№2-о-102/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09.08.2007р.        Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

при секретарі Довбань СМ. ,  з участю заявниці ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Вільногірську цивільну справу за заявою    ОСОБА_1про встановлення юридичного факту належності частки в спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності частки в спільному майні,  в якій зазначає,  що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.10.1994р. їй та її чоловікові - ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Зазначена вище квартира була отримана нею та чоловіком у власність в порядку приватизації житла.

ІНФОРМАЦІЯ_1її чоловік помер і на його майно,  в тому числі на належну йому на праві спільної сумісної власності частку квартири відкрилась спадщина.

Вона звернулась до Вільногірської державної нотаріальної контори,  де їй було роз'яснено нотаріусом,  що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно визначити частки за кожним співвласником відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За таких підстав вона змушена звернутись з заявою до суду,  оскільки іншим шляхом визначити частки в належному їм з чоловіком (за його життя) на праві спільної сумісної власності майні неможливо. Без визначення цих часток вона не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину,  чим порушуються її права спадкоємця,  який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до законодавства вважається,  що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом.  Законом рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності визначена. Домовленості між нею та її чоловіком за його життя стосовно іншого розміру часток не було. На протязі всього часу з моменту приватизації квартири вони вважали,  що кожний з них має рівне право на вказану квартиру. Сам факт отримання квартири у спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому,  що на момент приватизації в 1994р. не мало значення в якій формі квартира передається у їх власність.

Заявниця зазначає,  що за таких підстав вона вважає,  що їй та її покійному чоловікові належить по 1Л частині в їх квартирі. Вона просить задовольнити її заяву.

В судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву,  суду пояснила,  що за життя її чоловіка розмір часток квартири між ними не визначався,  вони вважали себе рівноправними власниками квартири,  до нотаріуса і до суду за визначенням та виділом часток не звертались. Вона просить постановити рішення,  яким задовольнити її заяву.

Зацікавлена особа по справі - завідуюча Вільногірською державною нотаріальною конторою - своєю телефонограмою просить в зв'язку з відпусткою розглядати справу без її участі,  проти чого заявниця не висловила заперечень (а.с.  13).

Вислухавши пояснення заявниці,  дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі докази,  в тому числі: копію свідоцтва про укладення шлюбу заявниці з ОСОБА_2 (а.с. 8),  копію свідоцтва про право власності на житло від 24.10.1994р. (а.с. 9),

копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2(а.с. 7),  копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1(а.с. 10),  суд прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Діючим цивільним законодавством ( ст.  ст.  355,  368,  370 ЦК України) встановлено,  що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю,  вважається,  що частки кожного з співвласників є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними,  законом або рішенням суду.

В процесі судового розгляду справи було встановлено,  що за період спільного життя заявниця та її чоловік - ОСОБА_2 вважали належність кожному з них 1/2 частки квартири,  іншої домовленості між ними не існувало,  за визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином,  є підстави для визначення за заявницею та іншим співвласником квартири по 1/2 частки у праві їх власності на спільне майно.

Керуючись  ст.  ст. 11, 212-215, 234, 235, 256, 257, 259 ЦПК України,  ст.  ст. 355,  368,  370,  372 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1про встановлення факту належності часток в спільному майні задовольнити.

Визначити,  що розмір часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1,  що належить заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  становить по 1/2 частині за кожним співвласником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.