Справа №2-516 2007 року

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 липня 2007 року                   Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:

головуючого судді       Хорошун О.В.

при секретарі               Михайленко О.А.

за участю адвоката      ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Канева в особі виконавчого комітету Канівської міської Ради про визнання правомірним набуття права власності на об'єкт приватизації - вагову та позовом третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  виконкому Канівської міської Ради,  приватного сільськогосподарського підприємства «Лотос» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

 

ВСТАНОВИВ:

 В Канівський міськрайонний суд Черкаської області звернулась з позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Канева в особі виконавчого комітету Канівської міської Ради про визнання правомірним набуття права власності на об'єкт приватизації - вагову,  в якій вказала,  що 06.12.2002 року уклала з приватним сільськогосподарським підприємством «Лотос» договір купівлі-продажу вагової,  1976 року випуску,  загальною площею 39.2 кв.м. ,  що знаходиться по вул. Леніна,  139 (база ВРП) в м. Каневі Черкаської області на земельній ділянці 179.0 кв.м. ,  вартістю 3000.00грн. Передання даного об'єкту відбулося відповідно до акту приймання-передачі від 09.12.2002 року після повної сплати позивачкою грошових коштів за майно. Просить суд визнати за нею право власності на вагову,  1976 року випуску,  балансовою вартістю 7 930.00 грн.,  загальною площею 39.2 кв.м. ,  що знаходиться в м. Каневі Черкаської області по вул. Леніна,  139 (база ВРП) на земельній ділянці 179.0 кв.м на підставі правомірності її придбання за договором купівлі-продажу від 06.12.2002 року,  укладеного між нею та ПСП «Лотос».

Позивач ОСОБА_2  у судовому засіданні змінила позовні вимоги та пояснила,  що 06.12.2002 року уклала з ПСП «Лотос» договір купівлі-продажу нерухомого майна,  а саме вагової,  що роташована в м. Каневі Черкаської області по вул. Леніна,  139 (база ВРП). Згідно договору оплатила вартість вагової,  яка визначена за домовленістю між сторонами в сумі З 000.00 грн.,  що пітверджено корінцем касового приходного ордеру та актом прийому-передачі нерухомості. При цьому вказує,  що домовилися з ПСП «Лотос» про всі істотні умови договору та виконали їх в повному обсязі. В силу обставин,  що склалися ОСОБА_2  не мала змоги посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу та провести державну реєстрацію придбаного нерухомого майна. Погіршення стану здоров'я,  необхідність додаткових медичних обстежень та народження другої дитини потребувало часу та значних коштів. Просить суд: визнати пропущений строк позовної давності з поважних причин та поновити його; визнати дійсним договір купівлі-продажу вагової,  розташованої в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП) від 06.12.2002 р. укладений між нею та ПСП «Лотос»; визнати правомірним набуття нею права власності на об'єкт нерухомості - вагову,  1976 року випуску,  розташовану в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП).

 

Представник відповідача виконкому Канівської міської Ради - Танана Г.П. в судовому засіданні позов ОСОБА_2 визнав повністю та пояснив,  що між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вагової,  що розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  про що свідчить укладений в письмовій формі договір та квитанція про сплату коштів за вагову,  тому вважається що сторони досягли всіх істотних умов і виконали їх. Як пояснила позивач в період придбання вагової у неї виникли проблеми зі здоров'ям,  лікування потребувало значних коштів так як і реєстрація права власності на нерухоме майно,  тому причини пропуску позовної давності для звернення до суду можна вважати поважними. Вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення,  оскільки якщо державна реєстрація об'єкта нерухомості не проведена,  то право власності на об'єкт нерухомості визнається рішенням суду. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 ,  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх безпідставністю.

Третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3  в судовому засіданні пояснив,  що в квітні 2002 року ПСП «Лотос» придбало вагову,  але ніякого значення для підприємства вона не мала та й крім даної вагової у ПСП «Лотос» не було інших основних засобів,  тому було прийнято рішення про продаж вагової. Дійсно договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. Право власності на вагову визнав за ОСОБА_2 ,  оскільки між ПСП «Лотос» та нею укладено письмовий договір купівлі-продажу та ОСОБА_2  сплачено кошти згідно умов договору. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 ,  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх безпідставністю.

