У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: – Ковальчук Н.М.,
суддів – Боймиструка С.В., Собіни І.М.,
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Кузнецовського міського суду від 03 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовського міського суду від 03 серпня 2011 року позов ОСОБА_2 до ВАТ «НАСК «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_2 57812 (п’ятдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 71 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про судові витрати.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ВАТ «НАСК «Оранта»оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неправильно оцінено обставини справи, зокрема той факт, що позивач не погоджував із ВАТ «НАСК «Оранта»питання компенсації за його рахунок збитків потерпілим, а також і сам не звертався із заявою про компенсацію йому виплаченої суми. Стверджує, що факт відсутності попередньої згоди страховика на здійснення виплати збитків потерпілим підтверджений показами свідків у судовому засіданні та матеріалами справи, а відтак немає підстав для проведення компенсації. Наполягає на тому, що факт здійснення розрахунку не свідчить про те, що ВАТ «НАСК «Оранта»погодилась компенсувати витрати страхувальнику, також відсутні підстави вважати, що страховиком розглядалося питання про виплату страхового відшкодування. Вказує, що позивач не є особою, яка має право на отримання такого відшкодування. Доводить, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто пеню, оскільки виплата страхового відшкодування страхувальнику законом не передбачена, а на компенсацію витрат страхувальника ВАТ «НАСК «Оранта»згоди не давала. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до договору обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з настанням страхового випадку, який стався із позивачем 26.01.2009 року, страховик _______________________________________________________________________________
Справа № 22-2006/11 Головуючий у І інстанції –Демчина Т.Ю.
Категорія: 30.34 Доповідач –Ковальчук Н.М.
зобов”язаний виплатити суму страхового відшкодування, з врахуванням індексу інфляції, пеню за прострочення грошового відшкодування, та витрати понесені позивачем на відшкодування шкоди здоров”ю потерпілих.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Судом встановлено: 26.01.2009 року в м.Кузнецовську Рівненської області ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "Фіат-Івеко"д.н.з. НОМЕР_2, порушив пп.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок події транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження.
Постановою Кузнецовського міського суду від 03 квітня 2009 року доведено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2
Згідно ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі Закону), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/3341186,13.01.09 р. між ОСОБА_2 та ВАТ НАСК "Оранта" транспортний засіб "Фіат Івеко"д.н.з. НОМЕР_2 застрахований по 13.01.2010 р. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 35000 грн., ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров"я потерпілих (на одного потерпілого) –51000 грн.
27 січня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Факт звернення з заявою про страхове відшкодування підтверджується відповідачем у листі Кузнецовському відділенню Рівненської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" від 30.11.2009 року(а.с.6) та поясненнями свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що він являється аварійним комісаром, у січні 2009 року до нього звернувся ОСОБА_2 по питанню настання страхового випадку, ним проводився огляд транспортного засобу ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1. При цьому, за його участю складений акт огляду транспортного засобу та опис пошкоджених деталей автомобіля.
30 листопада 2009 року відповідачем прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що позивач без погодження з страховиком здійснив виплату потерплому компенсації за ушкоджений автомобіль та за шкоду, заподіяну здоров”ю.
Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 31.03.09 р., потерпілі отримали від ОСОБА_2 гроші в сумі 38971 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої їх автомобілю в результаті ДТП, а також 900 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я потерпілих.
В судовому засіданні позивач пояснив, що розмір шкоди, заподіяної здоров”ю потерпілим, визначено на підставі чеків на придбання ліків, які подані страховику.
Потерпілі не заперечували про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2, про що 31.03.09 р. направили відповідачу заяву.
Враховуючи, що позивач, у відповідності до вимог ст.33-35 Закону, 27.01.2009 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, збиток потерпілим відшкодував 31.03.2009 року, то у ВАТ НАСК "Оранта" у листопаді 2009 року не було підстав приймати рішення про відмову в страховій виплаті з підстав відсутності попередньої згоди страховика на здійснення виплати збитків потерпілим.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 до заяви про страхове відшкодування було подано всі передбачені ст.35 Закону документи.
Випадки, коли страховиком не відшкодовується шкода у разі настання страхового випадку, передбачені статтею 32 Закону. Будь-яких доказів про наявність підстав, передбачених законом, для відмови у відшкодуванні страхової виплати, не встановлено.
Частиною 3 ст.35 Закону покладено на страховика зобов'язання надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою. Тому, суд прийняв вірне рішення про стягнення страхового відшкодування відповідно до звіту спеціаліста автотоварознавця, в межах ліміту відповідальності та з врахування вимог ч.2 ст.37 Закону, ст.625 ЦК України.
Таким чином, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення слід залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відхилити.
Рішення Кузнецовського міського суду від 03 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Боймиструк С.В.
підпис Собіна І.М.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.