Справа № 22-ц-3725/11 Головуючий у 1 інстанції: Сидорак
Категорія 20 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Мариняк О.І.,
участю: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів (вартості безпідставно набутого майна) та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 вищевказані позови задоволені частково. Розірвано договір купівлі-продажу ? частини житлового АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського нотаріального округу 25 липня 2008 року за реєстром №1682.
Постановлено сягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на виконання умов договору в сумі 10 000 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 просить рішення в частині часткового задоволення її позовних вимог скасувати й ухвалити нове, яким її позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на її користь вартості безпідставного набутого майна в сумі 40 547 грн. та понесених судових витрат задовольнити повністю, посилаючись на те, що таке є необґрунтованим, оскільки вона за усною згодою відповідача, з яким уклала спірний договір, провела у відчуженій частині будинку будівельно-ремонтні роботи на які затратила відповідні кошти, сума яких підтверджена документально. А відтак відповідач повинен відшкодувати їй вартість матеріальних затрат на ці роботи.
ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 понесених нею витрат в сумі 10 000 грн. на виконання умов договору та судові витрати скасувати й ухвалити нове, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь кошти затрачені ним на відновлення опалювальної системи будинку в сумі 15 000 грн. та судові витрати. Апелянт посилається на те, що рішення суду в цій частині є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Так, апелянт посилається на те, що відповідно до ст.571 ЦК, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а у відповідності до ст.697 ЦК право власності за проданий товар з розстроченням платежу товар зберігається за продавцем до оплати товару, а продавець немає права розпоряджатися ним. А тому він має право на завдаток та на відшкодування збитків, які зазнав у зв’язку з відновленням опалювальної системи будинку, яку пошкодила відповідачка.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу на підтримання своїх апеляційних скарг та заперечення іншої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і позовних вимог, заявлених у судді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 655 ЦК, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 липня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області, слідує, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.5).
Відповідно до п. 7 договору продаж ? частини вчинено за 95 000 грн. Розрахунок між сторонами здійснюється з розстроченням платежу. В день укладення договору Покупець оплачує Продавцеві 10 000 грн., а решту суми сплачується до 31 грудня 2008 року.
Згідно з вимогами ст.657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.210 та ч.3 ст.640 цього Кодексу такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже, до моменту державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири юридично не є укладеним і не породжує для сторін тих цивільних прав і обов’язків, на досягнення яких він був спрямований.
Встановлено, що ОСОБА_2 у день укладення договору сплатила ОСОБА_3 10 000 грн., а решту суми протягом строку, зазначеного в договорі, продавцю не сплатила та не зареєструвала зазначений договір купівлі-продажу відповідно до зазначеної правової норми та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак зазначений договір є неукладеним. Крім того, право власності на товар (1/2 житлового будинку та господарських будівель) у покупця не виникло, оскільки таке, у відповідності до ч.4 ст.334 ЦК України, виникає з моменту державної реєстрації. Зазначена обставина була обумовлена сторонами і в тексті договору.
Відповідно до змісту ст.ст.651, 657 ЦК розірваний може бути лише укладений договір. За таких підстав суд прийшов до невірного висновку про розірвання договору купівлі-продажу жилого будинку, який є неукладеним. А тому в цій частині рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог.
Оскільки договір купівлі продажу не є укладеним, відтак ОСОБА_2 користувалась ? жилого будинку без достатньої правової підстави.
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Оскільки ОСОБА_3 фактично передав ОСОБА_2 на виконання юридично ще неукладеного договору майно, право на це майно у ОСОБА_2 не виникло, а відтак ОСОБА_3 вправі ставити питання про витребування цього майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК.
Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов’язана повернути доходи.
Оскільки в справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на проведення будівельно-ремонтних робіт, а акт технічного обстеження жилого будинку від 15.09.2010 року, на який посилається ОСОБА_2 як на доказ своїх вимог, побудований на припущеннях (а.с.99), та з урахуванням того, що у відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити за недоведеністю вимог.
Відповідно до акту виконаних робіт та видаткової накладної №РН-0000832 від 17.08.2010 року ОСОБА_3 в період з 01.04.2009 р. по 01.06.2009 р. було проведено сантехнічні роботи в жилому будинку, що є предметом спору між сторонами, на суму 5 120 грн. та придбані товари для цих робіт на загальну суму 9 757 грн. 15 коп.
З акту виконаних робіт слідує, що сантехнічні роботи були пов’язані з проведенням в будинку опалення, водопостачання та каналізації. В той же час доказів понесення ОСОБА_3 витрат на ліквідацію спричинених ОСОБА_2 пошкоджень в ? жилого будинку немає. За таких обставин в задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо стягнення із ОСОБА_2 понесених ним витрат на ліквідацію пошкоджень в ? будинку слід відмовити за недоведеністю.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази понесення ОСОБА_2 витрат пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, а тому вимоги щодо стягнення цих витрат на суму 500 грн. не підлягають до задоволення за недоведеністю.
Твердження апелянта на те, що ОСОБА_2 повинна відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду на підставі п.4 ст.611 ЦК є неправомірним, оскільки правові наслідки порушення зобов’язання відповідно до зазначеної правової норми настають у тому випадку, коли порушення допущено при укладені між сторонами договору, а між сторонами договір вважається неукладеним.
Частиною 1 ст.570 ЦК визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних із нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Згідно з ч.2 ст.570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є задатком, вона вважається авансом.
Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання.
За таких обставин сума сплачена ОСОБА_2 є авансом. Тому сплачена нею сума 10 000 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3
Враховуючи те, що в позовних вимогах ОСОБА_3 відмовлено понесені ним витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_2 В той же час до присудження ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підлягають витрати понесені нею пропорційно до розміру задоволених її вимог (а.с.106).
Оскільки судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає до скасування з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог сторін, з урахуванням апеляційних скарг сторін.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст. 307, пе.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. сплаченого авансу, 100 (сто) грн. судового збору та 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог відмовити.
У задоволені вимог ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу ? частини житлового АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського нотаріального округу 25 липня 2008 року за реєстром №1682, відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.