Третя особа,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив,  що працював в ПСП «Лотос» з липня 2001 року по липень 2002 р. За час роботи підприємство заборгувало йому заробітну плату,  в зв'язку з чим він звернувся в суд. В порядку забезпечення позову було накладено арешт на вагову,  що належить ПСП «Лотос» та розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  та передано її на зберігання ОСОБА_1. Про продаж вагової не знав,  тому був здивований,  що вагова була продана ОСОБА_2.  Вважає,  що продаж вагової проведено без дотримання норм законодавства. До даного часу у вагової немає фактичного власника,  вагова знаходиться в жалюгідному стані. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу вагової від 06.12.2002 р. укладений між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос».

Представник третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила,  що договір купівлі-продажу будівлі укладений між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» 06.12.2002 року необхідно визнати недійсним.  Оскільки,  видане свідоцтво на право власності ПСП «Лотос» не було зареєстроване в органах БИ,  тому ПСП «Лотос» не мало права відчуджувати дане майно,  при цьому органами БТІ не було видано технічної харакетристики на будівлю. Також на приміщення вагової в травні 2003 року було накладено арешт згідно ухвали суду та договір не був зареєстрований в органах БТІ,  з придбання нерухомості ОСОБА_2  не було сплачено податки.

В попередньому судовому засіданні до суду надійшла позовна заява третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,  виконкому Канівської міської Ради,  ПСП «Лотос» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,  а саме вагової,  1976 року випуску,  балансовою вартістю 7 930.00 грн.,  загальною площею 39.2 кв.м. ,  що знаходиться в м. Каневі Черкаської області по вул. Леніна,  139 (база ВРП) на земельній ділянці 179.0 кв.м.  В позовній заяві третя особа,  яка заявляє самостійні вимоги просить суд визнати договір купівлі-продажу вагової недійсним,  вказуючи на те,  що ОСОБА_2  безпідставно володіє ваговою,  так як право власності на нерухоме майно набувається з моменту його державної реєстрації.

 

Представник третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 - підтримала позовні вимоги свого довірителя та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» 06.12.2002 року в зв'язку з тим,  що даний договір не був належним чином посвідчений та не була проведена державна реєстрація нерухомого майна.

Представник відповідача виконкому Канівської міської Ради - Танана ГЛ. в судовому засіданні заперечує проти позову ОСОБА_1 та пояснив,  що між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вагової,  що розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  про що свідчить укладений в письмовій формі договір та квитанція про сплату коштів за вагову,  тому вважається що сторони досягли всіх істотних умов і виконали їх. Вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не підлягають до задоволення,  оскільки якщо державна реєстрація об'єкта нерухомості не проведена,  то право власності на об'єкт нерухомості визнається рішенням суду.

В судовому засіданні відповідач - ОСОБА_3  не визнав позов ОСОБА_1 та пояснив,  що дійсно договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. Право власності на вагову визнає за ОСОБА_2 ,  оскільки між ПСП «Лотос» та нею укладено письмовий договір купівлі-продажу та ОСОБА_2 сплачено кошти за об'єкт нерухомості,  тому між сторонами досягнуто всіх істотних умов договору.

Суд,  вислухавши пояснення та доводи сторін,  вивчивши матеріали справи,  вважає,  що позов ОСОБА_2  підлягає до задоволення повністю,  а у позові третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Лотос» придбало у Канівської міської Ради - об'єкт нерухомості - вагову,  що розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  згідно договору № 65 від 08.02.2002 p.,  нотаріально посвідченого (а.с.  7-9).

11 лютого 2002 року відділом комунального майна м. Канева згідно акту прийому-передачі № 63 передано вагову у м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  загальною площею 39, 2 кв.м.  - ПСП «Лотос» (а.с.  10).

На підставі договору купівлі-продажу № 65 від 08.02.2002 року ПСП «Лотос» Канівською міською Радою видано свідоцтво № 62 про право власності від 11.04.2002р. (а.с. 11).

06 грудня 2002 року ПСП «Лотос» уклало договір купівлі-продажу будівлі з ОСОБА_2  (а.с.  12),  згідно якого передало останній у власність вагову,  що розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП),  що підтверджується актом приймання-передачі до договору №5 від 06.12.2002р. та прибутковим касовим ордером на суму 3 000грн. (а.с. 84).

При цьому,  договір купівлі-продажу №5 від 06.12.2002р. між ПСП «Лотос» та ОСОБА_2 не був сторонами нотаріально посвідчений та право власності на нерухоме майно не зареєстроване в установленому законом порядку в органах бюро технічної інвентаризації,  в зв'язку з чим ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом про визнання правомірним набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством,  що діяло раніше,  не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Строк позовної давності до пред'явлення позову закінчився в грудні 2005 року.

