ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. Справа № 2/3507
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Саків А.Л. - представника за довіреністю №10 від 06.06.2006р.;
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "27" січня 2006 р. у справі № 2/3507 ( суддя Тимошенко О.М. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівська макаронна фабрика", м. Львів
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Житомир
про стягнення 12 380,05 грн. ( згідно із заявою про зменшення позовних вимог ),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2006 р. у справі №2/3507 позов задоволено : стягнуто з відповідача на користь позивача 11 813 грн. боргу, 488,81 грн. пені, 78,24 грн. 3% річних, 123,80 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме :
- фактично суддею був допущений до участі у справі представник відповідача, натомість в рішенні вказано, що цей представник не допущений до участі в справі;
- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
- в порушення вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні не складався протокол;
- скаржник стверджує, що не уповноважував громадянку ОСОБА_2, яка підписала видаткову накладну, на отримання товару; отримання товару уповноваженою особою повинно проводитись на підставі довіреності, якої позивачем надано не було;
- на думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує факт отримання товару, а лише факт його наявності на складі відповідача;
- судом першої інстанції не враховано відсутність письмової заявки - замовлення, як того вимагають умови договору поставки;
- суд безпідставно стягнув пеню, посилаючись на п.7.2 договору, який не має відношення до накладних, оскільки поставка по накладних здійснювалась згідно з рахунками - фактурами;
- в порушення приписів ст.33 ГПК України позивачем не доведено факт наявності зобов"язання відповідача, а також його невиконання.
Позивач у листі за №21 від 28.03.2006 р. та його представник у судовому засіданні проти доводів скарги заперечив, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, у листі б/н від 06.06.06 р. заявив клопотання про відкладення розгляду скарги у зв"язку з неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні з поважних причин ( перебування у відрядженні ).
Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені заздалегідь та належним чином ( оскільки копії ухвали від 23.03.2006 р. про призначення судового засідання було надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією 28.03.2006 р., що підтверджується ксерокопією відповідного реєстру Житомирського апеляційного господарського суду ), а також, враховуючи відсутність доказів на підтвердження викладених відповідачем у клопотанні обставин, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу по суті за відсутністю представника відповідача ( скаржника ).
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 16.09.05р.між сторонами був укладений договір поставки №208-05, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію на протязі 25 банківських днів з моменту отримання.
На виконання умов договору згідно з видатковими накладними №ТД-001262 від 17.09.05р. та №ТД-001261 від 17.09.05р. ( скріпленими печаткою не тільки позивача, а й відповідача ) позивач поставив, а відповідач отримав 10 160 кг макаронних виробів на суму 21272грн. та європіддон вартістю 504грн.
Скаржник зазначає, що не уповноважував громадянку ОСОБА_2, яка підписала видаткові накладні, на отримання товару, відповідної довіреності їй не видавав ( отримання товару уповноваженою особою повинно проводитись на підставі довіреності, якої позивачем надано не було, на що суд першої інстанції не звернув увагу ). Слід зазначити, що обов"язковість видачі довіреності суб"єктами підприємницької діяльності - фізичними особами чинним законодавством не передбачена. Дія Інструкції №99 від 16.05.1996 р. "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" поширюється на підприємства, установи, організації, їх відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб"єктів господарської діяльності, тобто юридичні особи.
Відповідач юридичною особою не являється. Натомість, згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 ( копія якого знаходиться на а.спр.44 ) відповідача було зареєстровано як фізичну особу - підприємця.
Судова колегія вважає, що факт отримання товару підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.01.05 по 01.10.05р. Доводи скарги про те, що акт звірки може свідчити лише про наявність товару на складі відповідача, а не про факт отримання, не приймаються апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, порушивши приписи ст.526 ЦК України, належним чином свої зобов"язання не виконав, за отриманий товар розрахувався лише частково, що підтверджується банківськими виписками, тару не повернув.
Відповідно до уточненого розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставлену продукцію станом на 27.01.06р. складає 11813 грн. Судова колегія визнає уточнені позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Пунктом 7.2 договору передбачено обов"язок відповідача у випадку прострочення оплати сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
При цьому слід зазначити, що, на думку судової колегії, спірні правовідносини склались саме на виконання умов договору поставки. Докази про існування інших господарських зобов"язань між сторонами відсутні . За таких обставин недоречними є посилання скаржника на те, що суд безпідставно стягнув пеню, посилаючись на п.7.2 договору, який не має відношення до накладних, оскільки поставка по накладних здійснювалась згідно з рахунками - фактурами.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність уточненого розрахунку позивачем розміру пені та річних, які складають відповідно 488,81 грн. та 78,24 грн., а тому вважає правомірним задоволення судом позовних вимог у вказаних частинах.
З огляду на вищевикладене колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Заперечення відповідача стосовно відсутності письмової заявки - замовлення не приймаються судом, оскільки інформація про асортимент та умови поставки продукції була попередньо узгоджена з відповідачем в усному вигляді. Так в листі від 12.12.05, який направлений на адресу позивача, відповідач зазначив, що він замовляв приблизно 10 тон товару; з накладної від 17.09.05 вбачається, що позивач поставив відповідачу 10,160 тон товару.
Приватний підприємець ОСОБА_1 стверджує, що в судове засідання 27.01.2006р. з"явився його представник, який надав суду довіреність на ведення справи з підписом та печаткою директора. Дана довіреність не була нотаріально посвідчена, що передбачено чинним законодавством для приватних підприємців, тому представник правомірно не допущений судом першої інстанції до участі в справі саме в якості повноважного представника відповідача. Сама присутність громадянина ОСОБА_3 в засіданні суду не заперечується ( оскільки розгляд справ у господарських судах відкритий - ст. 4-4 ГПК України ), проте в даному випадку він мав інший статус. За таких обставин місцевий суд вірно не вказав ОСОБА_3 у вступній частині рішення, зазначивши, що повноважний представник відповідача не з"явився. У зв"язку з цим недоречними є доводи скарги в цій частині.
Слід зазначити, що правами, визначеними ст.22 ГПК України, у тому числі щодо ознайомлення з матеріалами справи, наділені сторони в особі їх повноважних представників.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27 січня 2006 року у справі №2/3507 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Матеріали справи №2/3507 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 -відповідачу
4 - в наряд