками –4248,93 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 33672,77 грн.; заборгованість за відсотками –19616,44 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 155460,29 грн.; пеня –13155,57 грн. (а.с. 50,т.1).
Проте, після спливу 30-тиденного терміну, вимога банку (позивача) залишена відповідачем без належного реагування. Докази того, що відповідач, станом на момент розгляду справи, погасив існуючу заборгованість за кредитним договором №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року (основним зобов’язанням) в матеріалах справи також відсутні. Навпаки, надані позивачем виписки по особовим рахункам (т.1,а.с; 148-185) свідчать про наявність вказаного у претензіях боргу третьої особи за договором №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року.
Таким чином, позивач, на підставі ст.33 Закону України «Про іпотеку»та п 4.1. іпотечного договору №834/19-27/35/8-251від 02.10.2008 року набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху №1-7, 9-21 площею 443,4 кв.м., другого поверху №1-11, площею 435,5 кв.м., третього поверху №1-17, площею 435,9 кв.м. в літері "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Костичева, буд. 25-в., та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки погасити існуючу заборгованість відповідача за кредитним договором №834/18-27/35/8-286 від 02.10.2008 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність та достатність правових підстав для задоволення вимог позивача та звернення стягнення на визначене іпотечним договором № 834/19-27/35/8-251 від 02.10.2008р майно, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2261 від 16.06.2011 року ринкова вартість нежитлової будівлі літ. «А-3»(приміщень першого поверху №1-7, 9-21 площею 443,4 кв.м., другого поверху №1-11, площею 435,5 кв.м., третього поверху №1-17, площею 435,9 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Костичева, буд. 25-в складає 8594642 грн. Вказані висновки експерта були правомірно покладені місцевим господарським судом при визначенні початкової вартості реалізації предмету іпотеки.
Колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду не може бути прийнято до уваги посилання апелянта на те, що в претензії №11.4.1-01/67-2280від 14.04.2010 року помилково зазначено про видачу кредитних коштів позичальнику у сумі 400000 доларів США, оскільки заявлена в претензії до стягнення сума відповідає дійсності. Необґрунтованими виявилися і доводи апелянта щодо невірного визначення судом першої інстанції правової природи укладеного між сторонами кредитного договору.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
У зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги не має.
Судові витрати пов’язані з розглядом апеляційної скарги відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на рахунок відповідача.
Керуючись статтями 85, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІТАЛІЯ-Плюс»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2011 року у справі №66/260-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Т.В. Кравець
Суддя О.О. Крестьянінов
Повний текст постанови підписаний 14.11.2011 року.