Справа № 2-3447-2011

  РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

        22 листопада 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

                головуючого судді –В.Р. Гладуна,

                при секретарі –О.В. Оганянц,

             за участю представника відповідача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, обґрунтувавши свої вимоги тим, що у вересні 2007 року відповідач намагався продати житловий будинок АДРЕСА_1 Слов’янського району Донецької області. Дізнавшись про це позивачка вирішила купити вказаний будинок. З цією метою 18 вересня 2007 року вона звернулася до відповідача і, домовившись з відповідачем про ціну та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу, сплатила відповідачу повну вартість будинку у сумі 30000 грн. На підтвердження правочину відповідач видав позивачці розписку, у якій пообіцяв нотаріально посвідчити укладений між нами договір купівлі-продажу. Відповідач передав позивачці технічну документацію на будинок та терміново виїхав до м. Баштанка Миколаївської області за місцем своєї роботи. Відповідач пообіцяв нотаріально посвідчити укладений між нами договір купівлі-продажу після повернення у село Тетянівка Слов’янського району Донецької області - до 10 грудня 2008 року. Однак до цього часу відповідач відмовляється посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу будинку та не з’являється до села Тетянівка. Позивачка фактично мешкає у будинку з дня купівлі-продажу, та має технічну документацію на будинок, але оформити право власності на будинок не маю можливості, туму що не має посвідченого нотаріального договору купівлі-продажу. Вважає, що якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд у відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, може визнати такий договір дійсним. Тому, просить суд, визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Слов’янського району Донецької області, укладений 18.09.2007 року між нею та відповідачем, а також визнати за нею право власності на зазначений будинок.

В судовому засіданні позивачка підтримала раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини вказані в позові та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, також надав суду письмові заперечення відповідача ОСОБА_3, в яких відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2, визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Заслухавши думку позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується копією договору купівлі-продажу жилого будинку від 3.05.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 7-9), відповідачу ОСОБА_3 належить житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами, що знаходиться в селі Тетянівка Слов’янського району по вулиці Пролетарській під номером 45.

          Також, в судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2007 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 оформили договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Слов’янського району Донецької області, шляхом складання відповідачем ОСОБА_3 розписки про отримання ним від позивачки ОСОБА_2 суми грошей за проданий житловий будинок (а.с. 5).

          Так, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто, вказана стаття Цивільного кодексу України, надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

          Однак, згідно з вимогами ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації.

          Отже, до моменту державної реєстрації договір купівлі-продажу житлового будинку юридично не є укладеним.

          За змістом ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивачка як на підставу задоволення її позову, суд може визнати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним –саме на це звернув увагу Пленум Верховного суду України у п. 13 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», згідно якої вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

За таких обставин, суд, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 210,215,220,640,657 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10,131,213,215,221 ЦПК України, суд -   

                                                                     ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст рішення виготовлений 23 листопада 2011 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                                                             В.Р. Гладун