Справа № 2-5009/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди,-   

В С Т А Н О В И В :

   Позивач звернулася з вказаним позовом до суду, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є пенсіонером, постраждалою внаслідок  аварії на ЧАЕС IV категорії,  зареєстрована та постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Білій Церкві. На підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. з 01 січня 2008р. та по теперішній час розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров’ю, та щомісячне підвищення пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу повинні були здійснюватись відповідно до редакції ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла станом на 31.12.2007р., тобто призначена позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинна сплачуватися в розмірі 15 відсотків від мінімальної пенсії за віком, а щомісячне підвищення пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю повинне сплачуватися в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак, починаючи з 01 січня 2008р. та по теперішній час, пенсія позичу сплачується в розмірі значно нижчому, чим встановлено законом, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди в розмірі суми недоотриманої пенсії за цей період часу.

В судове засідання позивач  та її представник не з’явилися, надали заяву про слухання справи у їх відсутності.

Відповідач – Державне казначейство України та третя особа – Управління ПФУ у м. Білій Церкві Київської області представника   в судове засідання не направили, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд,  дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає  задоволенню, входячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. є пенсіонером, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії і має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідному Законом розмірі.

Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області.

Пунктами 12 та 15 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону №107-VI від 28.12.2007 року було змінено статті 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», чим було звужено зміст та обсяг прав та свобод позивача на отримання пенсійного забезпечення та за цим законом. УПФУ нарахувало та почало сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 5% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та підвищення пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 5,20 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.п.12,15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

 Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, згідно до припису ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії.

 Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

 Відповідальність держави за зобов'язаннями визначено у Главі 11 ЦК України та ст.ст. 1173-1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої у результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований. Відповідальність держави встановлено також і деякими іншими законами.

 Проте, закон, в якому визначений порядок відшкодування державою шкоди завданої актами і діями, що в подальшому визнані неконституційними, відсутній.

 Встановивши фактичні обставини, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення матеріальної шкоди відсутні, оскільки позивачем не доведено у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України  факту заподіяння  шкоди законами, положення яких в подальшому були визнані неконституційними, виходячи з  визначень шкоди за ст. 22 ЦК України та вини відповідача у її заподіянні, оскільки відповідно до  ст.ст. 170, 176 ЦК України, якими передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов'язання держави Державне Казначейство України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року у покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України, є тільки виконавцем і тому вимоги для стягнення шкоди з Державного казначейства України є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст. ст.  19,  152 Конституції України, ст.22,  174,  1175 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

     В задоволенні позову ОСОБА_1  до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.     

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                           Т. Г. Ільєва