Відповідно до  ст.  74 ЦК України (в редакції 1963 р.) вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ч.2  ст.  80 ЦК України (в редакції 1963р.) якщо суд визнає поважною

 

причину пропуску строку позовної давності,  порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено,  що причиною пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого права є її хвороба та народження дитини,  що підтверджується матеріалами справи (а.с. 89-90).

Таким чином,  суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2  в частині визнання причин пропуску позовної давності для звернення до суду з поважних причин та поновлення даного строку.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року цей Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин,  що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,  положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до  ст.  655 ЦК України (2003 р.) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_2  уклала 06.12.2002 року з ПСП «Лотос» договір купівлі-продажу вагової,  що розташована в м. Каневі Черкаської області по вул. Леніна,  139 (база ВРП) (а.с. 85).

Згідно п.1.1. цього договору Продавець (ПСП «Лотос») зобов'язується передати у власність Покупця (ОСОБА_2 ) вагову загальною площею 39.2 кв.м. ,  яка знаходиться в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП) на земельній ділянці 179.0 кв.м. ,  яка надається на правах довгострокової оренди,  а Покупець зобов'язується прийняти зазначену будівлю та сплатити ціну відповідно до умов вказаного Договору. П. 1.З. Договору вартість об'єкту становить 3 000 грн.

06.12.2002 року вагова була передана ПСП «Лотос» ОСОБА_2.  згідно акту-приймання передачі будівлі.

На виконання умов договору позивачем сплачено ПСП «Лотос» 3 000.00 грн.,  про що свідчить касовий приходний ордер (а. с.  84).

На час укладення між сторонами договору купівлі-продажу будівлі діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року,  яким не було встановлено обов'язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ч. 1  ст.  215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину строною (сторонами) вимог,  які встановлені частиною першою-третьою,  п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу,  а саме:

Зміст правочину не може суперечити ЦК України,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства.

Особа,  яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,  що обумовлені ним.  Матеріали справи та пояснення сторін свідчать про те,  що сторонами додержані вищевказані вимоги законодавства,  так укладений між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» договір купівлі-продажу будівлі не суперечить вимогам чинного цивільного законодавства,  сторони мають необхідний обсяг цивільної дієздатності,  при укладенні правочину вбачається вільне волевиявлення сторін,  яке відповідає внутрішній волі,  правочин спрямований на реальне відчуження майна,  що є у власності ПСП «Лотос».

4.2  ст.  215 ЦК України передбачає,  що недійсним є правочин,  якщо його недійсність встановлена законом  (нікчемний  правочин).   У цьому  разі визнання такого правочину

 

недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених цим Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

4.2  ст.  220 ЦК України визначено якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,  що підтверджується письмовими доказами,  і відбулося повне або часткове виконання договору,  але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення,  суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч.2  ст.  638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору,  умови,  що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна договору.

Судом встановлено,  що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,  що підтвердилося в судовому засіданні та підтверджується письмовими доказами наявними в справі,  а також відбулося повне виконання умов даного договору,  оскільки предмет договору - вагова була передана ПСП «Лотос» ОСОБА_2  згідно акту приймання-передачі та за неї сплачено суму,  передбачену в договорі купівлі-продажу в розмірі З 000грн.

Додводи представника третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3,  що між сторонами не відбулося виконання умов договору в зв'язку з тим,  що позивачем ОСОБА_2  не проведено державної реєстрації прав власності суд вважає необгрунтованими,  оскільки дана умова не була обумовлена договором між сторонами.

Крім того,  Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 не передбачено термін протягом якого особа повинна зареєструвати право власності на нерухомість.

Суд критично оцінює посилання третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 та його представника про те,  що договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним в зв'язку з тим,  що за заявою ОСОБА_1 згідно ухвали Канівського міського суду від 22.05.2003 р. (а.с. 169) та витягу з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 13377469 від 10.07.2007 р. (а.с.  180) - накладено заборону відчуження - арешт,  яка на даний час не знята,  на спірну вагову,  оскільки арешт на вагову було накладено після укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ПСП «Лотос».

З матеріалів справи вбачається,  що згідно ухвали Канівського міського суду від 22.05.2003 р. (а.с.  169) накладено арешт на майно ПСП «Лотос» - вагову розміром 2x3,  що знаходиться в м. Каневі по вул. Леніна,  189,  що підтверджено витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 13377469 від 10.07.2007 р. (а.с. 180).

Відповідно до матеріалів справи,  зокрема,  акту опису та накладення арешту на майно від

22.07.2003           р. (а.с.  105-106) та ухвали Канівського міського суду № 2-298 від 24.06.2003 року

(а.с. 170) - арешт на спірну вагову накладено на підставі ухвали Канівського міського суду №

2-298 від 24.06.2003 року.

