Справа № 11-493 2006 р Головуючий у 1 інстанції Пешков М.І.
ст. 307 ч.З КК України Доповідач Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 15 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.,
суддів Матвієнко Н.В., Пазюка О.С.
з участю прокурора Черняк Л.Й.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Любомльського районного суду від 11 липня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, розлучений, не працював, раніше судимий:
· 15 липня 2002 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 307 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі і 21.12.2002 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі з невідбутим строком 4 місяці 8 днів;
· 2 вересня 2005 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.З ст. 305 КК України до 8 років позбавлення волі,
засуджений за ст. 307 ч.З КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, яке призначено за вироком Любомльського районного суду від 2 вересня 2005 p., більш суворим, остаточне покарання призначено у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності. Вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що, будучи засудженим за злочинні дії у 2002 році, пов'язані з наркотиками, маючи непогашену судимість, повторно, в ніч з" 31 березня на 1 квітня 2005 року, конкретно визначеного часу та місця не встановлено, на території Республіки Польща, у невідомої Особи отримав та в подальшому незаконно зберігав і перевозив з метою збуту особливо небезпечні наркотичні речовини, зокрема - 152,945гр. метилендіоксиметалефетаміну (МДМА) та 142,461 гр. метилфенетиламіну (амфетаміну), обіг якої обмежений, що становить особливо великий розмір, приховавши вказані наркотичні засоби 'за обшивкою спинок задніх пасажирських сидінь автомобіля «Джип-черокі», державний реєстраційний НОМЕР_1, а близько 12 години 10 хв. - 1 квітня 2005 року, слідуючи вказаним автомобілем до України, на митному посту «Ягодин» Ягодинської митниці, ОСОБА_3, був затриманий і викритий у вчиненні злочину.
У поданій на вирок апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок Любомльського районного суду від 11 липня 2006 року скасувати, а кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 307 ч. З КК України закрити. Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах. Вказує на те, що Богомазюк був лише перевізником психотропної речовини, а тому його дії могли б кваліфікуватись за ст. 309 ч. З КК України.
Заступник Любомльського міжрайонного прокурора у поданому запереченні на апеляційну скаргу вказує на те, що факт вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.З ст. 307 КК України, доведений зібраними по справі доказами, а вирок суду щодо нього є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, заперечення прокурора, який вважає, що апеляція захисника є безпідставною та необгрунтованою, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
• Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і вказаним обставинам дана вірна юридична оцінка.
Своїми навмисними діями, які вказані у вироку, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.З ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжких.
Досудовим слідством було встановлено, що намір у ОСОБА_3 вчинити цей злочин виник ще до поїздки 30.03.2005р. в Республіку Польщу і дана поїздка відбувалась саме з метою отримання в РП психотропних речовин та незаконного їх перевезення та зберігання при слідуванні по території України, а також подальшого збуту.
Зокрема, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали, що з отриманої оперативної інформації підрозділу СБУ стало відомо, що ОСОБА_3 має намір незаконно перемістити через кордон наркотичні речовини. У зв'язку з цим було здійснено орієнтування працівників ДПС.У та митниці та 1 квітня 2005 року ОСОБА_3 був викритий та затриманий.
З вироку Любомльського районного суду Волинської області від 2 вересня 2005 року, який вступив в законну силу 8 листопада 2005 року, вбачається, що за вчинення 1 квітня 2005 року злочину, передбаченого ч. З ст. 305 КК України, ОСОБА_3 визнаний винним, а заява ОСОБА_3 про те, що він- не був обізнаний з дійсним вмістом пакетів, вважаючи, що там були ветеринарні
з
медикаменти, суд оцінив критично в сукупності із зібраними по справі доказами і розцінив як спосіб захисту і намагання уникнути відповідальності за вчинене. Злочин,' передбачений ч. З ст. 305 КК України та вчинений ОСОБА_3, нерозривно пов'язаний з злочином, передбаченим ч. З ст. 307 КК України.
Згідно постанови Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року N 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», зокрема з п.4 ч. 2 вбачається, що «про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру», що й було взято до уваги судом першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за ч.З ст. 307 КК України і вірно кваліфікував його дії за цією статтею.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 й раніше був судимий за вчинення злочину у сфері незаконного обігу психотропних речовин.
Призначене судом покарання засудженому ОСОБА_3 відповідає ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним злочину та даним про його особу і всім обставинам справи, що впливають на ступінь відповідальності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та закриття справи відносно засудженого за відсутністю в його діях складу злочину.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Любомльського районного суду від 11 липня 2006 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий
Судді
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.