Судом встановлено,  що ухвалою № 2-22/2004 р. від 30.03.2004р. (а.с. 172) неналежний відповідач ПСП «Лотос» за заявою представника ОСОБА_1 та відділу ДВС м. Канів замінений належним відповідачем ОСОБА_3 ,  а виконавчий лист по даній справі анульований та відкликаний з виконання.

З відповіді відділу ДВС м. Канів та Канівського району вих. № 397 від 10.04.2007 р. (а.с. 118) вбачається,  що у відділі ДВС м. Канів та Канівського району на виконанні у відділі ДВС м. Канів та Канівського району перебували виконавчі листи № 2-295 від 29.10.2003р. Канівського міського суду про стягнення з ПСП «Лотос» на користь ОСОБА_1 боргу по зарплаті та юридичних витрат,  але вказані виконавчі листи,  згідно ухвали № 2-22 від

30.03.2004           р. Канівського міськрайонного суду Черкаської області відкликані з виконання та

 

протягом 2004 року - першого кварталу 2007 року на виконання не надходили.

Ухвалою №2-17/2004 р. від 04.10.2004р. (ах. 173) позовна заява ОСОБА_1 до ПСП «Лотос» про стягнення заборгованості по арендній платі автомобіля ЗІЛ та інші витрати -залишена без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання,  оскільки дана ухвала не була оскаржена ОСОБА_1 і набрала законної сили,  тому ухвала від 24.06.2003 р. і передбачена нею заборона відчуження відповідно до ч.3  ст.  155 ЦПК України (в редакції 1963 р.) діяла лише до моменту набрання рішенням (ухвалою) законної сили.

Таким чином,  суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги.

Крім цього,  судом встановлено,  що твердження третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 про те,  що йому не було відомо про продаж спірної вагової,  в зв'язку з чим порушено його права та законні інтереси,  спростовується тим,  що він працював в ПСП «Лотос» з 01.07.2001 року по 10.07.2002 p.,  а договір між ОСОБА_2  та ПСП «Лотос» укладено 06.12.2002р.

Тому,  суд дійшов висновку про те,  що договором купівлі-продажу вагової укладеним між ПСП «Лотос» та ОСОБА_2  06.12.2002 року не порушено жодних прав та законних інтересів ОСОБА_1

Доводи третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі того,  що ОСОБА_2  не використовує вагову,  яку придбала за зазначеним договором в судовому засіданні не підтверджено.

Крім цього,  однією з підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу представник третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги вказує те,  що ОСОБА_2 з моменту придбання вагової не сплачено податку з придбання нерухомості,  а також протягом часу володіння,  користування ваговою не сплачувалася орендна плата за земельну ділянку на якій розташована вагова,  суд вважає,  що дані обставини не можуть бути підставами для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до  ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі,  обмеження цих прав,  їх виникнення,  перехід і припинення піддягають державній реєстрації.

Судом встановлено,  що ОСОБА_2 не звернулася до органів бюро технічної інвентаризації для державної реєстрації прав на нерухоме майно,  в зв'язку з юридичною необізнаністю,  тяжкою хворобою та народженням дитини.

Відповідно до  СТ. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі викладеного,  суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2  в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством «Лотос» та ОСОБА_2. 06 грудня 2002 року та визнання правомірним набуття права власності на вагову,  що розташована в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП).

Суд не знаходить підстав для задоволення позову третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги,  оскільки судом не встановлено незаконності набуття ОСОБА_2  права власності на вагову,  що розташована в м. Каневі по вул.  Леніна,  139 (база ВРП).

Керуючись  ст.  ст. 10,  11, 209,  214-215,  217-218 ЦПК України,  суд

 

ВИРІШИВ:

 Позов  ОСОБА_2 до  територіальної  громади  м. Канева в  особі виконавчого комітету Канівської міської Ради про визнання правомірним набуття права власності на об'єкт приватизації - вагову - задовольнити повністю.

Визнати пропущений ОСОБА_2 строк позовної давності - з

 

поважних причин та поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу вагової,  розташованої в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП) від 06.12.2002 р. укладений між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством «Лотос»,

Визнати за ОСОБА_2 право власності на вагову,  1976 року випуску,  розташовану в м. Каневі по вул. Леніна,  139 (база ВРП) - на підставі правомірності його набуття.

В задоволенні позову третьої особи,  яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  виконкому Канівської міської Ради,  приватного сільськогосподарського підприємства «Лотос» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.